Якщо про жінку складають перше враження за її одягом, то про місто – за його аеропортом чи вокзалом.Гості міста (багато з яких іноземці), які прилітають до Львова, на жаль, мають неприємне враження від перших кроків з трапа літака. Львівський аеропорт – це убогий пам’ятник радянській провінційності і несмаку. І не тільки на фоні комфортабельних, з усіма зручностями західних аеровокзалів, а й з точки зору здорового глузду…
Недавно мені стало по-справжньому соромно за своє місто, коли довелося зустрічати в аеропорту друга з-за кордону. Перед тим прорекламувала йому Львів як європейське місто, що схоже на Відень чи Париж. Та коли він побачив Львівський аеропорт, мабуть, подумав, що приземлився в якійсь задрипаній провінції.
Саме приміщення аеровокзалу потребує серйозного переобладнання і розширення. Воно тісне і незручне, що очікування перетворюється на справжню муку. Чекати свого рейсу доводиться стоячи, сидінь – раз-два та й по всьому. Про комфорт говорити не доводиться. Туалету в залі очікування немає – до нього треба “чесати” метрів з двісті, через скверик. Туалет не безплатний, за 50 копійок. А між тим люди, які заплатили за квиток на літак чималі гроші, повинні мати всі зручності. І, зрозуміло, відвідування туалету має бути безкоштовним.
Окрема тема – панно хрущовських часів на стінах аеропорту. “Кращий” приклад соціалістичного реалізму: робочі і колгоспники, колосся пшениці, свійські тварини. Таке враження, ніби ти перенісся років на тридцять назад. Хоча екс-директор аеропорту Леонтій Загрева у розмові з кореспондентом “ВЗ” здивувався, чим можуть не подобатися “розписи” на стінах аеровокзалу. “Та їм ціни немає, це ж пам’ятка архітектури”, – каже він. Як кажуть, про смаки не сперечаються. Але, думаю, в іноземних туристів цей “безцінний твір” асоціюється лише з часами Радянського Союзу. Може, цьому панно місце в якомусь музеї? Крім того, немає всередині аеровокзалу ні віконечка довідкової служби, ні пункту обміну валюти. Не кажучи вже про те, що немає де випити кави, чекаючи на літак. Та й сам фасад є непривабливим, сірим.
Свого часу говорили про кардинальну реконструкцію Львівського аеропорту. В нього хотіли вкласти гроші, але потім ці розмови вщухли. Між тим, приміщення аеропорту потребує великих інвестицій.
Дізнатися думку керівництва з цього приводу не вдалося – директор аеропорту Володимир Широкий був небагатослівним. Поговорити з ним вдалося лише телефоном – від особистої зустрічі він відмовився, зіславшись на зайнятість, і кинув слухавку. У короткій розмові з директором здалося, що його все влаштовує. А от люди, які чекали на рейс з Варшави, мають цілком іншу думку. Кореспондент “ВЗ” поспілкувалася з кількома з них і від жодного не почула схвального відгуку про Львівський аеропорт. “Невже нашій владі наплювати на те, що думають про Львів туристи? – каже пан Михайло. – У них же зникне будь-яке бажання приїжджати до нашого міста. Але ж Львів міг би заробляти на іноземних гостях великі гроші. Йдеться не лише про відсутність комфорту у приміщенні аеропорту, а й про рівень культури та фаховості його працівників. Якісь вони непривітні, неусміхнені. Я тут вже вдруге за останні півроку зустрічаю іноземного партнера. Минулого разу довелося прочекати його після приземлення літака близько години. Коли гість вийшов (чи не останнім), виглядав шокованим і збентеженим.
Виявляється, під час митного контролю йому вручили декларацію українською мовою і не пояснили, як її заповнювати (очевидно, персонал не розмовляє англійською). Добре, що знайшовся пасажир, який знав англійську і пояснив, як треба заповнювати. Цю декларацію довелося заповнювати на коліні у тісній кімнатці. До того ж, розповів іноземний гість, з нього взяли двадцять доларів і не пояснили, за що. Він припускає, що це медична страховка, бо йому дали якийсь дивний папірець. Але ніде раніше (а він часто літає) з нього не брали такої плати”.
Неприємні враження Львівський аеропорт справив і на польського підприємця Яна Копку. Він прилетів до Львова кілька днів тому, коли почав танути сніг. На летовищі, виявляється, як і в усьому місті, не прибирали. “Вийшов з літака просто у болото, – скаржиться Ян Копка. – Обшарпаний “автобус”, в якому пасажирів везуть від літака до аеровокзалу, більше б підійшов для перевезення худоби. Там страшенно смердить. А коли перед митним постом видають декларацію, нема де сісти, щоб її заповнити. Люди дезорієнтовані, ніхто нічого їм не пояснює. Цю декларацію можна було б заповнити у літаку, де б стюардеса пояснила, як це правильно зробити. Митники в аеропорту питають, скільки ти маєш грошей. Кредитна картка не враховується. Хоча більшість людей, які приїжджають з-за кордону, мають у кишені тільки дрібні гроші і послуговуються “кредитками”. Але митники вимагають показати саме гроші. Не подобається мені, як в аеропорту ставляться до людей. Ніхто не усміхається, тебе зустрічають похмурі обличчя. Ти не знаєш, за що треба платити, за що не треба. У пасажирів складається негативне враження не тільки про працівників аеропорту, а й загалом про Україну. Зал очікування теж не додає позитивних емоцій. Потім – зустріч з нахабними, безкультурними таксистами. Треба якось унормувати їхні тарифи, адже вони беруть у три рази дорожче. Ще одне неподобство – в залі аеропорту немає туалету (взагалі, в Україні є проблема з громадськими туалетами). Пам’ятаю, якось мій літак запізнювався, і я переживав у залі очікування страшні хвилини… У Львівському аеропорту немає жодного натяку на людські умови. Нема де випити кави чи перекусити. Ті кілька сидінь, що є, зайняті таксистами. Цю систему може зрозуміти тільки людина, яка живе в Україні. А коли хтось приїжджає з-за кордону – для нього це страхіття. Україна хоче будувати шлях в європейські структури. Але з такими аеропортами цього не зробити”.
Коментар Володимир Широкий, директор Львівського аеропорту :
А що вам не подобається?! Капітальний ремонт аеропорту робили у 1999 році, до саміту. Деякі роботи проводили також зовсім недавно. Я проблем не бачу. Туалету в залі немає? Неправда, є, і безплатний (?! – О.Х.)…
Олександра ХАРЧЕНКО
