Народний депутат Тарас Чорновіл скерував запит на ім`я голови СБУ Турчинова з проханням визнати вбивство його батька “терористичним актом”. А кілька днів до того в голови комісії Народного руху України з розслідування загибелі В`ячеслава Чорновола Миколи Степаненка викрали документи цієї справи. Перед тим рухівець потрапив у дві автопригоди, в яких дивом не постраждав. При цьому, в обох випадках встановили, що авто пана Степаненка пошкодили навмисне. Саме під час другої аварії з його авто викрали документи в справі Чорновола. Про ситуацію, в якій нині опинився, “Поступу” розповів сам пан Степаненко.
— Пане Миколо, нагадайте, будь ласка, передісторію створення комісії з розслідування загибелі В`ячеслава Чорновола.
— Два дні по загибелі Чорновола створили комісію у складі трьох осіб. Я став її головою, і ми почали збирати всі документи, що стосуються обставин загибелі В`ячеслава Максимовича. Але дуже швидко один із членів комісії — Сергій Конєв — виявився зрадником. Потім Лесь Танюк зробив його головою секретаріату Народного руху. Я ж, навпаки, був змушений скласти повноваження голови Київської обласної організації.
Комісія збирала дані протягом усіх шести років: ми писали десятки листів, десятки питань, готували документи для комісії Верховної Ради. Врешті в нас назбиралося матеріалів на книжку. Ми їх двічі оприлюднювали під час прес-конференцій. Писали листи до Леоніда Кучми. Але ми розуміли, що ніякого розслідування за Кучми не буде. Вони ж проти себе не підуть. Тому чекали на перемогу Ющенка.
На превеликий жаль, я повинен це зараз сказати, перемога Ющенка нічого не дала в цьому розумінні. До МВС повернувся той самий заступник міністра Коляда, який свого часу “поховав” справу Чорновола. Я вже готував листи і звернення НРУ, але перспективи в розслідуванні справи не бачу. Зрушення є лише одне — комусь я став заважати. Тут й історії з авто. Річ у тім, що документів, яких би я не міг поновити, у машині не було: листи міністрам юстиції, внутрішніх справ, деякі статті.
— Хто б це міг бути, кому Ви заважаєте?
— У житті різне буває, тому це могли бути звичайні злодії, але стежити за мною дві доби — для злодіїв занадто дорого. Першого разу, з амортизатором, мені пощастило. Але другого разу, з карданом, — це ж не міг бути простий збіг.
— Як чинили тиск на роботу комісії за президентства Кучми?
— Слід зауважити, що тоді мене ніхто не бив, ніхто в мене не стріляв. Просто вмовляли: не треба цього робити. Також і в Міністерстві юстиції, яке очолював знатний рухівець Лавринович, то його люди безпідставно наклали на митниці арешт на придбане мною устаткування, яким я рік і два місяці не міг користуватися. Відповідно бізнес “накрився”. Потім, тільки зняли цей арешт, відразу безпідставно наклали ще один — то машини на митниці тримають, то товар намагалися відібрати, то кредит заблокують. Така-от тонка робота. Щоденно псували настрій. Не змінилася ситуація й сьогодні. Тож, особисто для мене, що Ющенко, що Кучма…
— Тобто тиснуть ті самі люди, які робили це за Кучми. Хто саме це був?
— Був Коляда, який неодноразово заявляв, що справу розслідували об`єктивно, ще на початку 2000 року. Потім він дав відповідь на лист Удовенка, що нікого з представників Руху не можна включати в слідчу групу. Також він заявляв, що всі перевірки щодо мене та мого бізнесу були законними. Тепер його поновили на посаді заступника міністра. Думаєте, він змінився? Чи став “помаранчевим”? А скільки таких повернули… У прокуратурі — те саме: там 100% тих, що були. За останні два місяці я втратив віру в те, що будуть кардинальні зміни. За цей час вже не тільки справу Ґонґадзе можна було б розворушити, а за й справу Чорновола взятися серйозно. Поки ж, незважаючи на листи, на звернення НРУ, нічого не відбувається.
— Чи можна сказати, що “завдяки” постійному втручанню в роботу комісії, справа зайшла в глухий кут?
— Партійна комісія зробила більше, ніж могла. У нас є матеріали. Якщо ми зараз поставимо ці матеріали перед слідчою групою, то вона розкриє справу за найкоротші терміни. Ми зібрали все, що могли: статті, листи, наші аналітичні дослідження, відтворення обставин трагедії безпосередньо на місці події.
— Після автопригоди, яка трапилася з Вами, ви сказали, що головні документи вціліли. Якими є зміст та форма цих документів?
— По-перше, це висновки з вивчення кримінальних справ, порушених правоохоронними органами. Це питання і листи, які ми готували для комісії ВР. Це всі питання, пов`язані з горезвісним КамАЗом. Це моделювання місця події.
Найголовніше, що під час нашого аналізу ми поставили питання перед МВС: чому не спрацювали подушки безпеки, чому КамАЗ зупинився на дорозі, а не продовжував розворот? Чому першого разу міліція сфальсифікувала слідчі дії: зробила експеримент, яким показала, що КамАЗ нібито на трасі розвернутися не може, а це є брехнею. Куди подівся журнал з КПП? Чому машина виїхала саме в той час, коли їхав Чорновіл. Куди поділася іномарка, яка стежила за машиною Чорновола практично з Кіровограда? Чому не знайшли водія “Жигулів”, якого Удовенко просив викликати “швидку”? Де водій іншого КамАЗа, який допомагав розтягнути машини, що зіткнулися? Чому згодом помер один із пасажирів з КамАЗа? Ось ці питання, відповіді на які повинні дати правоохоронні органи. Коли буде об`єктивна відповідь на них, розкриють і справу.
Я дізнався в міліціонерів із КПП на трасі, де сталася аварія і де реєстрували всі машини, що іномарка, яка стежила за авто Чорновола, була міліцейською машиною. До речі, реєстраційний журнал з цього КПП згодом зник.
— Коли Ви оприлюдните документи?
— Надрукувати книжку з матеріалами я був готовий ще у 2000 році. Але тоді розпочалася кампанія проти мене, в якій свою роль відіграв Танюк. Книжка готова до друку. Там є багато фактів. Згадайте, тоді ж розпочався розкол у Русі, що став спробою політичного і морального знищення Чорновола. Воно переросло у знищення фізичне — підставили КамАЗ. Я хотів друкувати книжку й минулого року, однак таким кроком я начебто міг завдати шкоди тим, хто в “Нашій Україні”. Я опублікую книжку цього року, незважаючи на те, що комусь це буде неприємно.
— Як Генпрокуратура розслідує справу?
— Генпрокуратура не розслідувала і не розслідує справу Чорновола. Це робить лише МВС. Генпрокуратура тільки виконувала свої обов`язки з точки зору нагляду.
— На Луценка Ви сподіваєтеся?
— Луценко — міністр новий, не досвідчений. Я зустрічався з ним, він обіцяв поновити розслідування. На превеликий жаль, вже понад місяць реакції ніякої. На з`їзді ми ухвалили звернення до Президента України з проханням провести повторне розслідування. Його мали передати Ющенкові. Минув уже місяць… Ніхто й не рипнувся.
— Тобто ніхто не реагує?
— Ключковський сказав, що я не у всьому маю рацію, мовляв, влада зараз дуже завантажена розслідуванням справи Ґонґадзе, отруєнням Ющенка. Я розумію це. Але, вибачте мені, я поважаю Ґонґадзе, та В`ячеслава Максимовича — голову партії, народного депутата, я поважаю ще більше. І вважаю, що він заслуговує, аби і ця справа була розкрита. Не до кінця розумію причини, чому такий великий апарат МВС є пасивним. Також мене дивує кволість НРУ. Можливо, це пов`язано з перетягуванням рухівців в іншу партію. Я не відчуваю якоїсь активності з боку Руху в цьому питанні.
Розмовляв Андрій ІЩИК
