З 24 листопада львів’яни переходять на двоставковий тариф за тепло. Це означатиме, що тепер знову платитимемо за тепло впродовж цілого року.
З кінця листопада також входять в дію нові підвищені тарифи на тепло, затверджені нещодавно на засіданні львівського міськвиконкому. Нагадаємо, що тепер для споживачів «Львівтеплоенерго» 1 Гкал тепла обійдеться в 181 грн., для споживачів „Залізничтеплоенерго” – 183 грн. за Гкал.
За підрахунками економічного відділу управління інженерного господарства Львівської міської ради, мешканці однокімнатної квартири за теплі батареї платитимуть у середньому 70 грн. в місяць у період опалювального сезону, плюс 24 гривні за так зване теплове навантаження на будинок. Власне оці 24 гривні мешканці платитимуть увесь рік і йтимуть вони, як стверджують чиновники, на утримання у робочому стані джерел теплової енергії, теплових мереж і теплоспоживального устаткування (ЦТП, бойлерні, абонентські вводи, внутрішньобудинкові системи). Мешканці двокімнатної квартири будуть змушені платити приблизно 120 грн. в місяць за тепло, та 40 грн. – за утримання тепломереж щомісяця впродовж року. Обігрів трикімнатної квартири обійдеться львів’янам приблизно у 150 грн., а також щомісяця 50 грн. за теплове навантаження на будинок.
За що ж властиво платять львів’яни?
У тариф за тепло (181 грн. за Гкал теплової енергії), яке продаватиме КП „Львівтеплоенерго” входить:
Електроенергія | Приблизно 3 % від суми тарифу |
Вода | 0,01% |
Амортизація (зношеність систем) | 3 % |
Заробітна плата працівників „Львівтеплоенерго” | 5 % |
Нарахування на заробітну плату (відрахування у пенсійний фонд тощо) | 3,5 % |
Витрати на ремонт | 4 % |
Паливо (газ) | 67 % |
Витрати на збут (витрати, які пов’язані з організацією збору коштів) | 1 % |
Загальновиробничі витрати (витрати ремонтних служб, транспортні видатки, зарплати ремонтників тощо) | 9,8 % |
Адміністративні витрати (фінансування роботи керівництва підприємства) | 3 % |
Усі ці витрати разом складають собівартість 1 Гкал тепла. За підрахунками економістів управління інженерного господарства, це 142 грн. 73 коп. Додати до цього ще рентабельність підприємства – 3 відсотки від собівартості (не мало, не багато 4 млн. грн. прибутку в рік), ПДВ (20 відсотків), і матимемо суму 176 грн. 42 коп. До цієї суми по 5 грн. 10 коп. за свої труди додає ще ЖЕК. От і виходить 181 грн. 52 коп.
Споживачі „Залізничтеплоенерго” платитимуть більше майже на 2 грн. Чиновники пояснюють це тим, що „Львівтеплоенерго” необхідну для виробництва тепла електроенергію виробляє самотужки, а відтак, вона обходиться підприємству дешевше. А „Залізничтеплоенерго” мусить купувати електроенергію в „Львівобленерго”, за що платитимуть, звичайно ж, споживачі.
За словами головного інженера управління інженерного господарства Львівської міської ради Андрія Мончаки, всі розрахунки чиновників пройшли перевірку у депутатських комісіях, у відділі контролю за цінами, у Антимонопольному комітеті тощо. Тож сумніватися у тому, що тариф має бути таким, а не інакшим, немає сенсу.
З іншого боку, згідно з українським законодавством, міськвиконком міг і не підвищувати тариф, а потрібні кошти віднайти в міському бюджеті. „В українському законодавстві з житлово-комунальних послуг про теплоенергетику є пункт: якщо орган місцевого самоврядування не може або не хоче встановити тариф на теплову енергію, який відповідає економічно обгрунтованим витратам, то це означає що орган місцевого самоврядування зобов’язаний віднайти кошти в міському бюджеті на покриття цих затрат, – розповів в інтерв’ю „Львівському порталу” Андрій Мончак. – Зараз ціна на газ є 686 грн. Якщо би ми так не підняли тариф, то різницю мало би відшкодувати місто, на чому наполягали громадські організації. За нашими розрахунками, міська рада мала би відшкодувати теплогенеруючим підприємствам 107 млн. грн. А це гроші, які мали б скеруватись на розвиток інших галузей міста”.
Чиновники стверджують, що підняття тарифів на тепло в жоден спосіб не вдарить по кишенях малозабезпечених львів’ян, адже останні матимуть змогу оформити субсидії. „У Львові за минулий рік не використано 20 млн. грн. державних коштів на субсидії. Це говорить про те, що тарифи на житло за комунальні послуги вже є занизькими в порівнянні з рівнем доходів людей. Ці 20 млн. просто пропали”, – пояснює чиновник.
Осіб, які натомість не мають можливості оформити собі субсидії – з різних причин – така мотивація навряд чи втішить. Надія лише на те, що уряд перегляне ціни на продаж газу для комунальних підприємств, які забезпечують теплом звичайних споживачів. Хоча би до 339 грн. за тисячу кубометрів – до ціни, яку платять за газ власники систем автономного опалювання.
Ольга ІГНАТОВА, „Львівський портал”