Про камінь у вікно сусіда...

Микола САВЕЛЬЄВ, редактор “Ратуші”

|

Минулий четвер у телепрограмі ЛТБ “Наше місто” міський голова Львова п. Садовий дістав страшні нерви, коли його запитали, з якої це радості міськрада не фінансує газету “Ратуша”. Він вельми емоційно заявив, що не дасть на цю газету ні копійки (краще, відремонтує за ці гроші дитсадок).

“Ратушу”, мовляв, взагалі, окрім депутатів, ніхто не читає і пан міський голова готовий виставити каву будь-якому львів’янину, котрий зателефонує йому і скаже, що таки читає газету “Ратуша”. Депутат міської ради Ірина Полякова, у свою чергу, задекларувала, що “Ратуша” була доведена до такого стану через погане керівництво, і якщо колектив не приватизує її за одну гривню, то видання… просто закриють.

Спочатку щодо першого: “Ратуша” готова в будь-який час надати документи про те, що у 2006 році наш тираж коливався від 2,5 тисячі примірників разового виходу до 14 тисяч при реалізації газети 80 — 90 %. Що таке 90 % реалізації газетярі знають, а щоб цифра стала зрозуміла і пересічному читачеві, повідомляємо, що 20 — 25 відсотків повернення нереалізованої газети вважають показником у межах норми. До речі, на мою думку, газета “Ратуша” взагалі б мала надходити до львів’ян БЕЗКОШТОВНО, бо вони вже одного разу заплатили за її вихід своїми податками. Але в мерії думають по-іншому…

У 2006-му у нас було 440 передплатників, і ми, на відміну від курованого п. Андрієм Садовим “Поступу”, ніколи не дурили їх, за­криваючи газету посеред року і не повернувши людям кошти. Тиражі “Ратуші” і її реалізацію можна було б збільшувати і збільшувати, але, як казав джин до господаря: “Будь-які твої бажання — були б гроші”!!! Щодо бажання відремонтувати дитсадок: візьміть РЕАЛЬНІ гроші за вартість землі під “Епіцентр” і вам не треба буде сушити голову, де здобути пару копійок на щасливе дитинство. До речі, щось призабув: а хто це в нас лобіював серед депутатів не зовсім вмотивоване виділення цієї ділянки?

Тепер про каву: до редакції заходили читачі, котрі у телефонній розмові вимагали в секретарки, аби мер попив із ними кави, але ЖОДНОГО з них п. Садовий на кавусю чомусь не запросив. Ми ледве стримали вельми потужний гурт читачів газети “Ратуша” (не нами сформований!), які хотіли прийти на мирну і дивовижно компромісну вівторкову сесію міської ради і все-таки випити з мером обіцяного смачного тонізуючого напою (зі своїм цукром). Бо мер відразу б за звичкою заявив, що це акція спровокована самими газетярами, а, борони Боже, хтось із читачів ще й повів би себе неадекватно? Невдалий хід, Андрію Івановичу… Треба було традиційно порадитися з психологом.

Тепер про критику п. Полякової. Ще під час засідання робочої групи щодо приватизації газети “Ратуша” ніяк не міг зрозуміти: звідки стільки агресії до видання у такої тен­дітної істоти? Толерантна і поміркована позиція депутатів Малех і Крушельницької, юридично грамотний підхід депутатів Смірнова і секретаря міськради п. Квурта, і раптом — шквал емоцій. “Ми досліджували газетний ринок, і “Ратуша” займає на ньому лише один відсоток читацької аудиторії! Для чого тоді ця газета?!” — риторично і гнівно запитувала у присутніх п. Полякова. Вирішили провести невеличке дослідження газетного ринку (хоча ніколи не займаємось цією невдячною справою) і ми. І відразу ж пригадали відому англійську приказку: “Не кидай каменем у вікно сусіда — пам’ятай, що у тебе скляна веранда”.

Газета “Крок”. Шеф-редактор — Руша (Ірина) Полякова. 12 сторінок. З яких 4 — телепрограма. Основне наповнення — інтернет + реклама зі ЗМІ за обміном. Ціна — 60 коп. За словами депутата міськради Михайла Мужилівського, щомісяця на дофінансування цієї газети йде 30 тис. грн. Тобто, логічно, що у рік — 360 тис. У приватних розповсюджувачів Львова цю газету не знайдеш — не беруть. У кіоски “Преси” вона надходить по два примірники на кіоск, кіоски “Інтерпреси” і “Торгпреси” цим виданням у Львові не торгують.

Заходимо на сайт газети “Крок”. За сім днів — 9 хостів (кількість відвідувачів сайту). Для порівняння заходимо на сайт “Аргумент – газети”. За сім днів — 558 відвідувань. Пікантність ситуації в тому, що сайт “Аргумент-газети” з вересня 2006 року НЕ ОНОВЛЮЄТЬСЯ, бо газета не виходить, а відвідувачів там у сотні разів більше, ніж у “Кроку”… Нещодавно на сайті „Кроку” з’явився недвозначний напис: “Хостінг сайту призупинено!” Такі написи UARNET робить, коли його послуги не проплачують. Отже, не будемо, пані Ірино, про “погане керівництво”…

Можна, звичайно, і закрити видання (для цього сьогодні оточення п. Садового робить усе). Надворі — 15 лютого 2007 року. З кінця листопада 2006 року на друк і комунальні послуги видання не отримало ламаної копійки! Але воно на зло всім ворогам виходить у світ! І чи не доцільніше було б, враховуючи особисте несприйняття “Ратуші” міським головою, перебрати керівництво газетою, власне, під раду, аби потім, коли критична маса у стосунках із міським головою сягне апогею, мати в руках вагоме знаряддя впливу на громадську думку. Можна звичайно піти й іншим шляхом — здійснити “чейндж” (обмін): ми закриємо газету, а ви нам за це вирішите низку питань. Але, як казав колись львівський журналіст Сашко Кривенко: “Гроші проїмо, а ганьба залишиться”. До речі, саме йому належить і формула взаємовідносин між владою і ЗМІ: “Владу не можна ні бити нижче пояса, ні цілувати нижче пояса”. Я власне про друге…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *