Коли штопатимуть дорожнє полотно? - "Високий замок", 28 березня

|

“Щовесни разом зі снігом з вулиць сходять і дороги” – цей вираз уже став банальним журналістським штампом. Штампи соромно вживати. Пішоходам важко – вони б’ють ноги об щебінь, який висипається з-під вищербленого асфальту. Однак найбільше страждають від дорожнього “беспредєлу” власники авто. Декілька разів потрапить колесо в яму – і рано чи пізно “летить” ходова частина автомобіля: гнуться диски коліс, важелі, підвіски, ходові опори. Отож у весняний період дорога чи не кожного автовласника пролягає через станцію техобслуговування автомобілів, а це – додаткові кошти, витрачені на ремонт.

Готуйте гроші на ремонт авто

За словами заступника директора МПП “Техсервіс” Ярослава Шумінського, з приходом весни до підприємства почали звертатися частіше: “Весною ремонтують набагато більше машин. Якщо машина стара – тріскає метал, порушується геометрія кузова. Від поганої дороги псується ходова частина. Особливо небезпечна для машини темна дощова пора – тоді не видно, якої глибини калюжа. Машина на повній швидкості “влітає” в яму, амортизатор “гасить” лише якусь частину удару, а решта навантаження через елементи ходової частини передається на кузов. “Летять” стабілізатори, амортизатори… Зараз найчастіше ремонтують кульові опори, важелі, наконечники. Щоб повністю перебрати ходову частину вітчизняного автомобіля, наприклад “Жигулів”, власнику доведеться заплатити до 400 гривень. За такий самий ремонт іномарки водій може “влетіти” на 800-1000 гривень”. Щоправда ДАІшники кажуть, що водії, згідно із статтею 9 Закону України “Про дорожній рух”, мають право на відшкодування витрат на ремонт автомобілів, пошкоджених через незадовільний стан доріг. Цікаво було б довідатися, хто і коли це відшкодування отримував?

«Які кошти – такі й дороги»

Реклама партнерів

Міські керівники, відповідальні за стан доріг, мають з цього приводу позицію – “які кошти, такі й дороги”. За словами начальника управління інженерного господарства Львівської міської ради Івана Ониськовця, хороші дороги – дуже дорога річ: “Дороги, як і будь-які інші речі, мають свої терміни експлуатації. У місті дорога “живе” 13-15 років. Ми ж маємо окремі траси, побудовані 20-30 років тому. Отож то й руйнуються дороги, особливо весною. Для того, щоб відійти від типового для нас так званого “міжкапітального ремонту” і перейти до планового ремонту основних магістральних вулиць міста, треба протягом 15 років щорічно виділяти близько 20 мільйонів гривень”. На сьогоднішній день у зв’язку з відсутністю належного бюджетного фінансування на львівських дорогах кладуть асфальт товщиною близько 12 сантиметрів. Для порівняння – на трасі Київ-Одеса товщина асфальтобетону близько 40 сантиметрів, і то траса не вважається зразковою.

“Чому ви одразу з першої фрази кажете, що стан доріг дуже поганий? – здивувався у розмові з кореспондентом “ВЗ” Іван Ониськовець. – Дійсно, нинішній стан доріг у Львові міг би бути і кращим. Але наш весняний об’їзд показав, що порівняно з минулою весною цьогоріч ситуація однозначно краща. Дали результати ремонтні роботи, які виконувалися упродовж 2004 року. Зараз у нас новий підхід до виконання робіт. Ми, по-перше, централізовано закуповуємо високоякісний бітум і розподіляємо його в усі будівельні організації. По-друге, ми висуваємо більш високі вимоги до якості виконаних робіт. Тобто якщо якісь підрядні організації виконали свою роботу з недоліками, то мусять ліквідовувати брак за власний кошт”.

Усе буде добре?

За словами І. Ониськовця, зараз у найгіршому стані вулиця Володимира Великого (від Княгині Ольги до Кульпарківської), вулиця Патона – Ряшівська, і так звані “локальні ямковиці”. Ями з’являються там, де не було ремонту понад десять років. Доки не встановиться стабільна погода, коли температура землі буде +10-12 градусів, за технологією можна виконувати лише ямковий ремонт доріг. На сьогоднішній день, за словами начальника управління, усі районні комунальні служби – ЛШЕДи, тобто лінійні шляхово-експлуатаційні дільниці, готові до ямкового ремонту. Працюють з так званим сухим асфальтобетоном. Після того, як грунт остаточно прогріється, шляховики розпочнуть капітальний ремонт. У першу чергу будуть виконуватися роботи на магістральних вулицях, насичених великими транспортними потоками. Цьогоріч капітально будуть ремонтувати в першу чергу вулиці Володимира Великого, Князя Романа, Кульпарківську, Патона, Ряшівську, Городоцьку.

Коштів, звичайно, для нормального ремонту недостатньо, каже начальник управління. Якщо з держбюджету виділять обіцяні гроші на святкування 750-річчя Львова, то з них 6 мільйонів гривень шляховики планують використати на реконструкцію трамвайної колії по вулицях Дорошенка – Беринди – площа Ринок – Руська. Решта коштів підуть на ремонт аварійних будинків, пам’ятники тощо. Ще 9 мільйонів гривень має надійти від сплати податків власниками транспортних засобів. Ці гроші підуть на ремонт вулиць
І. Франка (від польського консульства до музею І. Франка), Чупринки (від Київської до Степана Бандери), Городоцької (від Чернівецької до Кульпарківської), Ужгородської.

І неефективно, і нераціонально

Значно критичніше підходить до “дорожньої справи” депутат Львівської міської ради Богдан Бедрило. “Дороги для Львова це дійсно дуже велика проблема, але ще більшою проблемою є те, що, маючи надзвичайно великий бюджет, міська влада абсолютно не приділяє уваги дорогам, – каже він. – Якщо міська влада і виділяє якісь кошти на дороги, то вони використовуються вкрай неєфективно, нераціонально.

Підтвердженням цих слів є мій депутатський запит, коли гроші, які ми виділили з бюджету на дороги, не були освоєні в листопаді минулого року. Були такі випадки, що асфальт клали вже тоді, коли лежав сніг. Складається враження, що декому просто треба було списати кошти. Ми виділяємо з бюджету близько 6-8 мільйонів гривень на дороги, і, безумовно, цю суму можна було б збільшити за рахунок зменшення видатків на програму “Вода”. Вона також є актуальною, але не менш актуальними є дороги. Якщо б ми виділили мільйонів 20 на дороги, якщо б при цьому було справді фахове вирішення проблеми, тобто залучено нормальні фірми, припинено розкрадання грошей, тоді й стан доріг би поліпшився. Думаю, за той рік, що залишився до виборів, від цієї влади ми вже не дочекаємося нічого. Якщо передвиборчим гаслом нинішнього міського голови було “Вода за два роки!”, то наступний кандидат на мера буде говорити про поліпшення стану доріг”.
Кажуть, за кордоном вже давно не мастять собі голову щорічними сезонними ремонтними авралами, а будують дороги з підігрівом. Це диво інженерної техніки коштує недешево, але дозволяє зекономити значні кошти на прибиранні снігу і поточному ремонті і, назагал, дуже швидко окупається. Доки український уряд не замислиться над такою “макроекономією”, доти колупатимемося у сезонних ямках…

Юлія ЛІЩЕНКО
Фото Мирона МАСЛЮКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.