Чи буде суд, чи буде кара Царям, царятам на землі?!
Т. Шевченко
Негідники, що врятували свободу
Давайте спочатку визначимось із наріжними каменями.
Маккартизм — це політика адміністративних і судових репресій у США в 1950-х роках, яка створила атмосферу страху, шантажу і погроз, скерованих проти лівих діячів і організацій. Комуністів почали вважати жертвами „полювання на відьом“ і „оточувати співчуттям“. Щоправда, знаменитий режисер Еліа Казан підкреслив, що „полювання на відьом“ — назва неточна. Відьом-то, як відомо, не існувало… Цю епоху ще називають „Часом негідників, які врятували свободу Америки“. На думку політиків, злочин полягав у тому, що МакКарті і його помічники примушували законспірованих комуністів зізнаватись у приналежності до Компартії. МакКарті і його комісії вдалося довести, що Компартія – це серйозна загороза для Америки, і 24 серпня 1954 року її діяльність офіційно заборонили. Хоча врешті-решт МакКарті й скомпроментували, однак американська Компартія так і не змогла оклигати від завданого ій удару.
Міф стверджує, що саме сенатор МакКарті й очолюваний ним комітет із розслідування антиамериканської діяльності в кінці 40-х — на початку 50-х почали в США „полювання на відьом“, унаслідок якого чесні американці демократичних переконань зазнали переслідувань, а деяких спалено на електричному стільці. Жертвами маккартизму стало подружжя Етель і Юліуса Розенбергів, нібито винне у передачі радянській розвідці американських атомних секретів.
Однак, як це не смішно, Джозеф Реймонд МакКарті (1908 – 1957), член Сенату Конгресу США від штату Арізона, жодного відношення до комітету з розслідувань антитиамериканської діяльності не мав.
Викриття і ліквідація радянських шпигунів Розенбергів не могли бути наслідком діяльності МакКарті, оскільки Розенбергів заарештовано 1950 року і засуджено до покари смертю 1951-го, а вершина діяльності МакКарті припала на 1952 – 1954 роки. Саме діяльність Розенбергів обурила пересічних американців. В Америці відбулися багатотисячні демонстрації, участники яких вимагали захистити безпеку держави. На хвилі цього обурення й активізувалася діяльність державних і громадських організацій з розслідування підривної діяльності радянської агентури, включаючи й сенатську комісію Джозефа МакКарті.
Виявилося, що підпільна частина американської Компартії – звичайний філіал радянської розвідки. Підпілля було глибоко законспіроване — з явками, кличками, тайними лабораторіями, мікрофільмами, агентурною мережею. Члени „відкритої“ партії найчастіше й не підозрювали про її існування. Значну роль відіграла масштабна операція „Венона“, проведена в 1943 – 1945 роках американськими військовими шифрувальниками. Зламавши радянські коди, вони розшифрували 200 тисяч повідомлень, якими обмінювалась Москва з посольством СРСР у Вашингтоні. Більшість із них були шпигунськими директивами і донесеннями. Не берімося проводити паралелі з „федерастичними“ з’їздами в Сєвєродонецьку і підривним впливом Росії, хоча все це й лежить на поверхні. Не згадуймо ображених заяв Путіна – Гризлова, попри те, що і вони є знаковими. Тоді, у країнах Європи, за „залізною завісою“, теж відбувалися вибори. По-радянськи. Це вже ближче до нинішнього дня. В коаліційні уряди входили комуністи, завезені з Москви. Саме вони відразу обіймали посади міністра внутрішніх справ, якому підпорядковувались силові структури.
Історична практика засвідчує: у всі часи і у всіх країнах саме комуністи використовували будь-які поступки і компроміси з боку політичних опонентів для підриву стабільності суспільства, розпалювання політичної і соціальної ворожнечі, поглиблення соціально-економічної кризи. Та ми сьогодні говоримо не про комуністів…
Коренеїди Помаранчевої революції
Незабаром в Україні розпочнеться нестримний галас на тему „не допустимо полювання на відьом“. Непомітно для широкого загалу підтасовуватимуть факти, яке завтра вдарять по самих коренях Помаранчевої революції.
Отже судити тих, хто припустився порушення чинного Кримінального Кодексу, НЕ МОЖНА. Чому? „Полювання на відьом“! Скажіть, яке відношення до цього терміна мають неодноразові підпали бюлетенів у Львові під час другого туру виборів?! Жодного. Але ж слідство врешті-решт може вийти на замовника? Значить, потрібно зупинитися… Слідство може вийти і на слід відверто кримінальних структур, що тиснули на голів ДВК? Тоді це треба негайно спинити, адже це теж „полювання на відьом“?! Як каже керівник штабу діючого Прем’єра – Тарас Чорновіл, „Степан Гавриш морально подавлений, бо йому доводиться грати в шахи з людьми, які тримають битки“. Після ужгородських, озброєних битками і стволами бандитів Чалого (Паульо), Чорноволу говорити про битки, видавалося б, не випадає, але про що мова, „ми ж – порядні люди“!
Негарно цитувати самого себе, але мушу. Газета „Ратуша“, „У тривожному очікуванні третього туру“, 18 листопада: „А тепер – будьмо уважні! Нещодавно для здійснення провокацій в інших регіонах України було укладено негласну, але щедро профінансовану угоду з криміналітетом, і, на жаль, не тільки львівським. На ці переговори з бритоголовими пішли не “Наша Україна” і не “Партія регіонів”. Є третя сила, якій невигідний прихід ні перших, ні других. Панове, не поспішайте звинувачувати когось у голослів’ї. Після Львова делегація відбула на Закарпаття“. Зверніть увагу на дату виходу публікації – якщо про заплановний „ужгородський Беслан“ знав львівський криміналітет, то гріх буде вважати, що про це нічого не знали львівські і закарпатські правоохоронці. Чи це теж потрібно забути? Не робіть, панове, жертв із тих, хто був співучасником злочину! 23 жовтня перед ЦВК били молотками людей (затримували офіцерів „Титану), злочинці били працівників штабу Ющенка в Донецьку, алчевська банда — в Луганську. Це теж потрібно забути? Оголосімо спеціальну амністію на честь того, що ми починаємо наше життя з нуля?
Вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити
Несподівано виникла парадоксальна ситуація: ті, що ще вчора гнули, ламали, примушували і знущалися, сьогодні почали масово „переходити на бік народу“. Дивіться, хто прийшов: „Волков, Уваров, Климович, Кірпа, Піскун, Піховшек“!!! Народе мій, замучений, розбитий… Тебе знову хочуть пошити в дурні. Пригадуєте у Захарова в „Убити Дракона“? – „Це — народ. Як це не народ?! Та це ж найкращі люди міста!“. Непомітно на боці гіпотетичного ворога залишилися лише затяті „донецькі“ – Чорновіл, Шуфрич, Гавриш, Герман, Шурма і Базів. Глупство, чи не так?
Цитата з інтерв’ю Тараса Чорновола „Громадському радіо“: „Мені було б соромно, якби в пам’ять про батька я б підтримав Віктора Ющенка, тому що там є багато темних плям у біографії, які стосуються саме взаємин між Ющенком і В’ячеславом Чорноволом. І якраз дві фрази, які я пам’ятаю, фраза про Ющенка: „ні риба ні м’ясо“, і фраза про Януковича: „з цього чоловіка будуть люди в українській політиці“ – це прозвучало з уст В’ячеслава Чорновола“. Чорновіл загинув 1999 року, а Януковича призначили губернатором тільки 2002-го. То що там кажете про совість, Тарасе В’ячеславовичу?!
З інтерв’ю неогенпрокурора Святослава Піскуна газеті „Свобода“: „Якби не Помаранчева революція, нікуди не пішов би. Я побачив, як піднялися з колін мільйони людей, і подумав: а чим я гірший? І вирішив теж піднятися з колін, на яких стояв рік тому. Я ж і завдяки Тимошенко встав із колін — свою позицію щодо її справи теж маю намір переглянути, зважаючи на рішення американського суду в справі Лазаренка. Нині ж у мене нема жодних запитань до Юлії Володимирівни“. Як вам герої Помаранчевої революції?! От і я так кажу.
Ніхто не забутий, ніщо не забуто!
Ще один нюанс. Як бути з керівниками тих установ, котрі не підпадають під суворий меч Феміди, але чиї дії заслуговують не лише на громадський осуд? Сотні безкоштовних ешелонів для „донецьких“, бруд і заклики до громадянської війни в ефірі, спланована в Росії загороза сепаратизму і порада „спершу, як у римських імператорів, куштувати їжу панові Зінченку самому“, проплата з грошей, отриманих на митній контрабанді, партійно-провладних кас, і вбивство львівського грузина Георгія Гонгадзе. Чи, може, Литвина, Деркача, Кравченка, Кучми та Януковича вже нема на плівках майора Мельниченка?! А куди подів загадкову касету з розповідю про вбивство Вячеслава Чорновола фальшивий опозиціонер Євген Марчук?
Щурячі ротації
Нестор Шуфрич: „В Україні пливуть два кораблі, котрі мають свої команди, а щурі перепливають з одного корабля на інший. Але я хочу сказати, що щурі ніколи не стануть на кораблях матросами“. Як не стануть, Несторе-літописцю з оголеним торсом борця за 400 „лівих“ дільниць в Росії?! Та вони не тільки стануть матросами, а ще й залізуть на капітанський місток, клянусь своїм наколотим апельсином. До речі, вам привіт з Ужгорода…
Знищення „політичної нечисті“
Поміркуймо: генерація – це природний розвиток певних речей, регенерація – це відновлення пошкоджених дільниць організму, а дегенерація – це розвиток негативних процесів у ще вчора здоровому організмі. Кучма і Ко………. – це теж генерація, але нездорова від природи, бо вона ніколи здоровою не була. Адже те, що є добрим і нормально розвивається, переважно, опозиції не потребує. Запущений цією компанією для свого порятунку руйнівний сепаратизм – це теж дегенерація прагнення до свободи, спроба вирішити позитивні завдання негативним способом. Дегенерація нашого суспільства породила процес виникнення політичних трупоїдів, а власне Адміністрація Президента турбувалась про економіку України не для того, щоб ця держава добре жила, а для того, щоб продовжити агонію державного організму, котра дозволила б продовжити власну агонію. І саме, аби „політичні трупоїди“ не заважали відновленню здорового організму, й потрібні їх видалення або нейтралізація. Регенерації сьогодні вже просто недостатньо. Нове „полювання на відьом“ повинно стати не персональним знищенням, а вдосконаленням самої системи управління і внесенням визнаних у світі механізмів управління буквою Закону, правил судової влади. Питання повинно ставитися руба: ми не хочемо „знищувати відьом“, а маємо твердий намір лише створити такі закони і законні механізми полювання на них, при яких бути „політичною нечистю“ – просто невигідно.
Микола САВЕЛЬЄВ
P.S. Революція – ДОКОРІННИЙ переворот у житті суспільства, який призводить до ЛІКІВІДАЦІЇ віджилого суспільного ладу і утвердження нового, прогресивного (чотиритомний тлумачний словник української мови).
