Обережно: культи!

Галина ТАРАБАНЬ, "Львівський портал"

|

Діяльність окремих релігійних сект аналізує заступник голови ЛГО “Інститут дослідження тоталітарних релігій та релігієзнавства” Сергій Журавльов.

2006 рік. На дворі XXI сторіччя. Велика атеїстична імперія вже 15 років як пішла в минуле, проте…

Після фанатичної віри в партію, комунізм та інші більшовицькі ідеї наше суспільство опинилось у духовному вакуумі. Потреба віри збентежила наш розум. По закінченню десятиріч атеїзму та бездуховності сьогодні в суспільстві виник великий інтерес та потреба в духовності.

Державні діячі відчули цю потребу суспільства. В Україні було прийнято низку законодавчих актів, що регулюють відносини держави та релігійних організацій в Україні, визнані у світі одними з найліберальніших. Розпочалась ера “духовної свободи”. З її початком наше суспільство зіткнулось із тим, до чого було не готовим.

Ще не так давно радянські політики та їхні нинішні спадкоємці зустрічались із лідерами відомої у світі релігійної організації “Аум сенрікьо”, ще не так давно її програми ви могли чути майже на всіх частотах різних радіостанцій, а 20 березня 1995 року ця “релігійна організація” вчинила терористичний акт у Японії, загрожуючи життю та завдаючи шкоди здоров`ю багатьом безвинним громадянам своєї країни.

Разом із релігійними діячами визнаних у світі релігійних організацій – православних, католицьких чи протестантських – країну заповнила велика кількість власних та іноземних релігійних авантюристів, і хто знає, чим би закінчилась епопея діяльності славнозвісного “Білого братства”, якби не діяльність правоохоронних органів, що не допустила їм вчинити масове самогубство.

“Гілка Давида”, “Небесні Ворота”, “Джонстаун”. Ці назви назавжди залишать у пам’яті уважної людини спогади про їхній фанатизм, “промивання мізків” та незліченні людські жертви. Це все відбувається сьогодні, зараз, по сусідству з нами. Це може статись сьогодні і з вами, вашими близькими та рідними. Як розібратись у всіх цих течіях, що прийшли до нас несподівано? Що робити, якщо подібна біда постукала у ваші двері?

Із цими питаннями я звернулась до заступника голови Львівської громадської організації “Інститут дослідження тоталітарних релігій та релігієзнавства” Сергія ЖУРАВЛЬОВА:

Пане Сергію, із якою метою створено ваш інститут?

“Інститут дослідження тоталітарних релігій та релігієзнавства” створено з метою дослідження впливу релігійних та релігійно-філософських течій як на особистість, так і на суспільство загалом. Для цього ми збираємось залучати фахівців та науковців у галузі психології, соціології та релігієзнавства. Результати проведеного аналізу збираємось доносити до громадськості через засоби масової інформації чи передавати відповідним органам державної влади для подальшого опрацювання відповідно до чинного законодавства. Заради досягнення своєї мети ми готові співпрацювати з представниками та організаціями різних релігійних і громадсько-соціальних поглядів.

Для чого це потрібно?

Україна з її надзвичайно ліберальним релігійним законодавством сьогодні перетворилась на полігон, на якому випробовують сучасні релігійно–психологічні технології. Основна проблема в Україні – те, що немає чітко прописаного законодавчого поняття, що таке тоталітарний або деструктивний релігійний культ. У законодавстві також немає чіткої відповіді: можна чи не можна реєструвати подібні культи. Тому одним із наших завдань є внесення пропозицій до державних установ і законодавчих органів щодо регламентації діяльності релігійних та релігійно-філософських течій. Для цього ми маємо намір скоординувати зусилля фахівців та науковців, які працюють у різних галузях цього напряму. З їх допомогою вивчаємо світові тенденції в релігії та відслідковуємо, які з деструктивних культів мають відношення до України і конкретніше – до Львова та Львівщини загалом.

Так, наприклад, за нашою інформацією, Україну вже не один раз відвідувала людина, що зветься її послідовниками Віссаріоном. Це людина, яка назвала себе втіленням Ісуса Христа, реальним Христом, має своїх послідовників у світі, конкретно в Росії, де він розпочав свою діяльність, має два містечка своїх послідовників. Його послідовники вшановують його та його ікони, слухаються призначених ним “апостолів”.

Чому нас цікавить діяльність цієї людини та її послідовників в Україні?

Тому, що світовий досвід показує, що особи, які за свого життя претендували на звання та “чергове” втілення “Месії”, зазвичай ні до чого доброго своїх послідовників не доводили.

Подивіться, наприклад, на засновника руху “Гілка Давида”, Давида Кореша, який також назвав себе “Ісусом Христом” і заснував в Америці ціле поселення своїх послідовників. Великі амбіції цієї людини призвели до великої трагедії: смерті багатьох людей (70 осіб, у тому числі 21 дитина), що не змогли вчасно усвідомити, до чого вони дійшли. Наркотик влади над майном, розумом та душами своїх послідовників не дає таким лідерам вчасно зупинитись.

З іншого боку, є релігійні течії, якими ми поки що не дуже цікавимось.

Так, ісламський або християнський екстремізм нас поки що цікавить мало, адже ця проблема не є надто актуальною для Львова та Львівщини.

Що дозволяє подібним течіям комфортно почуватися в нашій країні?

По-перше, це проблеми українського законодавства, яке чітко не прописує поняття деструктивності та тоталітарності. За нашим законодавством, сатаністи та низка груп окультного і язичницького напряму мають такі самі права, що й християнські конфесії – католики, православні, протестанти (лютерани, баптисти, п’ятидесятники). І це, попри те, що ці сатанинські та язичницькі культи у своєму вченні допускають ідею не лише принесення в жертву тварини, але й людини, або здійснення неритуального вбивства. Тому сатаністи вільно розповсюджують своє вчення, а на лаву підсудних потрапляють лише після того, як вчинять вбивство. Чи не ліпше запобігти трагедії, ніж потім шукати винних у трагедії, виникнення якої ми самі допускаємо?

По-друге, крім проблем в українському законодавстві, є проблеми і в інших галузях. Так, релігієзнавці, не розбираючись у глибинних теологічних питаннях, не завжди можуть правильно класифікувати ту або інші релігію, що потім зумовлює проблеми в юридичній сфері. Так, під час судових розглядів діяльності релігійної громади “Свідків Єгови” у Москві, які завершились ліквідацією цієї громади як юридичної особи, адвокати “Свідків Єгови” опирались на те, що “Свідки Єгови” є такими же протестантами, як й інші протестантські конфесії. Мовляв, почитайте будь-який підручник – там так написано. Але, якщо взяти офіційні публікації “Свідків Єгови”, то там ви можете виявити, що самі “Свідки Єгови” із певними обумовленнями відхрещуються від протестантизму, як від одного з напрямів “загальновизнаного християнства”.

А що кажуть про “Свідків Єгови” українські релігієзнавці?

В одному з останніх українських підручників із релігієзнавства “Свідків Єгови” визначають уже не як протестантську конфесію, а як одну з неохристиянських релігій. Тут можна дискутувати, наскільки правильним є цей термін, але головну ціль – розмежування протестантизму та “Свідків Єгови” – досягнуто. Тим паче, що і самі протестанти проти, коли їх ставлять на один щабель із цією релігією, яку в протестантських чи інших християнських довідниках класифіковано як псевдо християнський, або деструктивний, культ.

А які псевдохристиянські секти ще існують?

Спочатку щодо терміну “секта”. З погляду релігієзнавства вживання цього терміну до певних релігійних течій є некоректним. Оскільки цей термін набув украй негативний підтекст, у рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи пропонують утримуватись від його вживання. На жаль, найбільш розповсюджені християнські конфесії з єпископальною формою правління використовують цей термін до християнських конфесій з іншими формами правління. Так, наприклад, серед загальновизнаних протестантських конфесій сектантами переважно називають баптистів, п’ятидесятників та інших “євангельських християн”.

Рамки цього інтерв’ю не дозволяють повністю висвітити це питання, тому я лише обмежусь переліком релігійних течій, які в християнських довідниках відносять до псевдохристиянських деструктивних, або тоталітарних, культів. Крім вже зазначених “Свідків Єгови”, до них відносять мормонів (“Церква Ісуса Христа святих останніх днів”), муністів (“Церква Єднання”), віссаріонівців (“Церква Останнього Заповіту”), “Богородичний Центр”, тощо. З наведених на Львівщини більш розповсюджені “Свідки Єгови” та мормони. Християнські автори визначають їх як культи, що засновані на “останньому об`явленні”, що є позабіблійним.

Ви під час інтерв’ю декілька разів вжили термін “деструктивний культ”. Що ви маєте на увазі?

Як я казав, немає юридично обґрунтованого законодавчого визначення деструктивного, або тоталітарного, культу. У релігієзнавстві та соціальній психології ці поняття використовують фахівці та науковці, що працюють у цих галузях. З погляду соціальної психології під деструктивним культом слід розуміти організацію, яка має негативний влив на психологічний та фізичний стан особи (внутрішня деструктивність), на навколишніх людей, соціальні структури та суспільство в цілому (зовнішня деструктивність). Тоталітарний культ – це деструктивний культ із високим ступенем авторитарності та використання контролю над свідомістю у формі крайніх та неетичних психологічних технік маніпулювання для вербовки чи втримування своїх членів. При цьому для контролю над свідомістю використовують контроль поведінки адепта, інформаційний контроль, контроль мислення та емоційний контроль.

Розкажіть, будь ласка, про ці методи контролю над свідомістю детальніше.

Методів контролю над свідомістю та поведінкою є багато. Хочу торкнутися лише декількох із них.

Одним із різновидів контролю поведінки виступає метод регулювання кола осіб, із якими спілкується представник тої чи іншої течії. Людині просто говорять: у тебе погані друзі, вони на тебе погано впливають, відходь від них і спілкуйся тільки з єдиновірцями. У результаті – людина починає втрачати необхідні зв’язки зі соціумом.

Для інформаційного контролю над людиною обмежують її доступ до альтернативних джерел інформації. З іншого боку, широко використовують пропаганду світогляду та трактування тих чи інших подій, прийнятих в межах релігійного культу. Спробуйте, наприклад, розповсюдити серед “Свідків Єгови” інформацію, яка би свідчила про дотримання їхнім керівництвом подвійних стандартів – і ви побачити спротив. Але при цьому релігійна організація “Свідків Єгови” через своїх членів наполегливо розповсюджує в суспільстві публікації, де вона зображена виключно в білому світі, а інші релігії показано з негативним відтінком. До речі, така чорно-біла схема реальності (“Ми – Добро, Вони – Зло, Вони проти Нас, Ми проти Них”) є одним із методів контролю мислення.

Що стосується емоційного контролю, то для цього з одно боку використовують почуття страху, а з іншого – позитивні емоції. У якості джерела страху в першу чергу застосовують твердження про кінець світу, який має наступити найближчим часом. І єдиний спосіб, який пропонують для того, щоб його пережити – це стати вірним адептом культу. Замість того, щоб звертати увагу на відносини людини з Богом, керівники культів звертають увагу своїх членів на відносини з культом. У якості позитиву називають те, що треба лише залишитись вірним культу – і тоді зможеш пережити кінець світу та мати життя у світі без зла.

У якості прикладу наслідків маніпуляції свідомістю доречно згадати про відомого сатаніста Чарльза Менсона, що скоїв чисельні вбивства. Використовуючи методи контролю над свідомістю, Менсон настільки залякав свою родину, яка слідувала за ним як за великим пророком, що вони боялись свідчити проти нього навіть тоді, коли його вже засудили.

Яку шкоду завдають деструктивні культи суспільству?

Перш за все, страждає родина. Якщо один із подружжя є адептом культу, а другий – ні, то виникають постійні конфлікти між ними, оскільки адепт буде завжди нав’язувати свою думку про ті або інші речі. Коли другий член подружжя не погоджується з поглядами першого, то родина руйнується.

Інші наслідки пов’язані зі здоров’ям адепта, членів його сім`ї. Наприклад, “Свідкам Єгови” заборонено переливання крові. Ми не сперечаємося з тим, що безкровні методи лікування в деяких випадках є кращими, оскільки знижується ризик виникнення подальших ускладнень, але, коли переливання крові є єдиним засобом зберегти життя пацієнту, то тут позиція “Свідків Єгови” може бути предметом юридичного розгляду. До речі, московський суд на вже згаданому процесі щодо діяльності релігійної громади “Свідків Єгови” класифікував подібну практику, як підштовхування до суїциду. І якщо взяти до уваги, що сама заборона переливання крові з’явилась в організації “Свідків Єгови” лише через півсторіччя після її створення, то виникає питання: наскільки це для організації є принциповим?

Чи можна якось зарадити тому, щоб людина не потрапила в тенета деструктивного або тоталітарного культу?

Досвід, який переживає людина в деструктивному або тоталітарному культі в першу чергу є духовним досвідом. Якщо ви не бажаєте, щоб близька вам людина пережила негативний досвід, зробить усе можливе, щоб вона пізнала позитивний. Не дайте перетворитися її Богошуканню в пошуки людських організації, які б замінили їй Бога.

Що робити, коли це вже сталось?

Якщо ви зауважили, що ваші рідні чи близькі почали змінюватися на очах, ні в якому разі не відвертайтеся від них і не звинувачуйте в чомусь. Навпаки – демонструйте свою любов і довіру. У найважчих випадках можна записати людину на сеанс до психіатра. Варто також зауважити, що, на жаль, такі люди, без свого деструктивного культу відчувають страшну пустоту, зневіру, депресію. І, якщо комусь таки вдасться, витягнути людину із цієї системи, не сподівайтесь, що вона буде тією ж, якою і була: поважайте набутий нею духовний досвід. Дайте їй час і основне – багато любові.

Найближчим часом наш інститут планує запровадити телефон довіри, також є плани про створення реабілітаційного центру для допомоги постраждалим від діяльності тоталітарних та деструктивних культів. Як тільки ці плани буде реалізовано, ми відразу ж повідомимо про це засобам масової інформації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *