„Революція у нас відбулася. Ми добилися психологічної переваги – світ нас побачив, Європа нас полюбила… Але якщо взяти на місцях – чого ми добилися у Львові та у Львівській області? Добилися чекання третього туру. Це не може бути результатом революції. Прикро, що в принципі та влада, яка була на третій день революції у місті і в області фактично зараз вислизнула. Не знаю з чиїх рук. Але нині маємо всіх тих трьох одіозних осіб на своїх робочих місцях.
Більше того, вони займаються тим самим, чим займалися до того. Тільки зараз роблять це ще професійніше, кулуарніше…
Треба відзначити структурну неспроможність керівництва обласної ради опанувати цей процес – це перше. Друге, дуже це було контрастно видно, коли на рівні міста депутати, виконавча влада згуртувалися, і еволюція мера йшла від звичайного господарника до людини, яка стояла з оранжевим прапором у вікні Ратуші. На рівні області, на жаль, почався „дєрібан“ неіснуючої, невзятої влади. І це найприкріше.
Якщо повернутись кокретно до особи губернатора, то є два моменти. Перше, Олександр Степанович ніколи не був політиком. Якщо мер зміг еволюціонувати в сторону політики, то губернатор цього не зміг. У цьому його мінус. Але всі ми мусимо бути свідомі того. що він про це говорив усім завжди і відкрито. Тобто зрозуміло було, що він буде нести свою місію, свій хрест. Усі рішення Комітету захисту конституції він виконав – було рішення зробити подання на звільнення Хом’яка, Сала, Козака. Це було зроблено…
Коли знаєш, що людина за тиждень піде, то копати вже лежачого… Це не робить честі будь-якій людині, яка вважає себе людиною достойною. Бо там напевне знайдеться багато людей, які би хотіли покопати…
