Галина Камінська: „СНІД -- соціальна проблема“ - „Поступ“, 1 грудня

Сьогодні світова громадськість відзначає Міжнародний день боротьби зі СНІДом. За різними оцінками, щодня у всьому світі вірусом імунодефіциту заражається понад 14 тисяч осіб, 6 тисяч з яких — молодь від 15-ти до 24-х років. Тільки цього року носіями ВІЛ-інфекції стали 5 мільйонів осіб у світі. На жаль, і в Україні кількість ВІЛ-інфікованих зростає. Як повідомляє Аґентство по боротьбі зі СНІДом ООН, за кількістю хворих на СНІД наша держава посідає перше місце серед країн пострадянського простору, а за показником ВІЛ-інфікування серед дорослого населення — перше місце в Європі. За десять місяців 2004 року ВІЛ/СНІД виявлено в більше ніж 7 тисяч українців. За станом на 1 листопада в нашій державі було зареєстровано понад 70 тисяч інфікованих, 559 з яких проживає на Львівщині. За прогнозами експертів, якщо результативність державної політики не зміниться, то у 2010 році лише на лікування ВІЛ/СНІДу в Україні потрібно буде витрачати стільки коштів, скільки сьогодні скеровують на всю медичну галузь. Про те, чи достатнім є соціальне забезпечення людей, які страждають на ВіЛ/СНІД, „Поступу“ розповіла голова благодійного неурядового фонду Центр соціально-психологічної інформації „Усі ми разом“ Галина Камінська.

— Пані Галино, як відомо, щороку Міжнародний день боротьби зі СНІДом проходить під різними гаслами. Девізом цьогорічного дня є „Жінки, дівчата і СНІД“. Чому саме такий лозунг? Невже жінки є більш уразливими до ВІЛ-інфекції, ніж чоловіки, і якщо так, то чому?

— Як свідчить статистика, становище жінок і дівчат у світі стосовно ВІЛ/СНІДу є досить уразливим та небезпечним, особливо це стосується Африки, бо там захворювання передається переважно гетеросексуальним шляхом. Тоді як у нас найбільше інфікованих серед споживачів ін`єкційних наркотиків. Щораз більше дітей народжується від ВІЛ-інфікованих матерів. Це свідчить про те, що епідемія в Україні вийшла за межі найбільш уразливої групи населення — ін`єкційних наркоманів.

— Як Ви оцінюєте ефективність державної політики у цій галузі, адже ні для кого не секрет, що в основаному ВІЛ-інфікованими в Україні опікуються громадські організації?

— На жаль, усе, що робить держава у сфері соціального забезпечення людей з ВІЛ-інфекцією, є лише декларативним. У нас чудові закони, постанови та національні програми, однак здебільшого вони не мають під собою фінансового підґрунтя. Профілактика ВІЛ/СНІДу є дуже дорогою. Імунітет не можна відновити повністю, тому профілактику треба проводити постійно. Наскільки мені відомо, цього року на профілактику туберкульозу і ВІЛ-інфекції в Україні виділили 900 млн гривень. Мені складно проаналізувати, чи достатньою є ця сума. Очевидно, що ні. Окрім того, ефективність державної політики щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу можна належно оцінити, якщо знати, що зараз вже 2% дорослого населення є носіями ВІЛ-інфекції. Рік тому йшлося про 1,4%. Від 2000 року в Україні громадські організації, зокрема і наша, зосередилися на профілактичних втручаннях у середовищі активних споживачів наркотиків. Ми маємо значну донорську підтримку Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. На жаль, проблеми ВІЛ-інфекції та СНІДу не стали важливими і для системи охорони здоров`я в нашій області. Ми не маємо структури, яка б займалася тільки цими проблемами.

— Чи опікується українська влада людьми, які страждають на ВІЛ/СНІД?

— Лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в Україні за законом є безкоштовним. Однак дізнатися, чи отримують допомогу ті, хто її потребує, майже неможливо. Всі інфіковані, безперечно, потребують медичної допомоги та мають на неї право. Окремою є проблема профілактики передавання ВІЛ-інфекції від матері до дитини. На жаль, не всі ВІЛ-інфіковані вагітні жінки отримують необхідну терапію. Очевидно, проблема в тому, що на Львівщині немає централізованої системи, яка б отримувала необхідні медикаменти та розподіляла їх по пологових будинках та жіночих консультаціях області. Необхідну терапію можна отримати лише у Реґіональному перинатальному центрі.

Розмовляла Оксана ЛАБОЙКО