Святе місце чи торговиця? - "Львівська газета", 4 березня

|

Уже не перший рік триває конфлікт між єврейською громадою та міськвиконкомом щодо статусу території Краківського ринку. Єврейська громада наполягає на тому, аби територію Краківського ринку між вулицями Клепарівська – Броварна – Базарна – Рапопорта, де впродовж століть розміщувався єврейський цвинтар, держава охороняла як землі історико-культурної спадщини. Натомість опоненти стверджують, що цвинтаря там уже не існує, на плані міста його немає.

Нагадаємо, що 1996 року у Львові відбулася нарада, де питання про єврейське кладовище розглянули за участі голови міськвиконкому, представників Кабміну та головних рабинів Львова й України. Учасники наради протокольно рекомендували заборонити реконструкцію та будівництво споруд на території ринку, вивчити питання стосовно меж захоронень і виділення нової ділянки для ринку. Як стверджують представники юдейських громад, на цьому все й закінчилося. На підтримку вимог юдейської громади неодноразово виступали найавторитетніші діячі науки й культури Львова й України, зокрема до справи долучився і Верховний Архієпископ УГКЦ владика Любомир Гузар, який закликав вирішити проблему делікатно, зважаючи на релігійний і культурний аспект справи.

У середу відбулося перше слухання апеляційного суду за позовом Американського
об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР та Об’єднання юдейських релігійних громад до Львівської міської ради та міськвиконкому.

Окрім бізнесменів, які є третьою стороною, від міста ніхто не прийшов, тому суд перенесли.

Реклама партнерів

Як розповів представник позивача Мейлах Шейхет, ринок побудували ще за радянської влади всупереч законам, а нинішні українські керівники лише примножують порушення законодавства. “В українському законодавстві визначено заходи щодо давніх поховань, але органи місцевого самоврядування ігнорують це, – наголосив пан Шейхет. – Святе місце перетворили на торговицю і заради торгівлі нехтують законами. Це псує імідж України як правової держави”. Він стверджує, що міськвиконком усіляко намагається гальмувати розгляд цієї справи, видаючи “незаконні дозволи на будівництво”. “Підприємці виявилися заручниками ситуації. Якби міськвиконком не давав незаконних дозволів, не було би проблеми. А тепер вони мусять брати участь у справі, відстоюючи права, яких не мають”.

За словами Мейлаха Шейхета, євреї вимагають лише визначити межі старого цвинтаря, після чого має відбутися громадське обговорення проектів меморіального комплексу, а також визначення території нового ринку. “Згідно з документами, кладовища ніколи не закривали, просто його межі усунули з плану міста”.

Самі ж підприємці, які відстоюють право торгувати на місці старого єврейського кладовища, бачать ситуацію дещо інакше.

“Справа довкола цвинтаря може вплинути на наші інтереси, – стверджує представник ТзОВ “Краківський ринок”, який не захотів назватися. – Є проект створення меморіалу на території ринку, без реальних пропозицій компенсації збитків власникам. Їхні вимоги є незаконними. Ми проти створення кладовища, яке порушує наші права”. За словами представника третьої сторони, те, відновлення чого домагаються євреї, не є старовинним цвинтарем, бо не зареєстроване об’єктом культурної спадщини.

“Підхід до справи з боку єврейської громади – дилетантський, – розповіла “Газеті” Марія Антонів, представник приватного підприємства “Аміга”, третьої сторони в судовій справі. – Позивач замовчує, що цвинтар закрила ще австрійська влада”. За її словами, закриття цвинтаря спричинив той факт, що саме там відбувалося захоронення тих, хто хворів на холеру, тиф, сибірку. Самі ж могили є поруйнованими, а отже, кістяки не будуть ізольованими від середовища.

“Якщо знімуть асфальт і бетон, то могили будуть відкритими. Віруси, які є дуже стійкими, можуть спричинити епідемію у Львові, буде закрито пивоварню та пологове відділення лікарні, які розташовані поряд. Це велика економічна втрата для міста”. Водночас пані Антонів зауважила, що на цвинтарі також є караїмські захоронення, і відрізнити їх від єврейських буде неможливо.

Богдан Юрочко

ДОВІДКА

Єврейсько-караїмське кладовище існує у Львові приблизно з 1420 р. Було закрите 1855 р. через епідемію холери. Відтак набуло винятково історичного значення як об’єкт релігійного вшанування: згідно з приписами юдаїзму (караїми – тюркський народ, який сповідує одну з версій юдаїзму), покійні мають непорушно перебувати на місці поховання до Страшного Суду. Навіть у закритому вигляді кладовище, де поховано тисячі видатних діячів юдейської релігії та культури, доглядали, його не зачепили нацистські окупанти. Лише у сталінські часи цвинтар утратив свій статус, бо в атеїстичному СРСР, за законом 1921 р., кладовища підлягали руйнуванню і забудові через 50 років після закриття. Отож наприкінці 1940-х на його місце з-за Оперного театру перенесли речовий ринок, відомий тепер як Краківський. Від 1995 року юдейська громадськість вимагає відновити кладовище у старих межах, 2000 р. це питання розглядав Конгрес США. Наразі масштабні економічні санкції проти України призупинили до вирішення проблеми в суді.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.