Резонансні вбивства у Львові

"Вголос"

|

Замах на Романа Федишина є далеко не першим резонансним злочином у нашому місті за останній час.

Нагадаємо лише деякі з них, ті, які найбільше збентежили громадськість і мали загальнодержавний розголос.

29 грудня 2000 року 19 жовтня о 21.20, коли директор львівського ринку „Південний” Володимира Семенюк разом із дружиною повертався з роботи додому, з під’їзду їхнього будинку на житловому масиві Сихів вибіг кілер і випустив у нього вісім куль, три з яких влучили в серце. Дружина Семенюка не постраждала. Як тоді стверджував Петро Писарчук, кулі були з пістолета „люгер” — тієї самої зброї, що й ті, які два роки тому вцілили в нього.

Володимир Семенюк очолював ринок “Південний” із квітня 2002 року – з моменту обрання засновника ринку Петра Писарчука до Верховної Ради.

Вважають, що це вбивство пов’язане з замахом на Петра Писарчука. Як повідомляли тоді „Галицькі Контракти” у 1999 році, коли команда Писарчука категорично відмовилася від кримінального „даху” Богдана Сімка, який був бригадиром в угрупованні „Артура” і збирав данину з підприємців ринку, засновника „Південного” вирішили або налякати до смерті, або знищити фізично.

29 січня 2000 року кілер зробив два постріли у Писарчука. Одна куля влучила в черевну порожнину і вийшла навиліт, друга застрягла в гайморовій порожнині. Лікарям вдалося врятувати йому життя.

Цікавим є той факт, що на початку січня 2000 року мав відбутися судовий розгляд справи щодо спроби оштрафувати „Південний” на 1 млн. гривень. Згодом Писарчук ніби ненароком заявив, що депутат Львівської міськради Юрій Батюк активно проштовхував справу проти ринку „Південний”.

Також Писарчук направив запит до президента України Віктора Ющенка з приводу обставин призначення і можливої причетності в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Львівській залізниці Василя Рябошапка до замаху на життя народного депутата Писарчука і вбивства директора виробничо-торговельного комплексу „Південний” в місті Львові Володимира Семенюка.

Цікаво, що тоді ще начальник УМВС у Львівській області Василь Рябошапко назвав розкриття вбивства Володимира Семенюка справою честі. Але вбивство не було розкрите.

22 жовтня 2001 року, у Львові було вбито голову спостережної ради фірми “Світанок”, генерального директора фірми “Технобуд” Богдана Опірського та поранено його менеджера Наталю Рудевич. Їх було виявлено у автомобілі „Лексус”. Рудкевич отримала вогнепальне поранення, внаслідок того, що одна з куль пройшла наскрізь голови Опірського та потрапила у лівий бік менеджера.

О 17.00 22 жовтня Опірський проводив нараду з питань будови готелю “Дніпро”, яка закінчилась біля 18.00 години. Опірський та Рудевич сіли в автомобіль та почали розверталися, щоб виїхати на проспект Свободи. В цей момент до автомобіля підійшов чоловік, на вигляд років 25-ти, відкрив двері автомобіля і запитав “Ти Опірський?”. Почувши стверджувальну відповідь, зловмисник здійснив 2 постріли в Опірського.

Опірський був одночасно генеральним директором фірми “Технобуд”, а також головою спостережної ради фірми “Світанок”. “Світанок” контролював всі закордонні закупки для реконструкції київського залізничного вокзалу. А також мав облаштовувати світанківськими дверима та вікнами однієї з філій Нацбанку України.

17 жовтня 2002 року застрілили керівника львівської багатогалузевої корпорації „Ефа” Олександра Олехновича. Олехнович пішов у бізнес із посади заступника директора з адміністративно-господарської роботи НВО „Система”. Займався різними видами бізнесу — нафтовим, автомобільним, ріелторським, будівельним, торговельним, туристичним, транспортним (подейкують, він навіть мав власний комфортабельний вагон, що курсував між Львовом та Одесою).

Причиною вбивства Олехновича стала кількарічна заборгованість зі сплати оренди. Він заборгував тільки одній місцевих фірм 2 млн. гривень.

Рік перед тим від нього пішов багаторічний партнер. Від „Ефи” почали відколюватися окремі види бізнесу. Зокрема міжнародна клубна система відпочинку RCI, через яку Олехновича найбільше знали клієнти — і не лише в рідній Львівській області, була віддана в руки іншому власнику.

29 листопада 2005 року було вбито екс-голову Львівської обласної адміністрації та ради, голову спостережної ради корпорації “ЕкоЛан” Степана Сенчука.

Голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник вбивство Сенчука розцінив як виклик, кинутий новій владі і йому особисто. «Хочу ще раз зазначити, що Сенчук був однією із ключових осіб, які реально вплинули на перебіг виборчої кампанії Віктора Ющенка на Львівщині, його фінансову, моральну, організаційну підтримку важко переоцінити», – наголосив львівський губернатор.

Петро Олійник пообіцяв, що коли вбивство Сенчука не буде розкрито протягом десяти днів – . він відправить у відставку керівництво львівської міліції.

В свою чергу начальник Львівського УМВСУ Віталій Максимов обіцяв до кінця квітня (2005 року!) завершити розслідування кримінальної справи за фактом вбивства Сенчука .

20 грудня 2005 року невідомий учинив замах на життя начальника управління транспорту та зв`язку Львівської міської ради Ярослава Вовчака, кинувши у салон його авто легкозаймисту речовину. 27 грудня Ярослав Вовчак, перенісши декілька операцій, помер у лікарні .

Вбивці Сенчука і Вовчака не знайдені. Щоправда, міліціонери схопили якогось бідолаху, але протримавши його майже рік під замком, змушені були відпустити. Нещодавно кримінальну справу повернуто з Генеральної прокуратури для подальшого розслідування в прокуратуру Львівської області. Зараз по справі створено слідче-оперативну групу і наші славні ЗНАТОКИ знову будуит проводити розслідування.

Як бачите, алгоритм дій керівників ОДА і УМВСУ Львівщини приблизно такий:

1-й етап. Рішучі дії. Буря і натиск. «Знайти вбивцю за 10 днів – або у відставку» (Заспокоєння громадськості)

2-й етап. Знайдемо, але не за 10 днів, а за 3-4 місяці. Слово офіцера! (Заколисування громадськості

3-й етап. Затримано певних осіб. Ми їм покажемо! Справу передано в прокуратуру! (Бачите, ми працюємо. Є якісь результати…)

4-й етап. Справу повернуто для подальшого розслідування. Звинувачення луснули як мильна бульбашка (Ну чого причепилися? Ви що не знаєте, що замовні вбивства розкрити майже неможливо? Ваші наполягання просто нетактовні!)

5-й етап. Справа Сенчука? Яка справа Сенчука?

До речі. 15 жовтня цього року, під час перебування у Львові Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив, що він не має наміру звільняти начальника УМВСУ у Львівській області Віталія Максимова зі займаної посади. «Я вірю всім начальникам обласних управлінь. Постійні чутки, які запускаються у Львові про відставку Максимова перед кожним моїм приїздом, спростовую категорично», — сказав пан міністр.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...