ТзОВ “Завод “Сільмаш”: “зроблено у Львові” - „Ратуша“, 23 грудня

|

“Ратуша” знову змушена повернутись до дивних економічних процесів, що нині кояться (саме це слово найповніше висловлює їх зміст) на львівському ВАТ „Завод ”Львівсільмаш”, а точніше сказати — на КОЛИШНЬОМУ ВАТ “Завод “Львівсільмаш”. І головна причина – втаємниченість місцевих правоохоронних органів і органів прокуратури, котрі хоч якось мали б відреагувати на появу такої інформації в ЗМІ, принаймні зважаючи на перебіг Помаранчевої революції.

Короткий зміст попередніх серій. На ВАТ „Завод „Львівсільмаш” приходить нікому не відомий німецький інвестор із міста Вйольштайн в особі Герхарда Кнірімена, який, швидко змучившись від втілення своїх грандіозних інвестиційних планів (він діяв за генеральним дорученням від 23.09.2004 року), вже 2 жовтня 2004 року передав повноваження громадянинові України Андрію Полянському, котрий, своєю чергою, не маючи ніяких повноважень на той час, 29 вересня 2004 року укладає попередню угоду з керуючим санацією ВАТу Качмаром А. О. Зверніть увагу на дати: отримання доручення А. Полянським — 02.10. 2004 року, а укладання угоди — 29.09. 2004-го. До того ж, пан Полянський вже 29.09. 2004 року мав на руках печатку німецького інвестора, без доручення. Дивні діла твої, Господи! Куди ж так поспішають нові господарі “Сільмашу” і чому?

Як казав містер Голмс,”це ж елементарно, Ватсоне!” — поки всі спостерігають за політичними баталіями, на “Львівсільмаші” завершується остаточний перерозподіл, у який влада вперто не втручається.

Німецький інвестор, перевівши на рахунок ВАТ „Завод „Львівсільмаш” 210 000 ЄВРО, якими хоче виплатити й заборговану заробітну плату, одночасно просить врахувати, що це є і його частка ще й у статутному фонді новоствореного ТзОВ з однойменною назвою „Завод „Сільмаш”. Ця ж сума фігурує, як і завдаток, в інвестиційній угоді. Однією сумою хитруни хочуть досягти трьох цілей. До речі, наш німецький інвестор при своїй „потужності” власні грошові кошти зберігає в ощадній касі згаданого німецького міста (на рахунку 2066224), до банківських установ вносити свої вільні заощадження він не має бажання — для досвідчених у бізнесових справах це красномовний факт „серйозності” у партнерських взаєминах.

У п. 6 вже згаданої нами угоди передбачено: проведення передачі сукупних валових активів та пасивів від ВАТ „Завод „Львівсільмаш” до німецького ТзОВ. Згодом цей договір стане підставою для передачі (а не приєднання) всього майна ВАТ новоствореному ТзОВ „Завод „Сільмаш”. Цей же договір у пункті 8 зобов’язує Качмара О.А. провести викуп акцій у власних акціонерів із наступним їх анулюванням.

8 листопада 2004 року керуючий санацією Качмар О.А. разом із ще одним професіоналом машинобудування, директором ТзОВ „Завод „Сільмаш” Плотицею М.І., уклали угоду про приєднання. Що ж приєднувалось і до чого? Сторони, всупереч плану санації, на основі попередньої угоди від 29.09.2004 року, домовились про передачу всіх сукупних валових активів та пасивів ВАТ „Завод „Львівсільмаш” до ТзОВ „Завод „Сільмаш”. Під сукупними валовими активами і пасивами слід розуміти інвестиційну вартість цілісного майнового комплексу. Простіше кажучи, балансову вартість ВАТ, яка становила 87 млн. грн. без урахування ринкової вартості, переглянуто на основі експертної оцінки, і вона становить вже 16 млн. грн. До інвентаризаційної власності передаються всі види майна (приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировинна продукція, права вимог, права на знаки тощо). Після передачі всіх активів ВАТ „Завод „Львівсільмаш” ліквідовується як юридична особа, а її правонаступником стає ТзОВ „Завод „Сільмаш”. Передача відбуватиметься на основі акту, який базується на матеріалах інвентаризації, що проводилась за участю іноземного інвестора. В цьому ж договорі Качмар О.А. бере на себе зобов’язання викупити всі акції, погасити їх, анулювати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у ДКЦПФР. Після успішного проведення цих дій сторони домовилися вже не вчиняти ніяких дій – ні господарських, ні юридичних.

Читач може поцікавитись: а хто платитиме за майно? Та НІХТО! А для прискіпливих є оповідка наступного змісту. ТзОВ „Завод „Сільмаш” після отримання всіх активів ВАТ береться компенсувати вартість переданого майна впродовж 365 днів, але не швидше, ніж через 334 дні. У зв’язку з тим, що ВАТ буде ліквідовано, а його правонаступником стане ТзОВ, доведеться компенсовувати самому собі, тобто зовсім не платити.

До речі, пункт 6.4 гласить, що цю угоду укладено при повному розумінні сторонами його умов.

Герой Ільфа і Петрова —- Остап Бендер-Бей поважав Кримінальний кодекс. І саме тому його знамениті „Рога і копита“ провокують у геніїв санаційних процесів презирливу посмішку…

Микола САВЕЛЬЄВ

P.S. Згідно зі статтею 97 КПК України, публікація в ЗМІ може бути підставою для порушення кримінальної справи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.