Петро Олійник, голова ЛОДА: “Вбивство Сенчука можна порівняти хіба з розстрілом Щербаня”

|

“Це вбивство – виклик. Якби Степана Романовича хотіли тільки вбити, то принаймні 200 осіб у Львові знали, що кожного ранку він одягає спортивний костюм, бере песика і гуляє лісом. Без охорони. Сенчук ніколи не їздив з охороною.

Нам кинули виклик і він непокоїть багатьох. Так, бізнес переживає. Підприємці хочуть почути чіткі відповіді. За резонансністю вбивство Степана Сенчука можна порівняти хіба що із розстрілом Щербаня у донецькому аеропорту. Саме тому Віктор Ющенко взяв хід розслідування цього злочину під особистий контроль. В області працюють найвищі посадовці правоохоронних органів держави.

Я запевняю, наступ криміналітету на Львівщину буде зупинений. Хочу також сказати львів’янам, мешканцям області: я дав всю інформацію по цій справі правоохоронним органам. А в мене її є дуже багато, до того ж, із різних джерел. Люди повинні бути впевненими: нікому не вдасться зламати поступ України до декриміналізованої, моральної політики та економіки.

Степан Сенчук був дієвою і фінансово незалежною особою. Його хотіли позбутися ще кілька років тому. Але усунути фізично не могли, бо це скомпрометувало б тодішню владу. Тому щодо Степана Романовича обрали іншу тактику: тотальне поливання брудом.

Реклама партнерів

Хочу ще раз зазначити, що Степан Сенчук був однією із ключових осіб, які реально вплинули на перебіг виборчої кампанії Віктора Ющенка на Львівщині. Його фінансову, моральну, організаційну підтримку важко переоцінити. Сотні людей, які ходили під іншим прапором де юре, де факто працювали в команді Сенчука – юристами, спостерігачами. Багато людей на виборах були де юре від Януковича, а реально – від нас. І в цьому була теж заслуга Степана Сенчука.

Слід сказати й про інше. Сенчука звинувачували у намірах приватизувати “Львівсільмаш”. Але я можу запевнити, що він не мав до цього підприємства прямого відношення. Ми не могли допустити, щоб “Львівсільмаш” продали за формулою „медведчуківщини”, коли увесь завод разом із землею хотіли купити за 16 мільйонів гривень. І те, що ми зупинили спробу продати таке підприємство за копійки – це велика перемога.

Нас із Степаном Романовичем єднає те, що і мої, і його батьки були на засланні. Я і він народилися в Сибіру. Мій і його батько стали шахтарями. Тому в основі його характеру було моральне підгрунтя, на яке він завжди міг обіпертися. Саме Степан Сенчук у 1999-му році дав жорстку відсіч медведчукізму на Львівщині. І тільки з легкої руки Михайла Гладія сюди прийшли і міцно тут закріпилися такі люди як Сергій Медведчук. Саме тоді і розпочався перший безкрай. Я це відчув як керівник бізнес-групи, міський голова, депутат обласної ради. А Сенчук не побоявся , він перебував у жорсткому клінчі із Медведчуком.

Я не хочу, аби Степана Романовича робили цілковито “білим і пухнастим”. У нього були свої недоліки. Але в його характері були риси бійця. З ним я багато років ходив у бій, не маючи при цьому, зазначаю, жодних ділових контактів, інтересів. Я заявляю це як голова обласної держадміністрації, і роблю це напередодні виборів. Мої слова легко перевірити. Я також розумію, що менш вразливою була б позиція, коли ти просто мовчиш. Але я маю за людський і громадянський обов’язок розповісти про Степана Романовича і про те, що він зробив і ще міг зробити для Львівщини.

У нас виникали різні ситуації. Часом ми сварилися. Сенчук міг сприймати щось надто прямолінійно. Але він мав позицію, на відміну від багатьох інших, тих, хто нині став “помаранчевим”.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...