У той час, як на Печерських пагорбах вирішується доля майбутнього прем`єра, на Львівщині політичні сили розігрують свою козирну карту, намагаючись зберегти або повернути свої позиції на політичному Олімпі області. Очевидно, що в такій ситуації головним кріслом, навколо якого розгорнеться закулісна боротьба, буде посада голови обласної державної адміністрації. Наразі єдиним реальним претендентом на цю посаду є керівник виборчого штабу Віктора Ющенка у Львівській області, народний депутат Петро Олійник. Власне Олійник, прізвище якого не пов`язують із жодним фінансово-політичним клановим утворенням, і який є яскраво вираженим представником команди Ющенка, має найбільші шанси очолити виконавчу вертикаль на Львівщині. Призначення Олійника буде трагедією для тих людей, які звикли мислити по-старому.
Утім він, як і кожний серйозний та впливовий лідер, має конкурентів, яким його кандидатура є вкрай невигідною, а тому вони робитимуть все для того, щоб на посаду голови ЛОДА прийшла людина, із котрою стара львівська еліта могла б порозумітися. На чолі цієї групи людей стоїть Петро Димінський, креатурами якого на голову ЛОДА є Василь Куйбіда та Михайло Сендак. Хоча останній і неодноразово говорив, що не має візій на цю посаду, однак вустами депутатів, а зокрема голови фракції „Нашої України“ в облраді Сендак заявив, що „він є найкращою кандидатурою, і якщо всі депутати проситимуть Ющенка, і Ющенко вирішить, то Сендак усе таки погодиться бути головою облдержадміністрації“.
Насамперед, м`яко кажучи, не толерує особи Олійника на посаді голови облдержадміністрації народний депутат у Дрогобицькому в.о. і реґіональний олігарх Петро Димінський, який має тісні стосунки із групою „Нашої України“ в обласній раді, зокрема з її головою Михайлом Сендаком (котрий невдало лобіював призначення Димінського довіреною особою Ющенка в Дрогобицькому окрузі), керівником фракції „НУ“ Олегом Канівецем, депутатами від Дрогобиччини Вірою Байсою, Михайлом Ваврином, а також Андрієм Парубієм, Романом Гайдучком та ін. До речі, ще на початку розмов про посаду намісника команда Димінського намагалася засвітити кандидатуру Леоніда Мельника. Втім зрозумівши, що власну кандидатуру цій групі протягнути не вдасться, її лідери переорієнтувалися і зараз намагаються пролобіювати свої інтереси через інші впливові групи, пропонуючи їм натомість послуги обласної ради, яка, за словами Сендака, робить відчайдушні спроби стати головним політичним органом на Львівщині.
Насамперед Димінський протягнув через обласну раду рішення-рекомендацію призначити прем`єр-міністром Юлію Тимошенко, чим однозначно засвітився як представник-лобіст її інтересів на Львівщині. Невдовзі все той же Олег Канівець заявив журналістам, що найкращим прем`єром для України буде Тимошенко, а найкращим намісником на Львівщині за такого прем`єра – Михайло Сендак.
Також Петро Димінський тісно пов`язаний із аграрною групою впливу, зокрема з Ігорем Єремєєвим, який нещодавно став керівником фракції аграріїв у парламенті. До речі, Єремєєв, який є власником концерну „Континіум“ спонсорував і організовував роботу штабу Януковича на Волині. Водночас, „Континіум“ став чи не першим великим підприємством в цьому регіоні, яке визнало Ющенка президентом. Єремєєв разом із Димінським є співвласником НПК „Галичина“ й, відповідно, партнером Петра Петровича. Через Єремєєва Димінський, очевидно, має можливість нашіптувати менеджерські рішення і голові партії Володимиру Литвину.
Команда молодості нашої
Власне, опираючись на ці два потужні важелі впливу, Литвина і Тимошенко, Димінський та команда намагатиметься виштовхнути Олійника із намісницького крісла. Один із проектів реалізації цього задуму полягає у поверненні на Львівщину екс-мера Львова Василя Куйбіди. Природно, що той прагне повернутися на Львівщину переможцем. А оскільки львів`яни, в яких Куйбіда асоціюється із поверненням консерватизму, застою, корупцією, нездоровими амбіціями і, головне, старими кадрами, котрі протягом восьми років керували Львівщиною, то єдиний шанс Куйбіди повернутися в реґіон — бути призначеним. Для Димінського Куйбіда – це можливість не лише залишитися на сьогоднішніх позиціях, але й впливати на кадрові рішення нового намісника, котрий прийде без своєї команди. Лобіювання Димінським кандидатури Куйбіди є настільки очевидним, що речник-помічник нардепа у Львові Юрій Шведа особисто домовлявся про ефір для Куйбіди на обласному радіо і був присутнім при його записі. До речі, під час ефіру Куйбіда говорив не стільки про Ющенка, Помаранчеву революцію, скільки розсипався іміджовими реченнями про себе. Говорячи про команду Куйбіди, із якою він прагне повернути собі владу в області, варто зауважити, що під час перебування Ющенка в „Тисовці“ Тарасюка та Куйбіду в аеропорту зустрів колишній голова Львівської облради Орест Фурдичко й особисто відвіз їх у гори. Таку дбайливість не можна пояснити нічим іншим, як спробою ще одного старого реґіонального політичного банкрота повернутися на політичний Олімп. Нагадаємо, що Орест Фурдичко, який був депутатом минулого скликання, на сьогодні є першим заступником голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Незважаючи на вихід із Аграрної партії, його стосунки з багатьма аграріями є досить близькими. Зауважимо, наприклад, той факт, що ті депутати-лісівники в обласній раді, котрі перебувають під впливом Фурдичка, раніше були у фракції „Ділова Львівщина“ чи „Соціальна справедливість“, однак зараз вони починають повертатися у рідну фракцію НАПУ. Тому можна припустити, що між Фурдичком та аграріями стосунки потеплішали, і „король лісів“ погодився бути містком між групою Тарасюка й аграріями. Отже, вимальовується хитро виплетена картина міжособистісних зв`язків за схемою: Димінський (Сендак) – НАПУ – Куйбіда, головна мета яких — здобути місце під сонцем у новій владі. Тільки такий симбіоз неперспективної частини „Нашої України“ із старими реґіональними елітами та фінансовими групами дозволить зберегти вплив і зберегтися як явище. Для завершення бракує ще одного нюансу, а саме: нещодавно в кулуарах обласної ради за сприяння групи Димінського обговорювали питання винесення на сесію пропозиції про рекомендацію Ющенку призначити намісником Львівщини Василя Куйбіду. Проте наразі невідомо, чи Сендак зважиться на ще більше поглиблення маргіналізації обласної ради і погодиться стати лобістом Василя Куйбіди.
Таке „природне“ об`єднання має два варіанти взяти владу на Львівщині. По-перше, за допомогою Тимошенко і Литвина переконати Ющенка призначити в реґіон не Олійника, а когось іншого, наприклад, Куйбіду або Сендака. Однак цей варіант є малоймовірним, навіть незважаючи на усі потуги НАПУ та частини „Нашої України“, яка зосереджена на вісі обласна рада – Куйбіда. По-друге, існує реальніший спосіб позбутися Олійника: запропонувати йому в Києві більш перспективну роботу. Наприклад, очолити енергетичний сектор при уряді Тимошенко. Досі таких спроб було декілька. Однак, наскільки відомо, керівник Львівського обласного штабу відкинув усі щедрі пропозиції, мотивуючи це тим, що вже вирішив залишитися у реґіоні.
І, нарешті, якщо ж все таки команда олігархів та реакціонерів програє цей бій, то єдиний їх шанс отримати хоча б частину влади – це перетворитися на „комфортну“ для нової влади опозицію. Цей варіант є вигідним як грошовим мішкам, так і політичним структурам. До речі, не лише ці люди відчули об`єднавчий напрямок віяння вітру. Нещодавно голова ЛОО НДП Ігор Маковецький заявив, що демократична платформа його партії веде посилені переговори із НАПУ та низкою інших центристських партій про створення спільного політичного об`єднання. Ймовірно, що до цього об`єднання долучиться вся НДП, а не тільки її демплатформа, а разом із нею і Демократична партія Ганни Антоньєвої, яка днями вийшла із парламентської фракції „Реґіонів“. На реґіональному рівні така опозиція може формуватися в обласній раді на основі більшості, сформованої із частини „Нашої України“, фракції НАПУ та позафракційних. А Димінський у такому разі увійде до парламентської фракції НАПУ і лобіюватиме інтереси аграріїв на Львівщині. Водночас необхідно зауважити й те, що Сендак зараз зблизився із тими представниками Соціал-демократичної партії об`єднаної, які нещодавно вийшли із фракції „Соціальна справедливість“, зокрема з Володимиром Ортинським, Євгеном Бубою, Богданом Турчином, Михайлом Гичкою, Миколою Довбою та ін. Наразі важко спрогнозувати наслідки такого зближення. Втім причини цілком зрозумілі. Для Сендака це можливість стати більш незалежним від Димінського, а для есдеків, прикриваючись широкою спиною голови облради, — щонайменше зберегти бізнес і не бути притягненими до кримінальної відповідальності, а щонайбільше — зберегти політичні впливи в області. Якщо це їм вдасться, то ті сили, які робили Помаранчеву революцію, невдовзі знову будуть в опозиції до місцевої влади. Якщо ж ні, то Сендак своїми ж руками викопає собі політичне забуття.
Дмитро ГАРАЗД
