Великоднє послання Глави УГКЦ Любомира Гузара

Дорогі в Христі! Сердечно вітаю Вас усіх зі святим празником Христового Воскресіння. Цьогорічний Великдень є особливим. Він припадає на той час, коли природа вже в повному весняному розквіті. Після нестабільної зими та провесни повними легенями вдихаємо свіже цілюще повітря.

Око насичується розвиненою веселкою барв. Якесь особливе задоволення й насолода народжуються в нас, якесь незвичне відчуття, що ми осягнули стан стабільного розвою й готові прийняти повне плодів літо.

Подібно до того, як природа змагалася, щоб подолати зимову пору, так ми сподіваємося на оновлення суспільства. Це перший Великдень у виправданій надії на оздоровлення суспільного ладу в Україні, якого ми всі так прагнемо та задля осягнення якого нам потрібно змагатися.

Цьогорічний Великдень має ще одну особливу обставину. Святої пам’яті Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив 2005 рік Роком Пресвятої Євхаристії. Ісус Христос таїнственно присутній між нами в Пресвятій Євхаристії під видами хліба й вина, але в дійсності – це є Його Тіло та Кров, це Він, воплочений єдинородний Божий Син. Те, що покійний Святіший Отець хотів, щоб світ пригадав собі дуже чітко, – правда нашої віри, що Бог є завжди з нами. Спосіб Його перебування переходить усі можливості нашої уяви. Та не на цьому ми хочемо тепер наголосити, лиш саме на тій безперечній правді, що Бог є з нами завжди. Це надає цьогорічному Великодньому празникові ще більшої, виняткової, урочистості.

Ці зовнішні обставини додають цьогорічному Великодню незвичайного забарвлення, яке спонукає нас глибше вдуматися в зміст великого празника, бачити в ньому не лише нагадування про минулі події, а пережити його як щось щорічно повторюване, проте, з іншого боку, неповторне у відношенні до сучасних потреб.

Усі Господні празники церковного року підтверджують правду, яку визнаємо щоразу, коли виголошуємо „Символ віри”: що „ради нас і нашого ради спасіння” Ісус Христос родився, жив між людьми, вчив, творив чуда, страждав, умер на хресті. Син Божий воплотився і добровільно прийняв терпіння з великої любові до людей.

У подіях, пов’язаних з Великоднем, ми бачимо особливу Божу всемогутність. Від створення світу до народження Ісуса Христа Господь Бог у різні моменти показував свою силу над природою та людьми. За час свого земного життя Ісус Христос – воплочений Божий Син – не раз творив чуда, які засвідчували Його Божественну владу. Але між усіма тими чудами немає такого, яке б дорівнювало Христовому Воскресінню – події, яку урочисто пригадуємо та святкуємо саме сьогодні.

У страсному тижні, який передує Великодню, перед нашими очима проходила ціла низка прикрих подій: зрада Юди, втеча апостолів, відречення Петра, несправедливе засудження з боку Пилата, бичування Ісуса, Його хресна дорога, розп’яття і смерть, – які, на перший погляд здавалося б, свідчать про цілковиту поразку місії Ісуса Христа і Його благословенної науки. Це все – таке ганебне, таке пригноблююче, що навіть такий світлий момент, як встановлення на Тайній вечері Пресвятої Євхаристії, здавалося б, немов відходить на другий план.

Але саме в той час, коли зло нібито тріумфувало, Христос воскрес, подолав смерть і всі негідні диявольські затії! Той, хто усім серцем переживав літургійні страсні відправи та заглиблювався в роздуми над згаданими подіями, сприйме перше привітання на Великдень „Христос воскрес” як справжню Добру Новину – клич перемоги, остаточне подолання всього злого.

Проте, аналізуючи події, які сьогодні висвітлюють засоби масової інформації, у нас зароджується сумнів: чи справді все зло переможене? Чому майже через 2000 років після Христового Воскресіння зла в світі не поменшало, чому воно таке кричуще? Чи не міг Христос раз і назавжди його усунути?

Своїм воскресінням Христос довів, що має владу й силу здійснити будь-яке добро й усунути всяке зло. Людина як створіння, наділене розумом і свобідною волею, через свою гріховність стала причиною неладу та суспільного зла. І виправити те, що накоїла, самостійно не в силі. За своїм спасительним планом Господь закликає нас боротися зі злом і чинити добро. Таким є наше покликання. Нинішній празник Христового Воскресіння вчить нас, що з допомогою Господа, який подолав смерть, можна протистояти злу і його перемагати. Його перемога є підставою нашої перемоги, якщо ми щиро станемо причасниками Господа в усіх проявах нашого щоденного життя.

Якщо ми все-таки почуваємося пригноблені, то це тому, що нам бракує віри, – бракує переконаності в тому, що віра в Господа може впливати на наше людське буття. Всевишній хоче допомогти нам. І коли ми поєднуємося з Ним у молитві, коли виконуємо Його заповіді, ми маємо за союзника в нашій боротьбі зі злом самого Бога. Для того Він до нас прийшов, для того і воскрес!

Сьогодні в світі часто намагаються усунути Бога з особистого, а тим більше – зі суспільного життя. Нарікання, осудження, знеохочення набуває широкого розголосу, що зроджує вражіння, немовби лихо панує над світом. Таким настроям ми маємо протиставити нашу віру в Христове Воскресіння та в Божу всемогутність. Яким же великим духовним піднесенням може бути для нас усвідомлення, що насправді ми спроможні замінити те, що зле, на те, що добре! Це робить Великдень не тільки радісним, але й, щонайголовніше, – дуже важливим святом.

Вітаю Вас усіх зі святим празником і бажаю Вам якнайтісніше єднатися з Воскреслим Господом – переможцем смерті та всякого зла!

Христос воскрес!