Назад в Європу

Ольга ІГНАТОВА, «Новий погляд»

|

Наступного року почнуться роботи з відбудови пасажу Міколяша , що з’єднає вулиці Коперника та Вороного.

Увійшовши в браму будинку по вул. Коперніка, 1, можна вийти у двір, який тягнеться аж до вулиці Вороного. Навколо жахливі на вигляд будинки, смітники, захаращені подвір’я. А колись на цьому місці був найвідоміший у Львові пасаж – пасаж Міколяша. Його будували найкращі на той час львівські архітектори — українець Іван Левинський та поляк Арнольд Захаревич. 120-метровий пасаж накривала ажурна скляна конструкція, а при вході відвідувачів зустрічала мармурова фігура німфи. Пасаж освітлювався ілюмінацією у будь-яку пору дня і опалювався взимку. Пасаж Міколяша започаткував епоху сецесії у Львові. Тут були кав’ярні, кінотеатри, представництво фірми „Сітроен”, фотоательє, магазини. Під час другої світової війни в будинок влучила бомба. Руйнування були настільки значні, що про якісь відновлення ніхто всерйоз навіть не задумувався. Проте сьогодні такий проект – реальність.

Кілька років тому у власника львівських ресторанів „Амадей” та „Вероніка”, гендиректора ДП „Албіс Компані” Андрія Іонова виникла ідея побудувати на другому поверсі будинку по вул. Коперніка,1 ще один ресторанчик. Проте невдовзі бізнесмен загорівся ідеєю відновити весь пасаж „Міколяша”.

З того часу вже зроблено перший крок – уже готові проектні пропозиції та є архітекторно-планувальні завдання. Невдовзі мають відбутися громадські обговорення проекту, після яких розпочнеться стадія виготовлення робочого проекту пасажу інститутом „Укрзахідпроектреставрація”.

„На сьогоднішнійдень там практично нічого не лишилося. Цей комплекс був окрасою Львова, будувався не один рік. Було багато різних художників, митців, які вважали за потрібне залишити там частину свого таланту. З іншого боку, пасаж слугував комерційним цілям. Там були бутіки, кінотеатр, ресторани, салони авто. Проте нема сенсу відбудовувати те, що там тоді продавалося. Зараз йдеться про те, щоб зробити ревіталізацію. Іншими словами, це спроба відтворити той дух, те відчуття внутрішньої структури, яке би дало можливість відчути колорит, притаманний Львову як культурному центру”, — каже в інтерв’ю „Погляду” Андрій Іонов.

Бізнесмен стверджує, що попри неможливість відтворити все так, як це було майже століття тому, новий пасаж в жодному випадку не може бути створенням чогось абсолютно іншого, ніж це було колись. Зокрема, там частково планується відтворення елементів декору. Та й фасадна частина виглядатиме так, як раніше.

„Зараз на тому місці просто руїна. Та територія не має права існувати в центрі міста у такому вигляді. Ми мусимо відновлювати Львів також зсередини, з двориків. Я збирав інформацію про те, як виглядав пасаж, що там було. На сьогодні ми дуже тяжко рухаємося вперед. Найважче – це бюрократія, яку треба пройти. І іншого способу, як виконати всі ці вимоги, що нам виставляються, немає. Це вимагає процедури, послідовності, часу, — каже бізнесмен. — За цей час відбулося багато подій. Починаючи з загального опису, з архівних розробок, з історико-архівних розвідок, закінчуючи проектними пропозиціями. Ми отримали ухвали на землю, отримали земельні ділянки в оренду з правом будівництва. Зараз ми знаходимося на етапі виготовлення робочого проекту, який має пройти усі експертизи, в тому числі і незалежних громадських організацій”.

Невдовзі, в середині грудня, мають відбутися громадські слухання проекту. Автори проекту кажуть, що публічні обговорення є дуже корисними, проте побоюються, що вони можуть перетворитися на своєрідний захист дисертації. „Обговорення проектів у нас часто виглядає, як захист дисертацій: стоїть дисертант, а два опоненти з’ясовують між собою стосунки. Я найбільше боюся саме цього. Я хотів би конструктиву, бо це надзвичайно тяжкий проект, який для реалізації потребує розв’язання багатьох проблем, зокрема, з комунікаціями та власністю”, — говорить пан Іонов.

На сьогодні вхід на територію колишнього-майбутнього пасажу можливий лише через браму будинку по вулиці Коперніка. Колись натомість таких входів було кілька – і через будинок номер 1, і через вулицю Ференца Ліста, і через Вороного. Тож постає проблема: як туди потрапити будівельникам, як туди завезти величезну кількість будівельних матеріалів, крани та ін.

„Пасаж виконуватиме як мінімум кілька функцій. Передовсім, торгову. Вочевидь там будуть бутіки, антикварний магазин, галерея. Друге, це кав’ярні, цукерні. Плануємо будівництво офісної частини, а також виставково-музейної”, — розповідає Андрій Іонов. – Проте проблема не в тому, чим заповнити, а як почати. Доки там не було нічого і нікого, то була одна ситуація. Але як тільки ми пройшли певний етап і дійшли до моменту початку реалізації, то одразу почалося дуже багато висуватися претензій і вимог. Іншими словами, одразу з’явилося дуже багато людей, яким це раптом стало дуже цікаво. Я би не хотів нікого називати, але так воно в нас є”.

Бізнесмен сподівається, що наступного року вже можна буде починати будівництво. Проте вартості робіт не називає. „Не можу назвати вартості навіть першої черги проекту, бо не маю робочої документації. Не можу оцінити, доки немає робочого проекту і кошторису. І через те, що до кінця не пророблено робочий проект, я не знаю, які ще додаткові мережі треба буде оплатити і встановити”, — каже пан Іонов.

Коментарі

Ліля Онищенко, заступник начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради:

«Пасаж Міколяша – це є проект реставрації, тобто відтворення. Це був не просто пасаж, а було явище, місце, де багато чого діялося. Туди йшли в кіно, на закупи, туди йшли просто перейтися, бо це був перехід між вулицями, і там можна було провести час. Там всередині була площа, був фонтан. На той час у Європі було небагато такого рівня пасажів.

Пасаж Міколяша відрізнявся новочесними на той час конструкціями. Звичайно, зараз інвестор не має змоги відновити цей пасаж повністю. Зрештою, той пасаж мав ще й бічне відгалуження, яке виходило на вулицю Ференца Ліста. Зараз цю частину вже також неможливо реанімувати. І зараз планується реконструкція тільки того, що збереглося.

Нам би хотілося, щоб на громадські обговорення проекту прийшла максимальна кількість людей. Бо в нашому місті мешканці насправді є пасивними. У нас так виходить, що доки проект можна обговорити з мешканцями, вони не приходять, а коли вже приїжджає будівельна бригада, щоб там щось робити, тоді мешканці виходять і починають блокувати вулиці та майданчики.

До речі, коли пасаж був побудований, то теж були скарги мешканців до міської ради, тому що там грала музика і цілий час було шумно. У результаті міська рада зобов’язала власника цього пасажу – Генрика Міколяша – викупити ті квартири, щоб не було скарг. І він мусив це зробити або задовольнити їхні вимоги, щоб вони не скаржилися.

Також на громадських слуханнях буде обговорюватися ще один проект – будівництво торгово-офісного центру на вулиці Нижанківського, яка тягнеться від консерваторії до князя Романа. Колись на цьому місці теж був пасаж».

Володимир Швець, директор інституту „Укрзахідпроектреставрація”:

«З правого боку подвір’я будемо пробувати максимально зберегти руїну, автентику, щоб на її основі продовжити роботи. Все решта, очевидно, буде нове з точки зоку матеріалів. Щодо оздоблення, стінопису, то ми на цьому етапі ще цього не розробляли. Я думаю, що тут можуть бути різні думки. Я не переконаний, що збереглися матеріали, які дозволять зробити якісь копії. Це швидше будуть ремінісценсії або стильові повтори. Але чи воно потрібне? Тому говорити, що це буде копія з застосуванням тих матеріалів, які були раніше, не можна. Це буде пасаж, що виконуватиме свою функцію. Ми в основному концентруємося на будівельній частині. Ви ж розумієте, щоб відновити пасаж, треба вирішити ще багато юридичних та земельних питань — там же змінилася купа власників. З часом він буде переходити на вулицю Вороного. Тобто є очевидним, що це буде пасаж початку ХХІ століття, а не ХХ-го».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...