«Рік, що минає, можна назвати часом втрачених можливостей. Ідеали, які викристалізував Майдан, так і не отримали втілення у повсякденному суспільному житті. Шанс зажити по-людськи було втрачено. Хоча перед святом хочеться бути оптимістом, отож сподіваюся, що помаранчеві гасла таки остаточно не поховано, а лишень відтерміновано їхнє втілення.
Попри те, українська політика і далі розчаровує. І річ навіть не в безхребетності Президента, проросійськості прем’єра, «западлистості» Мороза, популізмі Тимошенко чи захланності й розгубленості «любих друзів». Річ у тім, що нація так і не побачила нових облич, що дало б якісь надії на майбутнє. Луценко, Катеринчук, Яценюк – усе красиво, але без харизми й самостійності.
Тепер про Львів. Дух легендарного міста не зможуть зіпсувати жодні губернатори, мери та депутати. З того й тішуся. Щодо змін, то їх особливо і не було, незважаючи на зміну влади. Але сподіваюся, що політична структуризація місцевих рад ще дасть свій позитивний ефект наступного року. Щодо міського чільника, то його навіть трохи шкода. Балкони наразі не падають. Отож, і на тому спасибі. Але наступний рік у нього буде вкрай важкий – кредит довіри населення вичерпається, а кредиту довіри від політиків у нього насправді не було і цього року. Певно, доведеться звертатися у «Самопоміч»…
В особистому житті, тьху-тьху-тьху, все було гаразд. Дрібні негаразди та конфлікти, без яких неможлива робота у моїй професійній сфері, не затьмарили більш приємних моментів, зокрема запуску нового медіа-проекту й підготовки до деяких інших. Саме на реалізацію нових ідей сподіваюся разом з друзями у наступному році. А найбільше хочу, аби у 2007-му не хворіли рідні і близькі мені люди, бо здоров ’ я – найголовніше. Як будемо здорові, то зі всім решту вже собі раду дамо».
