«Все й одразу» – це зухвало? – „Високий замок”, 1 квітня

|

Не раз доводилося чути на свою адресу від старших людей, мовляв, вам, молодим, завжди хочеться «щоб мед, та й ложкою» – гарного життя, багато грошей, престижну роботу, але ціни цьому ви не знаєте.

От підростеш, заробиш “копійку” своїми руками – “спустишся” з небес на землю. Мене такі «поради» дратують, у такі моменти почуваєшся якимось недорозвинутим. Наче «не доганяєш» того, що інші вже давно зрозуміли.

Мені 21 рік, і я усвідомлюю, що в житті нічого легко не буває. Я не зриваю «зірочок з неба», ставлячи перед собою нереальні цілі. Так само як і не мрію про щось недосяжне, казкове, бо прекрасно розумію, що життя – штука жорстка. Але я хочу мати хорошу роботу, машину, хочу стати відомою і авторитетною людиною. Хочу заробляти, як співає гурт “Тартак”, “…великі-превеликі гроші, бо хоч вони погано пахнуть, але такі хороші!”. Коли мені буде за тридцять, хочу їздити на роботу на власній машині (можливо, і службовій), жити у комфортній квартирі з усіма зручностями, мати власний бізнес. Хочу одягатися згідно з останнім писком моди, і хоча б щороку оновлювати свій гардероб, щоб на мене було приємно глянути. І я не збираюся усього цього чекати, склавши руки, а буду активно і наполегливо працювати.

Це не зухвалість чи зарозуміння – мріяти про такі речі. Не можу зрозуміти, чому для багатьох людей старшого покоління такі “запроси” молодих – зухвалість: тому, що вони самі цього не досягли, чи тому, що вважають такі речі взагалі недосяжними? Якщо я не поставлю собі високих вимог, мені ніколи не досягти бажаного.

Реклама партнерів

Зрештою, теперішнє наше життя – це суцільний форсаж, інколи безпідставний. Не я винен у тому, що змушений таким чином боротися за своє виживання…

На мою думку, проблема непорозуміння між старшим поколінням і людьми мого віку полягає якраз у принциповій різниці їхніх поглядів на життя. Життєву філософію нового покоління яскраво відобразив культовий серіал «Бригада»: краще один день бути орлом, ніж ціле життя – куркою. Це як у Джеймса Бонда – помри, але не сьогодні! На жаль, на сьогодні альтернативи майже немає: або ти, або тебе. І молодь, як ніхто інший, відчуває на собі тиск такого “природного відбору”.

Передчуваю іронічну посмішку на вашому обличчі і думки, мовляв, ось він – дитячий максималізм, однак скажу: «Все й одразу» – сьогодні це необхідність. І люди діляться на тих, кому вистачає духу прийняти цей виклик і на людей, які так і залишаться жити зі «совковим» менталітетом.

[email protected]

Сергій БАРАШЕВСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.