У пошуках теплової формули

Наталя КУЛЕБА, «Львівський портал»

|

Яромир Самагальський, депутат Львівської міської ради, член фракції ВО “Свобода”, розмірковує про проблеми теплоенергетики у місті.

Цікаво дізнатись його думку про ситуацію, що склалась у Львові навколо теплокомунальних підприємств напередодні формування бюджету на 2007 рік, позаяк п. Самагальський безпосередньо входить до бюджетно-фінансової комісії.

Пане Яромире, відомо про те, що для з’ясування стану теплокомунальних підприємств було створено комісію у Львівській міській раді. Чи могли б ви розповісти про те, як працює комісія?

Була створена комісія Львівської міської ради, яка мала перевірити діяльність «Львівтеплокомуненерго». Проблема цієї комісії виникла ще на самих початках її створення – вона відразу була сформована політично.

Що мається на увазі?

Туди ввійшли члени політичних фракцій, по одному представнику від кожної. На жаль, туди не ввійшли інженери, фінансисти. Тобто люди, які фаховіше могли б розібратись у тих питаннях чи завданнях, що повинна була поставити перед собою комісія з перевірки теплокомунальних підприємств. Іншою проблемою є те, що один із співголів цієї комісії одночасно є головою багатьох інших комісій.

Як часто проводились засідання цієї комісії, і які рішення вона напрацювала?

Було проведено всього два засідання. На одному з них вони вибрали двох співголів, Василя Поповича від “Нашої України”, і Петра Адамика від “Пори”. А друге засідання, за словами Петра Адамика, фактично звелось до прийняття рішення про проведення аудиту фінансової діяльності теплокомуненерго, і звернення до міськвиконкому про виділення грошей на цей аудит. Фактично, за ті декілька місяців, протягом яких комісія мала розібратись у цьому питанні, побачити якісь шляхи виходу і представити депутатському корпусу якісь напрацювання, – зроблено не було. Комісія була бездіяльна і не працювала.

Скільки часу комісія байдикувала?

Від моменту створення. Минулої сесії вона не була готова звітувати, було відчутно, що комісія не працювала.

Якою ж, на Вашу думку, повинна бути ця комісія, аби її діяльність була успішною?

Насамперед вона повинна формуватися з позиції не політичної, а фахової доцільності. Для прикладу, там можуть бути делеговані люди з різних комісій, які фахово розуміються на цьому питанні, або, принаймні, мають дотичність до нього. Це комісії з інженерного господарства, бюджету та фінансів, економічного розвитку, екології. Члени цієї комісії повинні бути готові до вирішення тих проблем, які постануть перед ними. А не звертатись до міськвиконкому за виділенням коштів на проведення аудиту, як це зробила теперішня комісія.

Для проведення аудиту теплокомуненерго не обов’язково формувати комісію. Це повинно бути лише одним з питань, які комісія поставить перед собою, позаяк аудит показує лише ефективність використання коштів, які виділило місто на теплокомуненерго. Інші питання – шляхи розвитку і подолання проблем сьогодення, як повинна розвиватись система теплопостачання міста, принаймні, найближчим часом, і як пережити зиму, що ось-ось настане. Потрібна програма розвитку теплокомуненерго, а без цього ми залишимось в безвиході.

Які проблеми, ви, як член фінансової та бюджетної комісій, вбачаєте у діяльності теплопостачальних підприємств?

Серйозних проблем є багато, і зав’язані вони на всьому житлово-господарському комплексі не лише Львова, а всієї країни. І полягають вони не лише в ціні на газ. Я б сказав більше, ціна на газ – це лише каталізатор, який поєднав усі проблеми в одне ціле.

Проблема є багатогранна. Усе житлове господарство Львова є надзвичайно занедбане. Не лише тому, що там були якісь зловживання, чи нераціональне використання коштів, але є маса об’єктивних причин. На те, щоб довести до ладу теплокомуненерго, Львівводоканал, Львівелектротранс, тобто усі комунальні підприємства міста, потрібні великі кошти. А ще, коли наявні кошти використовуються нераціонально, то це лише поглиблює проблему. Наприклад, тарифи на тепло протягом останніх 1,5-2 роки не підвищувались, а збитки дотувались (за тепло, гарячу воду) з міського бюджету. Лише цього року близько 40 млн. грн. з бюджетного фонду розвитку міста пішло на покриття збитків від незмінності тарифу. Наступного року теплокомуненерго запросили уже понад 80 млн. грн. з фонду розвитку. Але скажіть, яка доцільність будівництва котельні на дві школи, відстань між якими більше 1 км, адже ми знову прокладатимемо теплотрасу, яка грітиме землю та повітря, але не дітей.

Крім цього, велику суму запросило управління капітального будівництва на реконструкцію і ремонт котелень у школах, дитсадках і закладах культури. Такі ремонти проводяться щорічно. Однак наскільки правильно пройшов тендер на проведення цих робіт, і чи раціонально використовуються ці гроші – на ці питання теж має відповісти згадана комісія.

Ці проблеми є аж настільки важливими для міста?

Так, бо бюджет розвитку міста на наступний рік запланований в межах 100 мільйонів. А лише теплокомуненерго запросило понад 80 млн., Львівводоканал – близько 30 млн. грн., а ще ж є медицина, освіта, дороги, культура, і решта що потребує коштів з міського бюджету. А ми маємо на все 100 мільйонів. І це є глобальною проблемою, з якою місто самотужки не може впоратись.

Наступна проблема, яку б я виокремив, це ті тарифи, які були нещодавно прийняті. Вони фактично покриватимуть затратити теплокомуненерго до нового року. Прибутковість від цих тарифів – 3%. А з нового року, після підвищення заробітної плати, тариф знову буде збитковим, і місту доведеться дотувати його.

Існує певна несправедливість у тому, що теплові комунальні підприємства Львова обігрівають 60-70 % помешкань. Решта мешканців мають власні котли, однак кошти на дотування покриваються стовідсотково, тобто з розрахунку на загальну кількість мешканців.

Є проблема і в центральній частині Львова, де раніше було пічне опалення. На місці п’єців, де є вентиляційні люки, можна ставити індивідуальне опалення – чи квартирне, чи будинкове. Цей процес іде. Та складається парадоксальна ситуація: в центральній частині міста є достатньо місць, де користуються центральним опаленням, тобто в будинку може бути дві квартири, а тягнуть теплопровід за 0,5-1 км. І заради однієї-двох квартир, десь працює котельня. Якою ж тоді повинна бути ціна за те тепло?

Як можна вийти з цієї ситуації?

Думаю, все-таки центральна частина міста повинна мати або індивідуальне опалення, або централізоване, але точковими котельнями. Наприклад, школу обігріває котельня, отож можна обігріти і прилеглі до неї будинки. А не так, коли з однієї величезної котельні тягнуть тепло то до однієї квартири в одному кінці Львова, то до іншої в протилежному кінці. Це величезні втрати тепла, а суми за оплату лягатимуть на всіх.

І як на Вашу думку мала б вирішитись проблема з теплопостачанням?

На сьогоднішній день, звичайно, потрібно шукати альтернативні, дешевші шляхи використання палива. Скажімо, спалювання тої ж суміші стружки, вугілля та ін. Дуже великою є проблема заборони видачі дозволів на автономне опалення. Я вважаю, що в нашій ситуації варто розумно підходити до видачі тих дозволів. Адже коли в багатоповерховому будинку всі отримують централізоване опалення, то нераціонально надавати окремим помешканням дозвіл на індивідуальне.

Хто потребує індивідуального опалення передовсім?

Передовсім такі дозволи потрібно надавати жителям центральної частини міста. А для багатоповерхівок, де це доцільно, будувати індивідуальні котельні, які можна перевести на альтернативні види палива, стружка чи вугілля. І тоді ми не будемо стовідсотково залежними від ціни на газ.

Чи правильно формуються тарифи на послуги теплоенергетиків?

Повинен бути розумний підхід до тарифної політики. Люди, які обігріваються теплом індивідуально, платять за газ набагато менше, аніж ті, які послуговуються теплокомуненерго. А ця доволі велика різниця падає на тарифи. У цьому всьому я вбачаю проблему загальноукраїнського рівня, адже до таких підприємств, як теплокомуненерго, не можна підходити як до комерційних підприємств. Тут виникають проблеми з ПДВ, з ціни на газ, з різних оподаткувань. Адже держава ставиться до таких підприємств, як до звичайних комерційних, але ніхто не усвідомлює, що вони не можуть бути прибутковими в наших реаліях. Такий підхід лише загострює і поглиблює сьогоднішню ситуацію. Міський бюджет повинен не дотувати збитковий тариф теплокомуненерго, а дотувати мешканців, які не в змозі оплатити реальний і прозорий тариф.


А наскільки прозоро формувався тариф?

Я б не сказав, що непрозорість формування тарифу є головною проблемою. Проблема в іншому. Немає чіткого алгоритму формування, тобто, що туди закладається – рентабельність, ціна газу, тепла, передача теплоносіїв. Ці всі речі повинні бути закладені в якусь чітку формулу. І якщо відбувається зміна одного з цих показників у формулі, автоматично змінюється тариф. Лише в такому випадку там не буде ні домислів, ні спекуляцій. Не потрібно привносити політичні тони в обговорення цієї проблеми. У Львові достатньо безгосподарності, нераціональності та інших багаторічних проблем, які треба просто розгрібати.

Сьогодні нам говорять про те, що така формула є. Але зрозуміло, що її насправді немає.

Мій колега, депутат Юрій Кужелюк, одного разу сказав: “Виглядає на те, що наступного року ми матимемо не бюджет міста, а бюджет теплокомуненерго та водоканалу”. Дуже хотілося б цього уникнути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...