Студенти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького створили страйковий комітет і вимагають скасувати наказ міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука № 81 від 23 лютого 2005 року.
Або принаймні не поширювати його дію на тих, хто вже здобуває вищу медичну освіту. Вважають, що цей наказ порушує їхнє право вибору професії. Під зверненням, яке студентський страйкком надішле міністрові, Прем’єр-міністрові та Президентові, підписалися півтори тисячі осіб. Аналогічні рухи протесту майбутніх медиків відбуваються в Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Вінниці і Луцьку.
Студенти-медики протестують проти скорочення переліку спеціальностей (від 54-х до 16-ти, при цьому акцент робитиметься на підготовку сімейних лікарів) і збільшення терміну проходження інтернатури (замість року-півтора – до двох-трьох років). Такі реформи задекларовано у наказі міністра охорони здоров’я. Не до вподоби студентам іще одне нововведення Миколи Поліщука – скерування на три роки на роботу у села.
– До страйкового комітету увійшли здебільшого студенти-контрактники, – розповів кореспондентові “ВЗ” проректор з питань гуманітарної освіти і виховання ЛНМУ ім. Данила Галицького Анатолій Магльований. – 15-20 відсотків страйккому – бюджетники. Ті студенти, які навчаються за бюджетні кошти, розуміють, що держава має право вимагати від них відповідної віддачі. Професорсько-викладацький склад нашого університету підтримує ініціативу студентів відстояти своє право вибору професії.
Студентський протест підтримав і батьківський комітет Львівського медуніверситету.
– Основний недолік наказу міністра в тому, що він не на часі, – каже голова громадської організації “Батьківський комітет Львівського державного медичного університету” Дмитро Малий. – Ми розуміємо аргументи міністра, який, запроваджуючи реформи, хоче долучити Україну до Болонського процесу і підвищити рівень медичного обслуговування сільського населення. Але щоб цей механізм діяв, потрібно запровадити зміни у системі освіти медиків, зокрема створити клініки при медуніверситетах і переглянути навчальні програми. Необхідно покращити матеріально-технічну базу амбулаторій. Передовсім у селах. Забезпечити їх діагностичною апаратурою, ліками, фінансуванням. А лікарів – належною зарплатою і умовами проживання. Тоді випускники медуніверситетів з радістю їхатимуть працювати у села.
Навчання у медичних вищих навчальних закладах триває шість років. Додайте новий термін проходження інтернатури – 2-3 роки. А ще – трирічну роботу за розподілом. Загалом виходить дванадцять років. Для студентів-контрактників збільшення терміну проходження інтернатури автоматично збільшує оплату за навчання. А щоб таки здобути вузьку спеціальність, яка не входить у перелік, “дозволений” міністерством, наприклад, акушера-гінеколога, дерматовенеролога, нейрохірурга, онколога, офтальмолога, уролога, випускник медичного вузу, за наказом міністра, мусить закінчити ще й курси післядипломної освіти.
Якщо Міністерство охорони здоров’я України відповість негативно або ігноруватиме вимоги майбутніх медиків, вони обіцяють зрив навчального процесу і пікети міністерського приміщення. А батьки студентів погрожують поданням на міністерство у суд і наполяганням на відставці Миколи Поліщука.
Коментарі для «ВЗ»
Михайло Павловський, хірург, академік АМН України
Я в медицині – п’ятдесят років плюс шість років навчання в медінституті. І весь час були такі наміри, але вони не вдавалися. До нас, в обласну лікарню, привозять з віддалених районів запущених, невиліковних хворих, які скаржаться, що немає ні лікаря, ні фельдшера, що ні до кого звернутися по медичну допомогу. Чому склалася така ситуація? Річ у тому, що лікар, який щойно отримав диплом, поїхавши у віддалене село зачахне, дискваліфікується. Там немає умов для роботи. Тому, з одного боку, треба підтримувати наміри нового міністра, але проблеми охорони здоров’я України необхідно вирішувати в комплексі. Влада на місцях повинна потурбуватися, щоб люди мали лікаря. Створити для цього лікаря відповідні умови праці, проживання.
Лариса Янів, головний лікар Львівського обласного перинатального центру
Вузьких спеціалістів нашій медицині не бракує. Наприклад, молоді акушери-гінекологи працюють у нас на 0,25-0,5 ставки. Щодо збільшення терміну проходження інтернатури – я тільки за. Раніше уже збільшували її до трьох років. Молоді лікарі після такої інтернатури почувалися впевнено. Набути досвіду в інтернатурі за рік нереально. У цілому світі медична освіта загалом триває 9-11 років. А що стосується скерування на роботу у села, то це виправдано, коли йдеться про студентів-бюджетників.
Галина ГУЗЬО
