Рік Сеника (Підсумки-2006. Частина 2)

Ким був Мирослав Сеник у 2006 році: тінню Петра Олійника чи самостійним керманичем найвищого представницького владного органу Львівщини?

Петро Михайлович Олійник зробив для свого земляка Мирослава Петровича Сеника усе, що міг: взяв першим заступником в обласну адміністрацію; власною рукою вивів підпис під заявою про вступ в НСНУ; ще до виборів у березні 2006 року пообіцяв посаду обласного спікера. Відтак, пан Сеник усю зиму та березень минулого року покірно тягнув плуга виконувача обов’язків голови Львівської ОДА, поки його патрон, порозпихавши по кишенях відпускні, очолював виборчий штаб «Нашої України» у Львівській області.

Сеник продовжив дивний, з елементами містики, список обласних владоможців, прізвища яких починається на «Сен» (французькою « sen » – святий) – Сенчук, Сендега, Сендак , Сеник… « Святі люди» на Львівщині з впертою послідовністю не гребують чільних місць.

Втім, «святим» Мирослава Сеника наразі не іменують. Натомість поза очі інколи називають Циркул ем (або Гібон ом). Так е прізвисько Мирослав Петрович отримав від манери ходити , розмаху ючи руками з великою амплітудою. Також Сеника називають Парубком – за своєрідну простакувату вимову.

Політичне кредо Мирослав а Сеник а визначити непросто: він встиг побувати членом і УРП, і КУН у, і НСНУ (членство в якому формально припинив через те, що став головою обласної ради). Та закономірність вимальовується: Мирослав Петрович перебував і перебуває в усіх цих партіях саме у той час, коли ці сили були чи є провладними в регіоні.

Не новачок Сеник і у виконавчих структурах. Загальновідомий факт його керівництвом Червоноградом саме у той час, коли на посаді одного із його заступників плідно трудився нинішній губернатор Львівщини Петро Олійник. Варто згадати й про головуванн я Мирослава Петровича у Львівському регіональному відділені Фонду державного майна у Львівській області. Починаючи з президентства Леоніда Кравчука та до приходу у ЛРВ ФДМУ у Львівській області наприкінці 90-их років Степана Д авимуки, пан Сеник керував процесами розквіту «приватизації» часів Леоніда Кучми. А Данилович не тримав на посадах людей за «просто так», особливо тих, хто дістався йому у спадок від Кравчука.

Але повернімося у 2006 рік, зокрема до процесу спікеріади у Львівській обласній раді. Одразу ж після підтвердження повноважень депутатів Львівської обласної ради, Петро Олійник, котрий повернувся з відпустки, та сам Мирослав Сеник починають складний , але конкретний процес переговорів, консультацій та домовленостей щодо голосування за кандидатуру голови Львівської обласної ради.

До переговорного процесу була залучена критична маса депутатського корпусу з невеликим запасом: міжфракційне об’єднання «Наша Україна», фракції ПОРА, ПППУ та УНП. Тобто усі, крім БЮТ (з кандидатурою Михайла Сендака) та ВО «Свобода», від якої балотувався на найвищий облрадівський пост голова партії Олег Тягнибок.

Переговори переговорами, домовленості – домовленостями, але до самого процесу обрання голови облради команда Олійника-Сеника підійшла максимально серйозно, за принципом: довіряй, але перевіряй. Поінформовані депутати ради стверджують, що під час голосування була застосована схема потрійного контролю за волевиявленням депутатів, зокрема, до представників фракцій, які брали участь у переговорному процесі з панами Олійником та Сеником.

Перша – найімовірніша: бюлетені для таємного голосування видавав один з членів «Нашої України», котрий безпосередньо під час видачі бюлетеня дивився, чи ставлять депутати галочку навпроти Мирослава Сеника «не відходячи від каси».

Друга – не менш ймовірна, ніж перша: недалеко від урни сиділи члени «Нашої України», котрим показували правильно заповнений бюлетень перед вкиданням в урну.

Третя – малоймовірна, для страховки: в сесійній залі були присутні відеокамери невідомих інформагентств, об’єктиви яких були спрямовані на бюлетені, які вкидали у скриньку.

Як би там не було, домовленості спрацювали чітко. Але на їх ціні варто зупинитися детальніше. Лояльним фракціям були обіцяні місця в керівництві Львівської обласної ради та посади голів постійних комісій облради. Саме на основі цього сформувалася обласна коаліційна більшість, яка й давала необхідний результат під час знакових голосувань у раді протягом 2006 року (щодо висловлення недовіри Петру Олійнику, затвердження програми соціально-економічного розвитку, оцінки звільнення чотирьох голів РДА і так далі).

Відтак перші кроки Мирослава Сеника здійснювалися відповідно з домовленостями щодо голосування за його кандидатуру на посаду голови облради. Внаслідок цього навіть виник невеличкий скандал з обрання м зразу трьох заступників голови ради , що суперечило Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Навіть комісія законності облради винесла рішення про антизаконність обрання трьох заступників замість одного. Але, поки прокуратура нібито вивчає це питання, «пористу» Левку Захарчишину та «рухівцю» Миколі Гориню разом з «бютівцем» Іваном Деньковичем нічого не заважає посідати чільні місця в президії сесії Львівської обласної ради.

О крім трьох заступників, після обрання Сеника, своє постійне місце в Президії, між Сеником і Деньковичем , отримав і рядовий депутат Львівської обласної ради Петро Олійник. Попри те, що Петро Михайлович є головою Львівської обласної державної адміністрації, в регламенті ради немає жодного пункту про те, що губернатор повинен займати чільне місце на підвищенні у сесійній залі. З таким самим успіхом Мирослав Сеник міг би запрошувати на чільне місце, скажімо, депутата Ігоря Держка чи депутата Олексу Гудиму, котрі донедавна керували відповідно фракціями БЮТ та УНП.

За час свого головування новий чільник облради встиг зарекомендувати себе знаним миротворцем. Конфліктні ситуації в облраді, які почалися після звільнення чотирьох голів РДА, Сеник обходив спокійно, адекватно, виважено та нібито неупереджено. Мирослав Петрович зрозумів і поки що реалізовує два безвідмовних способи вирішення протистояння в раді.

Перший – подвійне трактування регламенту, внаслідок якого, скажімо, звіт Петра Олійника заміняється на інформацію голови ОДА. А вже інформація «тягне за собою» лише прийняття до відома цієї інформації. І аж ніяк не висловлення довіри чи не довіри представнику Президента у Львівській області.

Другий – створення маси тимчасових слідчих комісій ради, щодо розгляду тих чи інших питань. Такі комісії були створенні по питаннях гуртожитків, «Львівсільмашу», ЛАЗу, іподрому, земельних ділянок та багатьох інших питаннях. Логіка проста: комісія звітує на сесії, після чого діяльність комісії припиняється, відтак – питання вичерпується.

Характерний приклад – ситуація з тимчасов ою слідч ою комісі єю з перевірки законності приватизації земельних ділянок у Львівській області, починаючи з початку 90-их. Коли комісія під головуванням Володимира Говірка «добралися» земель Грибович та Брюхович, операції з якими здійснювалися, коли на Львівщині заправляв сьогоднішній перший заступник Сеника Микола Горинь, останній на засіданні президії облради алярмом вносить в порядок денний звіт комісії Говірка. При чому сам Говірко про це нічого не знає. Логіка знову проста: після звіту комісії її діяльність припиняється. Ну не міг не знати про це Мирослав Сеник. Більш того, почерк свідчить про те, що Мирослав Петрович найімовірніше був автором цієї «геніальної» ідеї.

Політична віртуозність голова обласної ради проявилась і при прийнятт і обласного бюджету на 2007 рік: головний фінансовий документ регіону був прийнятий у визначені законом строки , попри те, що проект документу був розданий депутатам лише за два дні до прийняття, і депутати просто не змогли ґрунтовно ознайомитися зі статтями запропонованого проекту бюджету.

Утім, інколи миролюбність зраджує Сенику – він вміє бути і жорстким. Зокрема, міг не надати слова депутату Львівської облради під час тридцятихвилинної розминки, не поставити на голосування пропозицію одного з обласних обранців щодо заборони діяльності Партії регіонів, КПУ, СПУ (при цьому ще й обізвавши опонента «хамлом»). Перманентним порушенням регламенту бул о й постійне коментування головою ради депутатськ их виступ ів.

Більш того, під час розгляду питання про криміногенну ситуацію у Львівській області голова облради проговорився, що його дружина має підприємство, яке займається вивозом сміття. Ніхто за язик головуючого тоді не тягнув.

Та попри напругу, яка витала в сесійній залі протягом 2006 року, не було здійснено жодної спроби зняти Мирослава Сеника з посади голови ради, що зайвий раз свідчить про вміння Мирослава Петровича не лізти на рожон та домовлятися з представниками депутатського корпусу та політичними силами, які представлен о у раді.

І не лише у раді, адже виважена позиція пана Сеника у конфліктній ситуації з Петром Димінським змусила багатьох говорити, що реверанси голови облради в бік Петра Петровича свідчать про якісь більш суттєві домовленості, ніж створення ВАТ «Народна команда Карпати Львів».

Загалом 2006 рік можна вважати вдалим для Мирослава Сеника , роком, що вселяє надії на серйозні перспективи. Сеник очолив представницьку владу в області напередодні реалізації другого етапу політреформи , яка перетворить посаду чільника представницьк ої влада на найголовнішу в області. І навряд чи у найближчому майбутньому повториться анекдотична ситуація, коли голові обласної ради не знайшлося місця у президентському гелікоптері, який летів у Нагуєвичі на святкування 150 років з дня народження Івана Франка .

Відчувши силу, Мирослав Петрович чим далі тим більше стає самостійним політиком, окремим політичним гравцем. Можна спрогнозувати, що не буде голова ради до кінця прикривати голову обласної адміністрації. Сеник – далекоглядний політик і не може не розуміти відмінності між виборною та призначен ою посадами. Тому з часом давній друг Петро Михайлович може стати Мирославу Петровичу путом на ногах. Так що саме життя змушує Сеника починати вести свою гру.

А от щодо ініціативності, глобального перспективного мислення – цим Сеник у 2006 р оці, на жаль, не відзначився. Мирослав Сен ик наразі ніяк не може відійти від рол і виконавця , хай і «феноменальн ого менеджер а» , як колись постійно називав свого першого заступника в ЛОДА Петро Олійник . Хоча голові обласної ради, який не зв’язаний щоденною рутиною, як, скажімо, голова обласної адміністрації, сам Бог велів продукувати нові ідеї та організувати їх втілення. Але не помітно, щоб Сеник дивував цікавими ідеями, які могли б повернути Львівщині лідерські позиції в Україні та продемонструвати далекоглядний дух П’ємонту.