Після втечі Сергія Тігіпка з посади голови передвиборного штабу Віктора Януковича це малопривабливе місце невипадково зайняв Тарас Чорновіл. Він, як і його нинішній шеф, ідуть на ці вибори через цілковиту безвихідь і відсутність будь-яких інших перспектив. Обом просто немає куди відступати. І якщо в разі свого програшу Янукович ще може розраховувати на продовження політичної кар’єри у Верховній Раді чи десь на Сході України, де він упродовж наступних декількох років ще матиме стабільний рейтинг, то синові легендарного українського дисидента й повертатися немає куди, і шлях уперед закрито.
Чорновіл перейшов на бік
В. Януковича тоді, коли у штабі провладного кандидата панував піднесений настрій. Януковці тішилися з результатів опитувань громадської думки та телевізійних новин на центральних українських каналах, які пророкували одне – саме Янукович сидітиме у президентському кріслі. Його вірне оточення вже ділило “портфельний коровай” і чекало на віддяку від “послідовного” та “справедливого” після спільної перемоги. Саме в цей час Чорновіл повідомив про те, що став радником прем’єра. Спростовуючи твердження про дезертирство, він запевнив у тому, що вже давно позитивно оцінює діяльність Віктора Януковича.
“Дезертирство гідне презирства, але рішення інших нехай залишаються на їхній совісті. Я ж ніколи не шукав легких шляхів. Зараз можу сказати лише, що свої ставки на виборах президента України зробив не вчора, я давно і послідовно підтримую Віктора Януковича”, – зізнався Тарас Чорновіл.
Що змусило його піти на такий нерозумний крок? Дехто каже, що гроші відібрали в нього честь і здатність тверезо аналізувати події, інші говорять про щиру впевненість у перемозі Януковича, яка й спонукала Чорновола вступити до лав “біло-синіх”. Як би там не було, Тарас Чорновіл, який зовсім нещодавно мав чи не найвищий рейтинг довіри серед львів’ян, який блискавично “виїхав” на Сихові під час виборів на вмілому використанні прізвища та постулатів свого батька, міг би стати одним із найвпливовіших політиків регіонального рівня, проте Чорноволу цього було, вочевидь, замало. Перейшовши в Києві на бік неприйнятного для Заходу України кандидата, він умить перекреслив усі свої попередні напрацювання в Галичині, а замість високого рейтингу довіри отримав від галичан ганебний ярлик “зрадник”.
Усі мости повернення до політики в західному регіоні для Чорновола спалені. Втім для Сходу держави новий голова штабу В. Януковича не став ближчим. Для більшості електорату екс-прем’єра Чорновіл уособлює галичанина, який опинився в їхньому таборі цілком випадково. Не допоможуть стати “своїм” серед януковців і звернення російською мовою, які стали частими для Чорновола після того, як він обійняв посаду голови штабу.
З раціональної точки зору, призначення Чорновола головою штабу Януковича було помилкою, бо, на відміну від Тігіпка, Чорновіл не може запропонувати своєму босові ні потужного лобі підтримки, ні фінансового й адміністративного ресурсу. Тарас Чорновіл нічого із зазначеного не має, бо в цій боротьбі через свою політичну недалекоглядність залишився наодинці, й головою штабу став через безвихідь становища, до якого йшов свідомо.
Не маючи жодних засобів впливу, крім язика, Чорновіл від часу очолення штабу Януковича почав багато говорити. Навіть забагато. Так, у популярній програмі “Що з тією Польщею?” на телеканалі Polsat він лякав глядачів “фашистським режимом” на Львівщині, а минулої суботи настільки забалакався в ефірі московської програми Postscriptum на ТВЦ, що ведучий лише з третьої спроби “заглушив” мудрагеля. Чи почуємо ми розлогі одкровення Тараса Чорновола після 26 грудня? Щодо цього є певний сумнів. Але нехай спробує так само емоційно пояснити передбачувану поразку свого кандидата.
Дмитро Каневський – журналіст, мешкає в Хайфі
