Цього тижня 30-річний український богатир Василь Вірастюк на Багамських островах став переможцем змагань “World’s Strongest Man”, на яких традиційно визначають найсильнішу людину планети. По приїзді до Києва з нашим богатирем поспілкувався кореспондент “Високого Замку”.
– Василю, насамперед вітаємо із здобуттям найпочеснішого титулу в твоєму виді спорту. В якій вправі перемога далася найважче?
– Дякую за привітання. Зізнаюся, було важко, як ніколи: організатори цього разу явно перестарались із навантаженнями на атлетів. Це вже виявилось у кваліфікації, де мала визначитись шістка фіналістів, і де ми змагалися в одинадцяти вправах. Під час “фермерської прогулянки” доводилося долати дистанцію 35 метрів з тягарем по 165 кілограмів на руку. У вправі “суперджог” (де треба переносити “коромисло”) вага вантажу, як правило, сягає 360-380 кг, а нам доводилось боротись із вагою 420 (!) кг. Одне слово, на турнірі було значно збільшено вагу у різних вправах і дистанцію, на яку її треба було перенести.
Вперше до набору вправ було включено японську боротьбу сумо, де переможцем стає той, хто виштовхне свого суперника з восьмиметрового кола. Якоїсь спеціальної борцівської підготовки я не мав, готувався лише психологічно. За жеребом мені випав у суперники дворазовий чемпіон світу поляк Маріуш Пудзяновський. У першій спробі суперник розпочав атаку ще до гонгу і, вдаривши головою, вибив мене з рингу. Але надалі я двічі виштовхував його з кола і переміг – 2:1.
– Пудзяновський на своєму сайті зауважив, що програв лише через травму руки..
– Щоб виправдати поразку, завжди хочеться знайти якусь причину, чи не так? Як у тій приказці: поганому танцівнику щось заважає… Але сьогодні він у числі п’яти-шести атлетів залишається одним із найголовніших моїх конкурентів.
– Саме в ці дні у Північній Америці пронісся ураган “Жанна”. Це якось вплинуло на перебіг змагань?
– Якось зранку в кваліфікації ми почали змагатись, аж раптом здійнявся сильний вітер і почалася злива. Змагання відмінили. Спортсмени і глядачі два дні відсиджувались в готелі.
– Змагання у “стронгменів” відбуваються у райських куточках: Багами, Канари, Антильські острови, водоспад Замбезі у Південній Африці…
– Так, змагання здебільшого проводяться в екзотичних місцях, де можна зібрати юрми відпочивальників. Та й господарі деяких готелів зацікавлені в тому, щоб проводити турніри в себе – це і реклама, і шоу для глядачів, і телетрансляції. На Багамах ми жили у п’ятизірковому готелі – найкращому на острові.
– Відомо, що ти, як і твій старший брат Роман, входив до збірної України зі штовхання ядра? Не шкодуєш, що не поїхав на Олімпіаду в Афіни?
– Ні, я знайшов себе у “стронгмені”. Адже, будучи штовхальником ядра, я переважно тренувався за свій рахунок і навіть не отримував спортивної стипендії. До речі, Держкомспорт України також не опікується “богатирськими іграми”.
– А суму призових за перемогу на Багамах можна порівняти з сумою, яку отримав олімпійський чемпіон в Афінах?
– На змаганнях “стронгменів” також можна заробити, є свій призовий фонд, але я б не хотів вдаватись у деталі і називати цифри. Звісно, що я слідкував за перебігом подій на Олімпіаді. Після перемоги нашого Юрія Білонога зателефонував і привітав його. Після мого повернення з Багамів він також привітав мене.
– Ти народився в Івано-Франківську, тривалий час жив у Львові, зараз разом із дружиною мешкаєш у Києві – жителем якого міста ти себе вважаєш?
– Навіть не знаю, куди себе причислити. Передусім я – українець. Хоча після того як Георгій Кирпа надав мені квартиру, мабуть, вже стану киянином.
– Кажуть, готуючись до цих змагань, ти “пожертував” навіть сім’єю?..
– Так, готувався до змагань у депо в Дарниці, і практично три місяці не жив дома. Але дружина Світлана якось мене зносить (Сміється.)
– Як підростає ваш Адамчик, скільки йому вже?
– Слава Богу, все добре. А от скільки йому – зараз запитаю у дружини – я ж вдома не живу. (Сміється.) Каже, рік і три місяці. Вже бігає. Поки мене вдома не було, вже навчився говорити “тата”. А коли показували сюжет про турнір на Багамах, він мене впізнав і прибіг до телевізора.
– Якісь спортивні задатки вже має?
– Сину дуже подобається носити п’ятилітрові бутлі з-під води. Спочатку він носився по кімнаті з порожніми, а тепер я йому потрохи наливаю туди по літру-півтора води, і він це залюбки переносить.
– Які твої найближчі плани?
– Зараз хочу поїхати в Австрію, трохи підлікуватись. На Багамах більшість спортсменів травмувалась саме в боротьбі сумо, тож маю також деякі проблеми. Сподівався в жовтні поїхати на Карибські острови, де збірна України захищатиме своє звання командного чемпіона світу…
Михайло РОМАНЯК