Студентський бунт - "Львівська газета", 19 квітня

Страйки студентів-медиків, які впродовж останнього місяця хвилями виникали в різних обласних центрах України, докотившись до Львова, вилилися в серйозну організовану акцію протесту. Ба більше: вже наприкінці цього тижня студенти-медики вирушать до Києва, щоб пікетувати Кабмін із вимогою відставки міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука. Спудеї стверджують, що вони також готові відстоювати свої права в суді.

Невдоволення молодих людей – активних учасників помаранчевої революції – спровокував наказ міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука № 81 від 23.02.2005 року “Про затвердження переліку спеціальностей і терміни навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів”.

Основну проблему запропонованої міністром новації студенти-медики вбачають у тому, що зміни впроваджують не системно, а несподівано. Тобто за півтора місяця до закінчення інтернатури їх поставили перед фактом, що відтепер: 1) термін її проходження подовжено вдвічі; 2) замість очікуваної вузькогалузевої спеціальності більшість отримає кваліфікацію лікаря загальної практики/сімейного лікаря. При цьому МОЗ України скасовує на етапі навчання в інтернатурі певні спеціальності, загалом із 54-х залишилося тільки 16; 3) три роки вони повинні відпрацювати на державу за скеруванням у сільських місцевостях і районах. Наказ набуває чинності з 1.08.2005 року, а до цього часу заплановано процес перерозподілу для випускників усіх вищих медичних навчальних закладів України, де вже здійснили розподіл за відповідним переліком спеціальностей, 70% яких становлять лікарі загальної практики.

Якщо оцінювати об’єктивно та підходити до цього розумно, запропоновані міністром зміни справді потрібні. Насамперед хочеться обґрунтувати це стосовно другого та третього пунктів. Про відновлення сільської медицини говорив Президент України Віктор Ющенко. І він же ж ще 2000 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністра, підписав постанову Кабінету Міністрів № 989 щодо розвитку інституту лікаря загальної сімейної практики. Нині Микола Поліщук своїм наказом зобов’язує випускників інших медичних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням, відпрацювати впродовж трьох років у селі. А місцеві держадміністрації повинні забезпечити їм для цього відповідні умови для роботи та проживання, створити матеріально-технічну базу для відновлення роботи сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів. До речі, МОЗ, у свою чергу, зобов’язується забезпечити їх обладнанням і транспортом.

Кореспондент “Газети” звернулася в головне управління охорони здоров’я Львівщини, аби з’ясувати рівень забезпеченості сільських лікарень медичними працівниками. За словами В’ячеслава Вереса, заступника начальника управління з роботи та кадрової підготовки, порівняно з 2003 роком, торік на Львівщині відбувся приріст лікарів за рахунок працевлаштування 30 молодих спеціалістів у одинадцяти відкритих сільських лікарських амбулаторіях сімейної медицини в Миколаївському, Сокальському, Турківському, Старо-Самбірському, Городоцькому та Сколівському районах.
2004 року приросту лікарів у сільських місцевостях також сприяло створення обласного медичного інформаційно-аналітичного центру та перетворення фельдшерсько-акушерських пунктів на лікарські амбулаторії загальної практики/сімейної медицини. Водночас у медичних установах сільської місцевості (Мостиського, Буського, Золочівського, Турківського, Жовківського, Городоцького, Миколаївського, Пустомитівського, Сокальського, Стрийського, Старосамбірського, Яворівського, Дрогобицького районів) є 214 вільних посад лікарів, зокрема фтизіатрів – 13,5, анестезіологів – 12,5, педіатрів – 50 і 30 терапевтів.

В’ячеслав Вереса наголосив, що, незважаючи на відсутність державної програми забезпечення молодих спеціалістів житлом, Львівщина за укомплектованістю лікарських посад у всіх типах закладів сільських адміністративних районів займає друге місце в Україні й має показники, які є вищими від середньодержавних на
8-10%. Зокрема, 2004 року центральні районні лікарні Львівщини були забезпечені лікарями на 94,2%, районні лікарні – на 95,6 %, дільничні – на 89,8 % і сільські лікарські амбулаторії – на 83,6%.

Зауважимо, що міністр охорони здоров’я, виявляється, не володіє інформацією щодо відсутності державної програми забезпечення молодих медиків житлом, тому й зобов’язав держадміністрації вирішити цю проблему. Однак, схоже, видавши відповідний указ, пан міністр просто поспішив. Це відчули студенти-медики. І якщо в тих, хто навчається за державною формою, найбільший спротив викликав третій пункт про скерування на роботу в сільські місцевості, то невдоволення студентів-контрактників спровокувало збільшення терміну навчання в інтернатурі, а скасування окремих спеціальностей об’єднало їх у бажанні висловити протест такій новації.

Два тижні тому у Львівському державному медичному університеті ім. Д. Галицького створили страйковий комітет, головою якого обрали студента 4-го курсу Олександра Хому, який заявив, що,
усвідомлюючи необхідність реформування системи охорони здоров’я із залученням європейського досвіду та переходу на систему навчання згідно з Болонською конвенцією, він також розуміє, що цей перехід має бути поступовим, продуманим, цивілізованим і в межах правового поля. До того ж потрібне відповідне фінансове підґрунтя. Щодо розвитку сільської медицини, то нині, як відомо, вона перебуває в глибокому занепаді. Більшість сільських лікарських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів занедбані, їх не використовують за призначенням, не вистачає медикаментів та апаратури для надання необхідної медичної допомоги. Молодих лікарів-спеціалістів, скерованих у сільську місцевість, не забезпечують житлом і елементарними засобами для існування. А студентів-контрактників, за словами одного з них – Євгена Чайківського, голови Студентського братства Львівського медуніверситету, який також до них належить, – особливо непокоїть питання збільшення терміну навчання в інтернатурі. Бо це зумовлює додаткові видатки. Із цим важко не погодитись, адже інтернатура включає очний (навчання в медуніверситеті) і заочний цикли (практична робота в лікарні). Середня оплата навчання в інтернатурі за місяць очного циклу – 840 грн., заочного – 300 грн. Батьки, діти яких навчаються за контрактною формою в медуніверситеті, звичайно, розраховували сплачувати лише за півтора року інтернатури.

За словами Юрія Дмитришина, заступника голови страйкового комітету ЛДМУ ім. Д. Галицького, координатора комітету захисту студентів, спудеї до цього часу вже були ознайомлені з лікарськими спеціальностями, місцем проходження інтернатури, з місцем працевлаштування і навіть підписали відповідні документи. Тому перерозподіл, збільшення термінів навчання й оплати інтернатури суперечать основам юриспруденції про римське право, коли угода діє за тими правилами та принципами, під час яких її укладено. На цьому в розмові з кореспондентом “Газети” наголошував Юрій Дашо, головний лікар Львівської комунальної інфекційної клінічної лікарні, головний лікар-інфекціоніст обласного управління охорони здоров’я. Студенти-контрактники мають право за власні кошти обирати ту професію, яка їм до вподоби і за яку вони хочуть і спроможні заплатити. Студенти-бюджетники, вступаючи на навчання у вищий навчальний медичний заклад, керувалися нормативно-правовою базою про розподіл і вільний вибір спеціальності. Крім того, студентів усіх форм навчання при вступі не поінформували, якими лікарями-спеціалістами вони можуть бути після закінчення ВНЗ, а якими – ні.

Минулого понеділка з листом-проханням студенти-медики з різних медичних ВНЗ України (всього близько десяти осіб) зустрілися з міністром охорони здоров’я й висунули свої вимоги: зменшити тривалість навчання в інтернатурі до терміну, який був на момент вступу студента в медичний університет, про що з кожним укласти додаток до угоди; розширити перелік спеціальностей, пропонованих для проходження інтернатури, які були на момент вступу в медичний вуз; створити відповідну фінансово-матеріальну базу для роботи молодих лікарів. Результатом зустрічі з Миколою Поліуком було цілковите неприйняття міністром двох перших пунктів – він погодився лише на третій. Опісля переговорів студенти вирушили в подорож обласними центрами України, щоб організувати студентів-медиків на всеукраїнський страйк.

Тож цього четверга львівські студенти-медики вирушать на страйки до Києва.

А 17 квітня на зустрічі страйкового комітету ЛДМУ ім. Д. Галицького з громадською організацією “Батьківський комітет” одностайно затверджено текст відкритого листа міністрові охорони здоров’я України. У ньому, зокрема, зазначено:

“Державні стандарти освіти підлягають перегляду та затвердженню не раніше як раз на десять років, що передбачено пунктом першим статті 15 Закону України “Про освіту… Нас турбує і обурює те, що Ви не бажаєте прислухатися до думки тисяч студентів-медиків, яких напряму торкається Ваш наказ… Зважаючи на ситуацію, що склалася, та Ваше категоричне небажання виправити допущену помилку та скасувати наказ МОЗ України № 81 від 23.02.2005 р., ми змушені ініціювати звернення в судові органи для захисту своїх конституційних прав, а також вимагаємо Вашої негайної відставки з посади міністра охорони здоров’я”.

Леся Олендій

Василь РУДЕНЬ, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри соціальної медицини, економіки й організації охорони здоров’я Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького

Держава нині має потребу в лікарях у сільській місцевості на первинному рівні медичного забезпечення. Якщо ніхто з учорашніх студентів не поїде за скеруванням, то хто там працюватиме? Крім того, і це факт: усі випускники хочуть працювати за вузькою лікарською спеціалізацією. У медицині є два фахи: лікар-спеціаліст і лікар загальної практики/сімейний лікар. А реальна біда України в тому, що й досі не визначено, скільки і яких спеціалістів потребує держава. Після закінчення ВНЗ усі повинні, і я в цьому переконаний, виходити лікарями загальної практики/сімейними лікарями.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2050 року населення в Україні зменшиться на 18 млн. осіб. Нині спостерігаємо кризу здоров’я, якій властивий процес старіння населення. В нашій державі – найбільший у Європі від’ємний приріст – 8. Якщо нація “вимирає”, необхідно вдаватися до радикальних змін.

Я за те, щоб був сімейний лікар. Однак проти таких “крутих” дій.

Юрій ДАШО, головний лікар Львівської комунальної інфекційної клінічної лікарні, головний інфекціоніст при обласному управлінні охорони здоров’я

Шість років тому, коли молоді люди вступали в університет, вони мали змогу обирати спеціалізацію. І кожен із них готувався до тієї чи іншої лікарської роботи. Тому сьогодні кожен із цих студентів може обґрунтовано висловити претензії. Наказ міністра охорони здоров’я – юридично неправильний і незаконний.

А три роки інтернатури – це світовий досвід. Треба збільшувати термін проходження інтернатури, проте не відразу. Щодо скорочення переліку медичних спеціальностей, то я погоджуюся з міністром частково: їх треба зменшити, але не до 16, а до 30.

На мою думку, з першого курсу слід укладати угоду зі вступником державної форми навчання й попередити, що, вступаючи, “ти підеш на розподіл” за тими спеціальностями, яких на час твого закінчення потребуватиме міністерство. Якщо не захочеш – повернеш гроші за навчання.

Або при вступі відразу визначити, що, скажімо, 80% студентів-медиків стануть сімейними лікарями і лише 20% зможуть обрати собі спеціальність.