„Тепер і у нас буде справжнє Різдво...“ - „Високий замок“, 10 січня

|

З Вифлеємською зіркою зустріли Святвечір близько п’яти тисяч студентів зі сходу та півдня України. Цими днями на вулицях Львова можна було зустріти багато молодих людей студентського віку, які говорили переважно російською та мали на собі помаранчеву символіку. Більшість з них нещодавно відстоювали народного Президента у Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі, Сумах.

До міста Лева вони приїхали на запрошення оргкомітету акції “Різдво разом!”. Дорогу їм оплатили спонсори, а у Львові жили вони переважно у звичайних сім’ях львів’ян. В одній такій родині побував на Святвечір наш кореспондент.

Студентку Харківського інституту управління Олю Чипиженко та її подругу Настю Русаброву, яка нещодавно покинула Академію міського господарства, щоб стати режисером, запросила до себе викладач Львівської політехніки Ольга Рибицька. Велика родина, вбрана у вишиті сорочки, з першою зіркою зібралася за столом. Найстарший – Мар’ян Сявавко – прочитав “Отче наш” і “Богородицю”, а потім запропонував усім взяти по шматочку просфори, вмочивши її у мед, – щоб рік був солодким.

Посередині святкового столу у великій гаварецькій мисці стояла кутя, поруч парували вареники та голубці з грибною підливою, у високому графині іскрився узвар та виблискували на блюді сріблястими боками оселедці. Над стравами височів дідух – зв’язані докупи сніпки пшениці та жита.

– Саме такий стіл робили ще мої батьки та батьки їхніх батьків на Волині, звідки ми родом, – наголошує Мар’ян Сявавко. – Свята вечеря проходить ще під час посту, тому на столі не може бути м’яса та алкоголю, – підхоплює Ольга Рибицька. – А у складі дванадцяти страв не повинно бути тваринного жиру – навіть масла і сметани – тільки олія.

Після куті по тарілках розлили червоний борщ з вушками. Одне вушко з усіх, пояснили, щасливе – у ньому разом з начинкою запечені перець та сіль. Той, кому воно припаде, має з’їсти його, щоб бути щасливим цього року. Харків’янки дивилися на все це, розкривши роти.

– У нас Різдва взагалі не відзначають, – каже Настя Русаброва. – Ну, можуть зібратися з друзями, розкоркувати пляшку шампанського. Львівські традиції мене глибоко вразили. Здається, звичайна вечеря після таких приготувань стає справді святою… Думаю, тепер і у нас буде справжнє Різдво.

– Гостинність галичан нас вразила, – додає Оля Чипиженко. – Лише одним поїздом з Харкова нас приїхало близько шестисот осіб. Й усім знайшлося місце у львівських родинах.

Обидві дівчини жили у наметовому містечку в Харкові, увійшовши до складу так званої Апельсинової бригади. Поїздка до Львова для них – нагорода після тривалої боротьби.

– До нас приїжджав “славетний” голова Харківської облдержадміністрації Кушнарьов, пропонував переселитися до готелю, відпочити, а потім роз’їхатися по домівках, – згадує Оля. – Але ми відмовилися. Мої батьки, до речі, голосували за Януковича, але мені сказали: “Відстоюй те, у що ти віриш!”.

Серед тих, хто приїхав до Львова відзначати Різдво, були й прихильники Януковича. Дівчата згадують, як студенти Харківської академії при Президенті України досить завзято виступали на підтримку колишнього прем’єра. Але й вони поїхали на захід після Нового року. З політикою, сказали вони, Різдво не має нічого спільного.

Ініціаторами та координаторами акції “Різдво разом!” були Львівський національний університет ім. І. Франка та Український католицький університет. В одному з корпусів УКУ для гостей зі сходу влаштували Святу вечерю на понад 200 осіб. Понад 300 осіб розмістив у сім’ях студентський профком ЛНУ. Ректор цього навчального закладу Іван Вакарчук після зустрічі зі східним студентством сказав, що теж мав намір взяти когось до себе на Різдво. Однак цьому завадив раптовий приїзд синів – Олега та Святослава.

На цій зустрічі ректор сказав, що має намір зміцнювати зв’язки між Сходом та Заходом і запропонував студентам повчитися семестр чи два у Львові. Для цього потрібно лише бажання студента й добрі оцінки у заліковці. Особливо зраділи такому запрошенню студенти-філологи, для яких життя у Львові є неоціненною мовною практикою. Дякуючи Івану Вакарчукові, вони так і сипали львівськими діалектизмами: “файно”, “двірець”, а віталися “Христос ся рождає”. Сергій Горбатенко зі Слов’янського педінституту прочитав власний вірш про єднання сходу і заходу.

Про це ж говорив і Блаженнійший Любомир кардинал Гузар під час зустрічі з лідерами молодіжних рухів на Святоюрській горі. Юнаки та дівчата зустрілися з львівським міським головою Любомиром Буняком, відвідали святкові Богослужіння. Дехто встиг покататися на лижах у Карпатах, побувати у замках. А у неділю студенти-волонтери влаштували для всіх охочих екскурсії по Львову.

Дмитро СИНЯК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.