„Перед вами сьогодні на трибуні тричі засуджений, тричі репресований мер міста Львова. Мабуть, в Україні таких небагато. Більше того, я буду вимагати перед вами сьогодні земельної ділянки, вона мені належить як репресованому. Я її продам і віддам гроші Кендзьору. Це жарти, звичайно.
А тепер по суті. Сумно стає слухати все це. Говорімо по фактах: як ми живем і співпрацюємо з судовою нашою системою. Я собі не можу такого уявити, шо одна гілка влади воює з іншою. Ми повинні працювати в одному руслі. Інша справа, яка сьогодні влада. Я взагалі влади не маю жодної, в мене влади – нуль. Маю тільки обов’язки і відповідальність. Владу мають усі решта – прокурор , міліція, суд, санстанція, податкова, пожежники – всі мають владу, крім міського голови. Секретар міськкому, який був до мене, мав навпаки владу, а відповідальності і обов’язків нуль. Оце ж було життя. Оце ж можна було й керувати. Часи змінилися і, вважаю, змінилися на краще.
А тепер по фактах: ось учительські проблеми. Хто їх породив у Львові, і чому тільки у Львові? Виплата коштів за 57 статтею не є функцією міського бюджету. Але судять нас. Всупереч закону. І засудили на суму 27 мільйонів гривень і стягнути близько 5 мільйонів.
Двічі розмовляв з головою господарського суду у Львові. Просив
його – не створювати проблему в місті. У всьому світі суди створені для того, щоб проблеми вирішувати, а в нас – щоб їх породжувати. У Львові цю проблему породили, довели до абсурду, а тепер не знають як з неї вийти.
Хто породив цю систему? Судова інституція міста Львова. І не можна винити рядових суддів. У нас багато чесних і нормальних суддів, які ні в чому не винні. Але є верхівка, яка створює цю піраміду”.
