Невтішне державне фінансування дитячих садків вчить батьків доброї справи меценатства - ЗІК, 14 січня

|

НЕВТІШНЕ ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ДИТЯЧИХ САДКІВ ВЧИТЬ БАТЬКІВ ДОБРОЇ СПРАВИ МЕЦЕНАТСТВА

Недаремно педагоги стверджують, що діти у садочках розвиваються набагато швидше, аніж удома, де коло їх співрозмовників, зазвичай, обмежене дбайливою родиною. Можливо, експерти від педагогіки праві на всі сто відсотків, але, схоже, про переваги “дистсадкового” виховання наші малюки невдовзі довідуватимуться мало не з пелюшок, чи то пак зі щасливої пори перебування в памперсах. І не так через можливість ширшого спілкування з однолітками, як з розмов батьків, які, попиваючи вечірній чай і згадуючи сентенцію, “що за все доводиться платити”, обмінюються враженнями про дороге задоволення, яке ми звикли називати дитсадком.

Якщо конкретніше, то останнім часом темою для батьків, що користуються послугами дошкільних закладів, стали ціни на харчування у цих закладах. Річ у тому, що напередодні нового року вихователі дитячих садків разом з приємними вітаннями оповіщали про збільшення оплати за перебування дітей у садочках. Аргументували цю новорічну звістку здебільшого значним подорожчанням продуктів. Отож, ведучи дитину в садок відразу по святах батьки вже були добре поінформовані про те, що доведеться платити удвічі більше, ніж досі. Дещо ширше пояснення цього подорожчання надав начальник управління освіти Львівської міської ради Костянтин Лазурко. Він нагадав про постанову Кабміну, якою змінено на краще нормативи харчування у дошкільних закладах. Тепер у раціон юних організмів належиться додавати рибу, мед, какао, соки, спеції та ще ряд “смаколиків”. Постанова вийшла у світ ще у листопаді торік, а вступила у дію з 1 січня. Однак, за словами п. Лазурка, наразі у Львові вона діє лише теоретично, оскільки не прийнято бюджету міста й досі достеменно невідомо, яку саме цифру буде затверджено на видатки освіти. Своєю чергою управління освіти не може обрахувати скільки коштів скерувати на харчування. А законодавством передбачено, що батьки оплачують не більше як 50% вартості перебування дитини у дошкільному закладі, решта – з міського бюджету. Костянтин Лазурко стверджує, що говорити про подорожчання харчування наразі рано і що йому невідомі факти збільшення оплати. Іншими словами, найголовнішому чиновнику від освіти невідомі факти, з якими батьки дошкільнят вже фактично змирилися. Водночас в управлінні поінформовані про те, що відповідно до попередніх розрахунків, які подали різні дитячі установи, ціна харчування тепер коливатиметься від 4 до 10 гривень за день (досі батьки в середньому платили 1,5-3 грн.). Тобто, якщо послуговуватися логікою чиновників, то у Ратуші, де вважають, ніби батьки розраховуються за харчування у кінці місяця, мали б вже давно бити на сполох, що з 1 січня дітям не додають риби, меду, какао, соків, спецій та інших “смаколиків”, передбачених постановою Кабміну. Не б’ють.

Однак, це далеко не всі витрати. Для більшості батьків вже стало нормою і практично не дивує збір коштів на постіль, килимки, меблі чи ремонт кімнат. Дещо більшого роздратування викликають інші побори. Про “фінансування” дитячого садочка розповідає львів’янка Лариса Слобідська, трирічна донька якої ходить в одну з таких установ: “Іноді ситуацію зі збором грошей доводять мало не до абсурду. На що ми лише не здавали… на іграшки, книжки, побутову хімію, туалетний папір, землю для квітів та інше. Одноразово це ніби невеликі видатки, по 2-5 гривень, а скільки за рік назбирається навіть не знаю. Це можуть сказати тільки дуже скрупульозні мами, які все записують і потім акуратно підраховують”.

Зрештою, практика збирання грошей з батьків на потреби дитячих закладів уже набула статусу звичної справи. Правда, у декотрих садках є свої постійні меценати, але більшості завідувачам доводиться раз у раз просити допомоги у батьків. А що вдієш, коли бюджетних коштів заледве вистачає на оплату праці, енергоносіїв та 50% витрат на харчування. Про розвиток матеріально-технічної бази – забудьте.

Але найсильніше батьків обурює зовсім інше. Те, що не сумісне із жодною системою виховання. Коли ставлення до зовсім необізнаних на бізнесових справах малюків прямо пропорційне від фінансових можливостей батьків. Бо це вже не проблема мізерного бюджетного фінансування садочків, а проблема людяності та моральності тої чи іншої виховательки, ба навіть її професійної придатності. Чомусь не пригадується жодного широковідомого випадку, коли б виховательку покарали за ставлення до вихованців. А як визначити наслідки від психологічних травм, яких зазнають невинні діти від такого вибіркового ставлення до них, хто і якою мірою мав би нести за це відповідальність?

Та скільки не нарікай, однак іншої альтернативи у молодих працюючих мам у Львові практично не існує. Тому вже кілька років попит на послуги дитячих закладів суттєво перевищує пропозицію. Черги на запис дитини у дошкільний заклад – зовсім не нова проблема. Знайомі мами розповідають, що їм доводилося чекати близько двох років, тож своїм знайомим вони радять записуватися у списки завідувачів садків відразу після народження нащадка. У львівському управлінні освіти знову ж таки заперечують існування черг. Мовляв, офіційного реєстру дітей, яких необхідно зарахувати у садки, не ведеться і нема чого про це балакати. Водночас К.Лазурко вважає, що просто найбільш активні мами бігають одразу по кількох садках. Так би мовити, створюючи штучний попит. А безкорисливим завідувачам не залишається іншого вибору, за його словами, як записувати скільки саме батьків у районі бажають віддати дитину у садок. І відразу ж, щойно з’являється у групі вільне місце, “списочники” пізнають щастя перебування у колективі однодумців. Однак, серед батьків побутує дещо інше пояснення “швидкості” зарахування у дошкільний заклад. На їх думку, і у цьому випадку насамперед увагу звертають на фінансові спроможності батьків та ступінь вияву їх бажання допомагати установі, яка потерпає від незадовільного державного фінансування. А оскільки бажаючих дуже багато, то перевагу надають заможнішим та прудкішим.

Отож, на цей час дошкільним навчанням у Львові охоплено 56 відсотків від загальної кількості малюків. Торік відвідувала садочки тільки половина львівських дошкільнят. За словами начальника управління освіти, минулого року вдалося відкрити нові групи і таким чином збільшити кількість дітей у садочках, що вже діють. Нові ж установи вдалося відкрити завдяки програмі вивільнення від оренди будівель, які колись були дитячими закладами. Однак, цього року доведеться розпрощатися з позитивною тенденцією до збільшення місць у садочках. “Навіть якщо орендарі будуть звільняти будівлі дитсадків, ми не зможемо з цього скористатися, незважаючи на очевидну потребу. Справа знову ж таки у малому бюджеті на освіту. Адже, щоб відкрити нову групу в існуючому садку, вже не кажучи про цілий комплекс, необхідно вкласти чимало коштів – на ремонт, придбання меблів та іншого устаткування, оплату праці нових вихователів. А на це все у бюджеті не передбачено грошей. Нам заледве вистачить коштів, щоб розрахуватися за існуючі садки. Окрім того, ще й потрібно мати хоч якийсь резерв. Бо будь-коли може протекти дах чи вийти з ладу опалення”, – підбив невтішні підсумки Костянтин Лазурко.

Зоряна Онишкевич

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.