На Львівщині ймовірність катастрофічного затоплення місцевості, що може траплятися раз у сто років, дуже висока (минулорічний паводок у Сколе був одним з таких). До того ж основна частина області практично не захищена від паводків, які бувають раз у 25 років.
Львівщина — одна із чотирьох областей України, які класифікують як територію підвищеного ризику.
“Паводки на території області не те явище, що може трапитися або не трапитися. Вони будуть обов`язково, — каже заступник начальника Головного управління МНС України у Львівській області з питань реагування й застосування сил, полковник Валерій Глобенко. — Щороку по ріках області проходить близько 6-8 паводків, а якщо роки багатоводні — до 10-12“. Ці паводки не обов`язково загрозливі, оскільки вода піднімається на різну висоту, не завжди небезпечну.
Як повідомив пан Глобенко, згідно зі статистикою, паводки, які завдають збитків, трапляються раз на три-чотири роки, а протягом 5-7 років можна очікувати катастрофічних паводків, коли збитки сягають досить великих розмірів. До останніх належить минулорічний паводок у Сколівському та Стрийському районах, коли за кілька днів випала місячна кількість дощу.
За спостереженнями надзвичайників, найчастіше паводки виникають у перших декадах травня та вересня. Весняна повінь є менш небезпечною, принаймні досі області особливих збитків не завдавала. Небезпека виникає, коли весняна повінь наповнюється ще й дощовими водами. Тоді, за словами пана Глобенка, можна очікувати досить складної ситуації — одночасного затоплення всіх потенційно небезпечних територій, до того ж на великій площі. Скажімо, коли поблизу Самбора вода розпочинає виходити на заплави, то затоплює Самбірський, Городоцький, Миколаївський, Жидачівський та Стрийський райони.
Наразі на території нашої області нема жодного протипаводкового водосховища.
Сьогодні райони, які потрапляють у зону затоплення, потребують, на думку працівників МНС, набагато кращого захисту, ніж мають. Скажімо, територію поблизу Самбора, біля річки Дністер, з одного боку захищено земляними дамбами. Проте ці дамби нижчі, ніж потрібно, а в деяких місцях, наприклад з боку Миколаєва, їх узагалі немає.
Загалом на Львівщині нині близько 80 населених пунктів може потрапити в зону затоплення. Найгарячіші точки — села Мости, Монастирець, Таршаків Городоцького району, Колодруби, Малі та Великі Липиці Миколаївського району, а також місто Розвадів. До того ж у Жидачівському районі — Жидачів, Гніздичів, Журавно та Кути, у Стрийському — Слобідка, Велика Луковиця та Мала Луковиця. Це лише в прибережній смузі Дністра. А що стосується Західного Бугу, то там, за словами Валерія Глобенка, населені пункти практично не захищені, дамб зовсім немає. Тож під час негоди села поблизу Західного Бугу буквально „плавають“ у дощових водах.
“В усьому світі так відбувається: щоб зменшити паводкову загрозу, будують сховище, яке акумулює воду, — розповідає Валерій Глобенко. — Пішло багато води, її „зібрали“ у водосховище, а нижче випустили ту кількість, яка не становить загрози, або ж згодом відкачали її“.
Побудувати протипаводкове водосховище планували поблизу сіл Тершакова, Колодрубів, Липиців, Мостів. Щоб уникнути небезпеки, ці населені пункти мали захистити дамбами. А завдяки штучній заплаві можна було б контролювати потік води й водночас розвантажити Миколаївський та Жидачівський райони. Нині довкола села Тершакова дамбу вже побудовано, отож селу, яке в 1990-х роках стояло перед можливістю виселення, затоплення не загрожує. Проте побудувати у цьому районі ємність для акумулювання води та спорудити насосні станції через нестачу коштів поки що не вдалося.
На думку надзвичайників, капітальних робіт потребує також і стрийська дамба, яку 1989 року під час великого паводку було частково зруйновано.
Ще одну проблему у вразливих районах становлять уже побудовані дамби. Наприклад, за дослідженнями надзвичайників, вода у дамбах вже протягом 1997-2000 років піднімалася до небезпечного рівня. Інколи не вистачало лише п`яти сантиметрів, щоб вода перелилася через краї дамби й розлилася на село. Завдяки протипаводковому водосховищу цей рівень можна зменшити принаймні на метр. До того ж за великого паводку не всі земляні дамби, які розташовані поблизу річки Дністер, можуть витримають таке навантаження. Трапляється, що вода руйнує саму дамбу, і через неї просочується вода. „Загалом дамби розраховані на 30 років. Але це зовсім не означає, що вони мусять „пропрацювати“ повний термін. Після кожного паводку дамби нищаться, і майже щоразу потребують бодай часткового відновлення, — каже головний інженер обласного виробничого управління водного господарства „Облводгосп“ Володимир Хільчишин. — А взагалі, оцінити захищеність області від паводків та повеней абсолютно неможливо. Адже під час сильних дощів навіть малесенький потічок, який в літню спеку висихає, може перетворитися на небезпечну ріку. І ця проблема існує в усіх країнах Європи. Якими б досконалими не були гідротехнічні споруди Франції чи Швейцарії, їхні території не застраховані від стихії“. І це при тому, що європейські держави до паводків готуються набагато ретельніше, а вже кошти, які вони витрачають на запобігання надзвичайним ситуаціям, порівнювати з нашими затратами взагалі не варто.
Нинішнє фінансування становить лише 20% від радянського.
Коли ж говорити про реальні фінансові потреби водного господарства області, то вони вимірюватимуться космічними сумами. Як повідомив „Поступу“ заступник начальника „Облводгоспу“ Степан Желих, для того, щоб максимально убезпечити вразливі райони від паводків, потрібно близько 150 мільйонів гривень. Програма-мінімум потребує близько 40 мільйонів, які управління водного господарства вже заклало в програму на 2006-2010 роки. Скільки насправді виділять з державної скарбниці, побачимо згодом. Наразі водгоспу на цей рік обіцяють вділити лише 2,5 мільйона гривень.
Тож працівники „Облводгоспу“ визнають, що в нинішніх умовах не можуть працювати на повну потужність. Скажімо, за останні 20 років управління не придбало нової техніки. Крім цього, в програмі на 2001-2005 роки заплановано побудувати ємності для акумулювання води: одну поблизу сіл Монастирця та Тершакова, другу — поблизу села Волощі, третю — біля села Чайковичів. Першу вже розпочали будувати. Щоб завершити будівництво цих протипаводкових споруд, потрібно 35 мільйонів гривень. Програма ж на 2001-2005 роки передбачала фінансування на суму 19 мільйонів гривень з держбюджету, на сьогодні надійшло лише 10 мільйонів гривень. От і вдалося хіба що почистити річки, побудувати дамби довкола села Тершакова.
Після минулорічного паводку у Сколівському та Стрийському районах, коли збитки перевищували 30 мільйонів гривень, з держбюджету спромоглися виділили 3,5 мільйона гривень, щоправда, понад 2 мільйони гривень із цієї суми скерували на відшкодування населенню. При цьому „Облводгоспу“, який власне й „обслуговує“ всі гідротехнічні споруди області, вкраяли лише 200 тисяч гривень. За словами пана Хільчишина, для того, щоб відремонтувати пошкоджені стихією гідроохоронні споруди, потрібно близько семи мільйонів гривень. У такому разі можна було б „підлатати“ дамби, почистити річки та побудувати гідротехнічні споруди для зменшення швидкості води. Та позаяк грошей нема, доводиться давати раду самотужки.
Місцева влада на державний кошт також не особливо розраховує. Голова Сколівської райадміністрації Михайло Гнатишин уже сьогодні думає, де можна в разі стихійного лиха знайти допомогу. Наприклад, місцеві кар`єри мають монолітну техніку, а може, ще лісгоспи, автодорожники допоможуть… Та все це знову ж опісля. Попри те, для будівництва дамби у Сколе вистарчило б мільйона гривень. Порівняно з минулорічними збитками — небагато. Та наразі укріплення берегів гірських річок, регулювання русел мусить чекати ліпших (коли б не гірших) часів: у районному бюджеті на надзвичайні ситуації вдається закласти близько 40 тисяч гривень. Цього під час паводку вистачає на 2-3 дні.
Рубають гілку, на якій сидять
Водночас паводкову ситуацію, як не дивно, ускладнюють самі мешканці: вони засмічують ріки та прибережні ділянки, у такий спосіб впливаючи на формування стоку річки. Особливо, за словами пана Желиха, шкодить масове неорганізоване вирубування лісів у гірській частині та засмічення річок. Під час минулорічного паводку було перекрито мости, водопропускні труби — і вода вийшла на заплаву, зруйнувала комунікації, дороги, затопила кілька житлових будинків.
Взагалі і надзвичайники, і працівники водгоспу дотримуються думки, що розв`язувати проблему потрібно комплексно: розпочинаючи з держави і закінчуючи сільською радою та окремими мешканцями. Якщо говорити про мешканців, то якби вони біля хати прокопали кювет чи водовідвідну канаву, почистили під містками… кажуть, паводки були б менш небезпечними.
Довідка МНС
Унаслідок найбільш сильних повеней та паводків у басейні рік Дністер та Західний Буг на території області може затопити близько 30 тисяч гектарів. У зону затоплення частково чи повністю потрапляють 83 населені пункти з понад 132,5 тисячі мешканців на території 11 районів області.
Тему досліджувала Марія ШОЛОМИЦЬКА
