Кінець року невпинно наближається, тож час підбивати підсумки зробленого за 12 місяців. Зробити це зголосився заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства Ігор Базарник.
— Які зміни відбулися цьогоріч у галузі житлово-комунального господарства?
— Попри труднощі на підприємствах житлово-комунального господарства, нам вдалося зібрати 100 відсотків власних доходів. Доволі непогані показники і зі збору проплати за тепло. У попередні роки це було доволі-таки серйозною проблемою. Порівняймо: до 2002 року за послуги з теплопостачання збирав плату “Львівтеплоенерго”, тоді рівень збору сягав максимум 70%. Зараз він сягає 94%. Це, я вважаю, є великим досягненням. Проте враховуючи, що є ще багато боргів із попередніх років, це питання до кінця не вирішено.
Для того, аби львів’яни контролювали проплату за тепло, у багатьох комунальних будинках за кошти бюджету встановлено прилади обліку. Попереднього року встановлено 100 лічильників, цьогоріч – уже дев’яносто п’ять. Це один момент. І другий. У тих будинках, де є прилади обліку тепла, люди справніше за нього платять. Вони мають можливість економити тепло та регулювати його подачу. Наразі комунальні будинки забезпечено лічильниками приблизно на 50%. Плануємо цю роботу продовжити, адже без обліку теплової енергії працювати неможливо.
— Яка ситуація у місті із технічною стороною подачі тепла?
— Цьогоріч нам вдалося ліквідувати велику кількість підвальних котелень. Вони були фізично зношені та перебували на балансі, по-старому кажучи, жеків. Ліквідовано 18 котелень. Залишилося ще чотири. Гадаю, наступного року знайдемо можливості анулювати і їх. Це вимога державного нагляду охорони праці. Були також попередження, що на котельні припинять подавати газ у зв’язку з невідповідністю їх до вимог будівельних норм, правил безпеки. Тому довелося ліквідувати підвальні котельні та влаштувати поквартирні джерела тепла. Кілька будинків переключили на інше джерело теплопостачання.
— Як просувається процес ремонту львівських будинків?
— Капітальний ремонт – це надзвичайно складне питання. Якщо говорити тільки про центральну частину міста, то тут із 960 будинків 625 потребують капітального ремонту. На превеликий жаль, тих коштів, що їх виділяють із місцевого бюджету, недостатньо. За нашими розрахунками, аби випередити темпи старіння споруд темпами ремонту, треба було б щорічно виділяти мінімум 25 мільйонів гривень. На даний час є можливість вкладати лише 8 мільйонів. Якщо говорити про комплексний капітальний ремонт, то на один старий будинок потрібно орієнтовно мільйон гривень. Власне, нам треба шукати якісь альтернативні бюджетним коштам джерела та шляхи фінансування. Інвестори, в принципі, не дуже охоче йдуть на співпрацю. Попри те, маємо деякі напрацювання у цій галузі і на перспективу вдосконалюватимемо систему співпраці з інвесторами. Ну, а капремонт, який проводиться, в основному, є вибірковим. Якщо будинок старий, то, перш за все, намагаємось ліквідувати причину його руйнування – вдосконалюємо каналізацію, кріплення стін, простінків, зміцнюємо фундамент, замінюємо покрівлю.
— Навколо вивезення та утилізації твердих побутових відходів уже давно точиться багато суперечок. Яка перспектива вирішення цієї проблеми?
— Маємо сміттєзвалище, що виникло стихійно ще в п’ятдесятих роках. Тому на ньому накопичилось дуже багато відходів, які впливають на довкілля. Зрозуміло, що Львову потрібно будувати або нове, екологічно чисте сміттєзвалище, або сміттєпереробний завод. Я переконаний, що, власне, завод оптимально вирішить проблему. Тому ми працюємо з багатьма структурами з питання його будівництва. Звичайно, це дуже дорога річ – орієнтовно 50 мільйонів евро. Таких грошей у бюджеті міста ми не знайдемо. Та й навіть для Державного бюджету така сума є дуже великою. Тому ми робимо ставку на інвестора. На початку 2005 року планується оголошення конкурсу на найкращий проект із будівництва сміттєпереробного заводу на засадах інвестування. Мерія має напрацювання з кількома фірмами, готуються технічне завдання і вимоги. Тому я вважаю, що наступного року таки вдасться розпочати спорудження заводу.
— Де його будуватимуть?
— Є кілька варіантів. Або будувати безпосередньо на теперішньому сміттєзвалищі, або на території ТЕЦ-2. Розглядається також версія розташувати сміттєпереробнє підприємство на колишній території “Сільмашу” в Рясному.
— Пане Ігоре, маємо ще проблему вивезення сміття зі Львова.
— Основне завдання, яке стояло перед міською радою, – запровадити конкурентне середовище в цій галузі. Це було зроблено, і тепер у місті працюють 6 структур на ринку вивозення твердих побутових відходів. Дві з них – комунальні структури, чотири – комерційні, приватні. Як відомо, одна із таких фірм – “Абіо” – перебуває у стані управлінської та фінансової кризи. Тому маємо проблему, бо “Абіо” забезпечувала вивезення 14% сміття. Для того, аби якось вийти з цієї ситуації, у місто буде доставлено ще два сміттєвози. На нинішній день у Львові є 22 великі сміттєвози. Розрахункова потреба — 28. Наступного року планується закупити ще чотири, аби остаточно вирішити проблему з вивезенням сміття.
Розмовляла Наталка Понуркевич
