Публікуючи інтерв’ю Павла Барнацького, голови Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни, головного консультанта комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованої злочинністю, “Газета” відразу зазначила, що запрошує до слова всіх осіб, згаданих у публікації.
До нас телефонував пан Юрій Шухевич, який зауважив, що не давав панові Барнацькому підстав робити висновки щодо його (Шухевича) ставлення до начальника міської міліції полковника Курочки. Ми вдячні Михайлові Курочці, який не проігнорував публікації, запросив нас на інтерв’ю та відповів на поставлені “Газетою” запитання.
Водночас редакція відкидає припущення про замовлений характер публікації та залишає за собою право надавати слово всім, незалежно від наших симпатій, не беручи на себе роль суддів. Ми є відкритою газетою і просили б політиків утриматися від рекомендацій, у кого брати інтерв’ю, а в кого – ні.
Прокоментувати висловлені паном Барнацьким твердження та припущення зголосився також депутат Львівської обласної ради Михайло Ваврин. Інтерв’ю з ним – у найближчих числах “Газети”.
– Пане Курочко, Павло Барнацький приділив багато уваги вашому знайомству з Тарасом Чорноволом і Ганною Стеців…
– Мені дуже прикро, що нині в нашому суспільстві демократію сприйняли як вседозволеність. Коли захищали законні інтереси громадян, будучи разом із ними на майданах Львова під час помаранчевої революції, жодного разу не вчинили якоїсь необачної дії, через яку нам можна чимось дорікнути. Тому мене певною мірою дивує, як таке могло статися, чому редакція пішла шляхом того, що ця публікація з’явилася в пресі. Просто вірю, що редакційний колектив не мав іншої можливості й мусив публікувати ту дурницю. Я це поясню, якщо є така необхідність.
– Так, будь ласка.
– На сьогоднішній день у силу певних обставин я маю можливість відслідковувати ті процеси, що відбуваються в нашому регіоні, володію і великим обсягом оперативної інформації. Тому роблю висновок такого змісту.
Публікація, як на мене, була замовною тільки через те, що нині в нас доволі невизначена ситуація стосовно того, хто має бути головою обласної державної адміністрації. Вважаю, що некоректно з будь-чийого боку, доки не було інавгурації Президента, вже ділити посади. Бо якщо постане питання, то також муситиму будь-якими способами – а я знайду форми і методи – розкрити правдиву інформацію про події, що розгортаються. 23 числа львівську міліцію вже проголосили однією з тих, яка не піде проти свого народу. Політики чомусь забули про ці речі.
Відверто заявляю: особисто ніде й нікому не наголошував, що хочу бути начальником обласного управління міліції! Я у своєму житті досягнув того рівня, який мені визначений Творцем. Якщо буде Його воля, щоб я пішов далі, і буде потреба суспільства в моїх професійних і ділових якостях та принциповості, безперечно – що за солдат, який не хоче бути генералом! – не відмовлятимуся.
Даю вам заяву, яку я написав прокуророві Львівської області, вчора він отримав її. Прошу прокурора перевірити всі факти, викладені у статті, які межують з ознаками кримінального злочину, і дати їм принципову оцінку. Категорично заявляю, що зроблю все від мене залежне, щоб цей консультант навчився поважати право та людську гідність.
Наступне запитання, яке ви мені поставили, – Чорновіл, Ганя Стеців тощо. Скажіть: хто у Львові не знає Курочки? Скажіть: із ким я не спілкувався або кого я не прийняв? Тому вважаю, що це чисте втручання в моє особисте життя. Я прошу прокуратуру все це перевірити, наполягаю на порушенні кримінальної справи. Тим паче, йдеться про призначення на посаду начальника відділу. Ні Ганна Стеців, ні Тарас Чорновіл, напевно, досі не знають, що я є начальником управління.
Якщо бути відвертим, то, мабуть, тому й не призначали, бо знали, що Курочка займе на виборах позицію закону. Ми не збирали жодних відкріпних посвідчень, не давали жодних дурних команд щодо фальсифікації виборів, і я вже наголошував: міліція Львова спрацювала коректно.
Далі щодо висловлювань пана Барнацького. Йдеться про Медведчуків. По-перше, зі старшим Медведчуком узагалі не знайомий, я бачив його по телебаченню. Особисто не знайомий із молодшим Медведчуком. Я жодного разу не вітався з ним за руку. Жодного разу не мав ніяких зустрічей із ним. І жодного разу не спілкувався з ним на будь-які теми, що стосуються моєї професійної діяльності. Що стосується…
– …пана Сала.
– Пана Сала, того, що він потрапив у поле критики під час помаранчевої революції, а я – ні. Ще раз відповідаю: та тому, що я займав позицію закону. І я перший заявив: 23 листопада ми збираємо особовий склад і керівний склад. Там сказав три речі: львівська міліція ніколи не стрілятиме у своїх людей, не застосовуватиме сили проти своїх людей і завжди буде з народом. Міліція і народ – разом.
Що стосується начальника обласного управління – то перепрошую: запитання – до нього. Я чесно дивлюся у вічі всім, хто б то не був. Пишаюся тим, що львівська міліція задекларувала на всю Україну: в нас не було розбито жодної вітрини, не було перекинуто жодної машини; коли в міліції зав’язували помаранчеві стрічки, ніхто їх не знімав; і я дякую львівській громаді за те, що вона розуміла міліцію.
– Якими були ваші стосунки з паном Салом у цей час?
– Я звертаюся до політичних лідерів і людей у погонах, щоб міліцію обминути в політичних іграх, не чіпати і її керівника. Водночас, якщо нас будуть продовжувати цькувати, я змушений буду розповісти про багато цікавих речей. І ви будете першими, кому дам інтерв’ю, і розповім про все, що творилося, все, що робили і хто яку участь брав у помаранчевій революції, особливо у фальсифікації виборів.
– Пане Курочко, але скільки ж іще чекати?
– Ви розумієте, завжди є час розкидати каміння, час збирати його. Якщо тепер почну говорити про це, я виглядатиму так, як той пан. Напевно, бажано, щоб прокуратура проаналізувала й такі питання: хто, які інституції дали право з порушенням чинного законодавства накопичувати якусь інформативну базу про тих чи інших осіб? У нас визначено законодавством про оперативно-розшукову діяльність, стосовно якої категорії осіб збирають ту чи іншу оперативну інформацію.
– У цих заявах згадано також підкидання гранат студентам. Можете розповісти докладніше?
– Там є посилання, мовляв, ті гранати мали підкидати студентам навчальних закладів, що була спроба зробити це через Личаківський райвідділ, опісля – через Франківський. Я скажу лишень таку річ: у прокуратурі однозначно допитають виконувача обов’язків начальника Личаківського райвідділу на той час (начальник Личаківського райвідділу особисто зателефонував у редакцію та спростував версію пана Барнацького, – “Газета”). Міліція Львова провела всі необхідні слідчі дії. Буде на те воля Генеральної прокуратура, думаю, там встановлять осіб, які причетні до підкидання цих гранат. А ті особи скажуть, хто давав їм таку команду.
– На якому етапі нині перебуває це розслідування?
– Нині розслідування перебуває під контролем прокуратури району, проведено всі слідчі дії. Якщо бути об’єктивним, то треба в декого з працівників, з-поміж інших, можливо, працівників правоохоронних органів, узяти відбитки пальців і довести справу до логічного завершення. Але ще раз наголошую: не йдеться про працівників міліції міста Львова.
– Пан Барнацький зазначав, що у Франківському райвідділі у вас є кум. Це правда?
– Абсолютна брехня! Він (ідеться про начальника Франківського райвідділу) не є моїм кумом, можете підійти запитати в нього.
– Тут під вікнами стоїть Volkswagen Passat. Це ваша машина?
– Так. Це моя службова машина, яка була у використанні. Її купували в серійній доставці, там значно знижені ціни. Це авто придбали, коли мій водій розбив машину. Воно мене самого скоробило, тому що він без мого дозволу самовільно забрав машину, поїхав.
– Можете розповісти про технічне устаткування райвідділів, про парк машин? У пресі багато пишуть про труднощі…
– У кожному райвідділі нині є приблизно 5-6 автомобілів. Останні півроку ніхто не займався технічним оснащенням міліції. Упродовж трьох років нам нічого, крім зарплатні, не давали. Все, що ми робили, було на кошти мерії. Зараз плануємо закупити “уазики” для райвідділів.
– Щодо згаданих ваших зв’язків з Юрієм Рибаком. Я так зрозуміла, що ви заперечуєте їх, правильно?
– Ні-ні. Я перепрошую: на сьогоднішній день, скажіть, будь ласка, є людина, яка мешкає у Львові й не знає прізвища Курочки? Було б дивно, якби я не знав у обличчя певної категорії людей.
Друге запитання: що стосується тих зв’язків, де йдеться про “криші” тощо. Я авторитетно заявляю, що я “не кришував”, “не кришую” і “не кришуватиму”. Це для мене занадто аморально. Там є людські сльози, там є людські прокльони, там, де будь-який рекетир чи інша структура незаконно займаються здирництвом з людей тих чи інших благ. Тому що стосується того моменту щодо Рибака: з вигляду я того Рибака знаю. Але щоб я його “кришував”? А щоб він ще мав той свій бізнес? Та я абсолютно заперечую всі ті речі. Мова йде про те, що він – злочинний авторитет. Чинне законодавство чітко визначило: нині для того, щоб віднести людину до кліки злочинних авторитетів, треба, щоб вона пройшов через жорна нашого законодавства. Йдеться про те, що він був судимий за особливо тяжкі злочини, які скоюють у групі, організованій, зі сталими зв’язками й ієрархічним підпорядкуванням. Він не є судимий. І він з цього приводу, наскільки мені відомо, сьогодні подав заяву до суду.
То чого я зараз казатиму, що він – злочинний авторитет? Я все-таки поважаю право. Хотів би закликати всіх: давайте не будемо нехтувати правом.
Йдеться про те, що 1996 року побили якогось там працівника міліції. Це взагалі елементи вищого безглуздя. Думаю, до вас на зв’язок вийде той, про кого йде мова. Це не працівник міліції, а колишній працівник. І цей працівник розповість вам, якою була участь Курочки…
– А ви були присутніми при тому інциденті?
– Абсолютно! Я взагалі не знав, що він виник, той конфлікт. І взагалі при ньому не був присутній. Хто тільки не вивчав ту справу – від районних до Генеральної прокуратур. Але моєї причетності до інциденту взагалі не встановлено. Той, про кого йдеться, телефонуватиме, захоче теж давати спростування. Мене взагалі близько не було.
– Не можу не скористатися вашою фразою про те, що ви володієте всією оперативною інформацією про місто. Це не стосується інтерв’ю Барнацького безпосередньо. Хто “кришує” львівські “маршрутки”?
– Пані Оксано, я вірю в те, що ви напишете добру публікацію. Треба подивитися, хто є власником, ким є той власник. Я не хочу до інавгурації Президента, на відміну від фігуранта, називати прізвища тих людей. Якщо хочете – після інавгурації прийдете, я вам скажу. Назву їхні прізвища, бо вони зараз дуже активно вдягнули помаранчеві стрічки й уже пристали на бік помаранчевої революції.
– Я вас ловлю на слові.
– Мене не треба ловити, ми з вами домовилися. Просто зараз не хочу виглядати так дурнувато, як виглядає фігурант. Повірте, в усіх колах люди знають – хто, що, купа телефонує. Я, по суті, у відпустці, але прикро, що мені почали телефонувати й начальники райвідділів, і заступники. Кажуть, що то нісенітниця, брехня. Я сказав: особового складу сюди не втягувати, ми самі розберемося. Що він там понаписував, по-українськи то є “пройдисвіт”. Я ж ним ніколи не був, я відстоював свої права, я офіцер битий-перебитий, я був півроку без роботи, але був за те, що говорив ще тодішнім керівникам: нам треба змінювати статистику, треба змінювати підходи до організації роботи. Те, що Курочка пішов кандидатом у депутати, мене усунули від посади. Але я через суди довів, маю всі судові рішення. Я доводив свою правоту цивілізованим шляхом, але нікого не обливав брудом.
Якщо суспільство зажадає, але десь новий уряд, який прийде, скаже, що так – нема питань. Якщо скажуть, що ні – перепрошую, мені ще три роки до пенсії, піду на пенсію так, як має бути. Повірте, що знайду собі місце чи на викладацькій роботі, чи на іншій. Але не хочу ворохобити, породжувати якусь смуту в суспільстві. Будьмо послідовними, доведімо світу, що ми цивілізовано збудуємо громадянське суспільство.
Розмовляла
Оксана Форостина
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
