Продуманої та дієвої інвестиційної політики, якою високі посадовці як міського, так і обласного рівнів почали голосно вихвалятися вже чи не на другий день проголошення незалежності, виявляється, немає.
Точніше, вона нібито і є, адже залучення інвестицій у розвиток економіки Львівщини визначено одним із пріоритетних напрямків і навіть розроблено разом з обласною радою стратегію розвитку Львівщини до 2015 року на новій функціональній основі. А ще існує Комплексна програма “Назустріч інвестору”, триває формування інвестиційного паспорта області, діють єдині вікна реєстрації та дозвільні офіси, в облдержадміністрації створено аж два управління, що курують цю сферу, організовують міжнародні форуми та конференції, наші чиновники часто їздять за кордон запозичувати європейський досвід, дають інтерв`ю ЗМІ, за гроші Євросоюзу створюють численні “агентства міжнародного розвитку” і т. д. Проте, як кажуть, віз і далі там.
Складається враження, що місцева влада, щоби втриматись у кріслах, упродовж років вибудовує паперові інвестиційні “потьомкінські села”, а коли останні від`їжджають до столиці, відразу забуває про них.
Візії Петра Олійника
Так було з проектом нафтопереробного заводу у Бродах, який Петро Олійник голосно анонсував напередодні Міжнародного економічного форуму, що відбувся у Львові минулого року і на якому, як відомо, виступив Президент України. Тоді керівник області, презентуючи економічну привабливість краю, буквально шокував як гостей, так і багатьох співвітчизників щедрим американським інвестиційним дощем, що незабаром мав би пролитися на бродівську землицю. Віктор Андрійович теж повірив своєму соратникові та ставленикові і зарахував йому це до плюсів.
Минуло не так багато часу. До Львова приїхав політичний опонент Олійника — прем`єр-міністр Віктор Януковича, і оптимістична риторика нашого “самодостатнього” мужа (так він себе сам охарактеризував, натякаючи про можливість відставки — М.Г.) відразу набула іншої тональності. Із самовпевненого місцевого “бая” за якихось півроку пан Олійник перетворився на такого собі прохача, що через щілину дверей підглядав за ходом прес-конференції Віктора Януковича.
Однак перед тим він виступив під час зустрічі прем`єр-міністра, як колись писали, “з господарсько-політичним активом” області. Ось декілька характерних фраз з його промови: “безумовно, в моїй особистій роботі є недоліки, прорахунки, але в цілому тенденції є оптимістичними…”, “добре, що промислова еліта разом з нами зрозуміла, що ми творимо перспективну економіку”, “у цьому році іноземні інвестиції до 2005 року збільшилися удвічі, проте є відставання від середнього показника у державі. Будемо допрацьовувати”, “населення є переважно єдиним джерелом кредитування економіки області”… І це говорить керівник області, яка має 278 км державного кордону з Польщею і є найбільшою “брамою” країни в Європейський Союз…
Петро Олійник скаржився прем`єру, що можлива техногенна катастрофа, пов`язана з попередньою діяльністю гірничо-хімічних підприємств у Яворівській, Роздільській і Стебниківській зонах, дякував за підтримку Львівського автобусного заводу, просив грошей на реконструкцію Львівського аеропорту, будівництво об`їзних доріг повз Городок та Олесько і знову… вистрелив, заявивши, “що вже у цьому році на території області почнеться проектування першої за часів незалежності України шахти”. Що цією заявою хотів сказати обласний керманич, можна лишень здогадуватися. Він також не уточнив, що ж то за установа на Львівщині займається проектуванням шахт. Саме тому цей меседж прем`єру присутні сприйняли як своєрідний дипломатичний хід пана Олійника, під яким затряслося крісло, як натяк на порозуміння. Мовляв, не женіть мене геть, у нас з вами шахтарські душі.
Зауважте, що тепер Петро Олійник чомусь жодним словом не згадав про свій попередній бродівсько-американський проект, проте похвалився, що експорт в області зріс на 25 %, а імпорт знизився на 4 %. Як ці відсотки відображаються у реальних цифрах — мабуть, державна таємниця. Губернатор також радіє, що зміг частково побороти тінізацію економіки, чого, на його думку, “не можуть вибачити деякі тіньовики і через кишенькових політиків оголосили (нам) інформаційну війну”.
Де ті китайці?
Три роки тому тодішній начальник Головного управління промислової політики Львівської облдержадміністрації Ростислав Сорока голосно заявляв, що китайські інвестори висловлюють намір налагодити у Львівській області виробництво мобільних телефонів, комп`ютерів, електронних табло. А серед проектів, які уже точно будуть реалізовувати, пан Сорока назвав виробництво телевізорів у СЕЗ “Яворів” китайською компанією “Сіньдун”. Можливо, китайцям не сподобався наш клімат, можливо — чиновники, але, на жаль, а може, на радість, китайський капітал десь заблукав в інших регіонах чи країнах.
Однак це, скажете, було три роки тому, за панування “антинародного кучмівського режиму”. Тепер усе повинно би бути інакше. І справді, коли поглянете, для прикладу, на інформацію Золочівської райдержадміністрації, то прочитаєте: “Велику зацікавленість до сприятливого інвестиційного клімату в районі виявляють польські, італійські, грецькі, чеські та французькі підприємці”. Виявляється, що у розвиток економіки Золочівщини вже готові вкласти гроші німці (є намір відкрити завод з випуску електроджгутів для легкових автомобілів і створити 2000 нових робочих місць з річним фондом зарплати 42 мільйони гривень), а на колись квітучій Глинянській килимовій фабриці американці вже розглянули можливість установлення устаткування для виробництва електричних джгутів. Австрійці аж тремтять від бажання почати випуск електрообладнання на Золочівському радіозаводі. Не відстають від них і англійці. Поки що нами малоідентифіковане ПП “Лендком Юкрейн” хоче взяти в оренду 6 тисяч га землі для вирощування ріпаку…
І це тільки у Золочівському районі, і це тільки на папері.
А поки що потуги автора зустрітися і порозмовляти з начальником управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Львівської облдержадміністрації Ганною Олексюк не дали результату. Причини були об`єктивні — то ситуація “Ч” панувала в ОДА (їхав Янукович), то телефон Ганни Василівни вперто мовчав. Можливо, вона саме у цей час спілкувалася зі своїм земляком Петром Олійником. Але це справи не стосується.
Особливий погляд Садового
Міський голова Львова Андрій Садовий не зовсім поділяє критику Міністерства економіки щодо інвестиційних справ на Львівщині. На думку мера, не можна звинувачувати у всьому місцеву владу. Частка провини лежить і на центральній через недопрацювання. “Звичайно, динаміка не така позитивна, як би хотілося, але будьмо реалістами — важко досягнути раю в окремому місті чи регіоні поза державою. Від держави сьогодні чекають дуже важливих рішень”, — заявив ЗІКу пан Садовий. Також міський голова засумнівався у чистоті іноземних інвестицій. “Коли говорять про інвестиції іноземні, то треба поділяти, чи це ті гроші, які колись накрали, вивезли за кордон і тепер повертають, чи це дійсно реальні інвестиції реального бізнесу. Якщо бути відвертим, то реальний західний капітал поки що недостатньо активний, він приглядається. Йому потрібна стабільність. У першу чергу стабільність політична”, — переконаний Андрій Садовий.
Торкнувся керівник Львова й іншої теми — вилучення коштів з міського бюджету. За словами пана Садового, Львів минулого року заробив 2,65 мільярда гривень, а йому залишили лише 540 мільйонів. “Вилучити кошти у міста — це те саме, що відібрати у людини 80 % заробітку. У неї ж не залишиться жодного стимулу для праці”, — образно висловився мер і запропонував змінювати закон про місцеве самоврядування. “Річ навіть не у самому Законі, а в його виконанні. Люди, які розпоряджаються коштами, диктують свою політику і не хочуть виконувати Закон”, — переконаний Андрій Садовий.
Виглядає на те, що Андрій Іванович як виборна посадова особа, яку розчерком київського пера не звільниш, вирішив заступитися за друга (принаймні політичного) Петра Олійника. Тому й відповів за всю Львівщину. Проте його слова хоч і мають право на існування, та все ж звучать непереконливо. Адже є в Україні приклади успішного залучення грошей з-за кордону саме органами місцевого самоврядування.
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”