„Ми зігріли душі львів’янам, а вони - нам!“ - „Високий замок“, 30 листопада

|

Львів’ян зараз у Києві стільки, що, здається, ти нікуди не виїжджав з рідного міста: всюди зустрічаєш знайомих, яких не бачив уже кілька років, одногрупників, однокласників… На центральних вулицях шикуються львівські маршрутки – №20, №71, №74… Наметове містечко оточене ЛАЗами, під лобовим склом яких таблички „Броди – Львів (через Олесько)“, „Львів – Червоноград“. У суботу я бачив, як до столиці приїхало кілька шикарних автобусів з Рахівського району. Смагляві закарпатці кричали „Ющенко!“ зі своєю специфічною гуцульською вимовою. Вся Україна зійшлася на майдані – і для кожного тут знаходяться їжа і дах над головою.

В Українському домі, першому штабі страйкарів, за словами заступника коменданта Антона Радомського, у різний час перебувало від 5 до 25 тисяч осіб. Ночівля в Українському домі не є особливо приємною. Запахи величезної кількості людей, їжі, медикаментів не встигають вивітритися. Щоб потрапити вранці до туалету, треба стояти у черзі. Проте кожен, кого не влаштовують такі “похідні” умови, може обрати собі помешкання. Як розповіла волонтерка Українського дому студентка Ірина Калаба з Києва, близько двох з половиною тисяч киян запропонували приїжджим свої квартири. Хтось бере до себе одну людину, хтось – кілька десятків.

– Можливо, це дивно, та страйкарі не дуже хочуть йти на квартири, – каже Ірина. – Їм головне, щоб було де помитися, переодягнутися. А ще бути поближче до майдану.

Мабуть, тому біля столу з табличкою „Поселення“ завжди більше тих, хто хоче прийняти й обігріти іногородніх, ніж тих, хто погоджується йти на квартири. Весь час через репродуктор оголошують про можливість піти на квартири шістьом особам, вісьмом, двадцятьом…

– Коли я запропонував батькам переобладнати зал для тренувань з карате у своєрідний готель для приїжджих, вони відразу погодилися, – каже тренер Максим Невмержицький. – Все одно зараз тренувань немає, бо я весь час на Хрещатику. Я прийшов сюди, щоб забрати тридцять осіб, яких ми будемо навіть годувати. Це буде наш внесок в українську революцію!

В одній київській квартирі, де живуть четверо львівських студентів з державного екологічного політехнікуму, довелося побувати і мені. Коли я зайшов, вони разом з господинею, Наталею Молоченко, малювали транспарант „Студенти ЛДЕП – за Ющенка“. До Києва молоді люди приїхали у звичайній львівській маршрутці, яка була у дорозі 12 годин. Приїхали без речей, без грошей – без нічого, лише за покликом серця.

– Ці діти – святі, – каже Наталія Молоченко, ледь стримуючи сльози. – Я так шкодую, що не мала такої буремної молодості. Тепер вважаю цих діточок своїми. Нехай приїжджають до мене у гості, коли все владнається, з батьками, коханими… Чула, як дехто розповідав, що у Львові слова не можна сказати російською. А виявилося, що нам брехали, намагаючись розділити. Ось хлопчик зі Львова, Олег Горячкін, розмовляє російською. Та й мої гості нічого поганого не казали про „москалів“. Навпаки, мене вразила їхня чуйність, ввічливість, порядність. А ще сподобалися такі гарні імена: Мар’яна, Василь, Іванка…

Коли гості пані Наталії полягали спати у першу ніч після мітингів, вона кожному у ліжко поклала м’яку іграшку. А забавки доньки, палкої шанувальниці Толкієна, – дерев’яні мечі, списи, луки та стріли – віддала для транспарантів і прапорів.

– Ми – за нашу молодь! – додає сусідка пані Наталії Валентина Ганненко. – По телебаченню весь час кажуть, що киянам заплатили за те, щоб вони надали притулок іногороднім. Та які там гроші! Ці діти наші душі відігріли, а ми – їхні.

Обидві господині дуже переймаються тим, що студенти мало їдять, кажучи, що їх добре годують на майдані, і майже не сплять.

– Мої хлопці вчора були у нічній варті й повернулися о третій вночі, – веде далі Валентина Ганненко. – Розбудили дівчат і давай їм розповідати про те, що на майдані. Тільки й чути було: Ющенко, Янукович, наметове містечко, омон, Український дім… А о сьомій усі як один встали і знову пішли на майдан. Доки у нас така молодь, в України є майбутнє…

Дмитро СИНЯК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.