Верховна Рада запропонувала Президентові України негайно вивести український миротворчий контингент із Республіки Ірак. За відповідне рішення проголосувало 308 народних депутатів, проти – 1, утрималось – 2, не голосувало – 105. Стимулом для такого масового прозріння народних депутатів послужила учорашня загибель сімох українських військових. За кількістю втрат у живій силі в Іраку наша країна вийшла на третє місце після США і Великобританії, а які дивіденди принесла Україні участь у чужій війні? Вигідні контракти? Дешеву нафту? Аж ніяк! Нічого, крім індульгенції для Кучми.
Цікаво те, що ключову роль у прийнятті рішення про введення наших військ в Ірак у березні позаминулого року відіграли депутати „Нашої України”. Якщо парламентська „більшість” одностайно підтримала рішення президента про відправлення українських солдатів на Близький Схід, а члени КПУ, СПУ та БЮТ досить дружно виступили проти, то у націонал-демократів були чималі проблеми щодо самовизначення з даного питання. Вони голосували і так, і сяк, але більшість із них таки підтримала ідею про введення наших військ в Ірак і рішення було прийнято..
Депутати від Львівщини тоді проголосували, як і вся фракція: без одностайності, зате з сюрпризами.
Зокрема, несподіванкою можна вважати те, що в одній компанії опинилися націонал-демократи („проти” відправки військ проголосували Іван Гаврилюк, Ігор Осташ, Михайло Косів із фракції „Наша Україна”), комуністи (антиамериканську позицію, звичайно ж, зайняли львів’яни Олександр Голуб і Адам Мартинюк), а також „БЮТівець” Степан Хмара.
Утрималися троє членів „Нашої України” (Тарас Стецьків, Олександр Гудима, Оксана Білозір), а також член Блоку Юлії Тимошенко Андрій Шкіль. Вірогідно, ці депутати таким чином захотіли пройти досить вузькою стежкою – з одного боку – їм не хотілося опинитися в одному таборі з Леонідом Кучмою і вони готові були солідаризуватися з емоційним закликом Олександра Мороза про те, що насамперед слід розібратися з „власним Хусейном”, а з другого – були переконані, що непідтримка американців недопустима, бо автоматично відправляє їх у табір проросійській коаліції.
Усі інші львівські депутати проголосували „за” – серед них спостерігаємо і соціал-демократів (Ігор Шурма та Петро Писарчук), і націонал-демократів (Тарас Чорновіл, Володимир Яворівський чи Петро Олійник). Есдеки чітко виконали розпорядження президента, а мотивацію голосування більшості „нашоукраїнців” максимально коротко і ясно висловив Ярослав Кендзьор: „Вважаю, що сьогодні перед нами стояло питання вибору на кого ми орієнтуємось: на Схід чи на Захід, стати нам в американську коаліцію чи в російську”.
Окремий випадок становить ще один львівський депутат – Михайло Гладій, який взагалі не взяв участі у голосуванні. На той час (березень 2003) Гладій вірогідно все ще усвідомлював себе не так політиком-парламентарем, як чиновником. А, як відомо, у нашій країні будь який різкий крок чиновника є його кроком до відставки – тому й не голосував.
При нинішньому голосуванні найбільше сюрпризів також видала саме „Наша Україна”. Якщо ж зосередитися на наших земляках, то побачимо, що більшість депутатів від Львівщини проголосували „за” виведення військ з Іраку. Серед них „нашоукраїнці”-артисти Білозір і Гаврилюк; і двічі „нашоукраїнці” (члени фракції і однойменної партії) Васюник, Гринів, Косів, Осташ, Пинзеник, Стецьків, Яворівський; і есдек Шурма; і регіонали Писарчук та Чорновіл, і бютівець Хмара, і позфракційний Тягнибок.
Відмовилися голосувати (тобто задекларували відсутність власної позиції) „нашоукраїнці”- рухівці Качур, Кендзьор, Ключковський, Олійник, бютівець Шкіль і народний аграрій Гладій.
Керівник Львівської обласної організації УНП „нашоукраїнець” Гудима виявився одним із двох депутатів ВРУ, які демонстративно утрималися від голосування з цього питання.
Позафракційний депутат Димінський взагалі був відсутній.
Джа , 11.01.2005
