“У НБА виступів за збірну не заохочують” - „Львівська газета“, 23 вересня

Розмова зі Станіславом Медведенком, баскетболістом команди НБА “Лейкерз”

Невдовзі стартує черговий регулярний чемпіонат у найсильнішій баскетбольній лізі – НБА. У Національній баскетбольній асоціації, як відомо, грають і два українці – Станіслав Медведенко та Віталій Потапенко.

До цих гравців в Україні неоднозначне ставлення, тому що вони відмовляються грати за збірну нашої держави. Втім того, що вони суперпрофесіонали, не визнати просто неможливо. І якщо команда Віталія Потапенка “Сіетл” не завжди демонструє високі результати, то “Лейкерз”, за який виступає Станіслав Медведенко, постійно ставить перед собою дуже високі цілі й досягає їх. А Медведенко все більше і більше у цьому допомагає своїй команді, регулярно з’являючись на майданчику та тішачи глядачів доволі пристойним рівнем гри.

Свою відпустку Станіслав провів у Києві, де з ним і зустрівся кореспондент “Газети”. На зустріч Станіслав прийшов із симпатичною білявкою, втім попросив не розпитувати про особисте. На інші запитання Медведенко люб’язно погодився відповісти.

Сьогодні “Газета” пропонує своїм читачам витяги з великої та цікавої бесіди, які стосуються збірної України та ставлення Станіслава до виступів за неї, а також про те, чим цікавиться зірка НБА поза баскетболом. Повний виклад розмови читайте у завтрашньому числі “Газети”.

– Станіславе, в Україні багато критичних “стріл” летить на вашу адресу через те, що не виступаєте у складі збірної України. В чому причина?

– Так складаються обставини, що я не можу виступати за збірну. Цього року знову планував виступити у формі нашої збірної, однак підписав контракт із “Лейкерз”, у якому мені забороняють грати за збірну. Мотивація – в цих матчах можу отримати травму, а відтак не зможу нічим допомогти “Лейкерз”. Я розмовляв із цього приводу з тренером збірної України Геннадієм Защуком. “Лейкерз” надіслали у Федерацію баскетболу України лист, в якому зазначили, що юридично не можуть заборонити мені виступати за збірну, але не хочуть бачити мене в ній. У НБА виступів за збірну не заохочують. Нікого не цікавить, чи викликають тебе на матчі збірної, чи ні, головне – щоб ти добре грав за всій клуб. Ми з Геннадієм Защуком довго спілкувалися на цю тему і, схоже, дійшли консенсусу. Я запропонував свою допомогу, мовляв, коли треба буде, то під’їду і допоможу, чим зможу. Допоможу в плані тренування, психологічної підтримки гравців.

– Якби збірну тренував не Защук, а ваш перший наставник Коваленко, з яким у вас дуже дружні стосунки і який є великим авторитетом для вас…

– Це провокаційне запитання. Але, думаю, що Коваленко сам не захотів би тренувати збірну. Нині він працює з дітьми.

– Можливо, якби ви бачили якусь перспективу нашої збірної, по-іншому ставилися б до виступів за неї… Може, це пояснюється тим, що ви вважаєте, буцім збірна України наразі не може досягти чогось серйозного?

– Наразі, справді, в нашої команди трохи не той рівень, аби боротися за щось серйозне у світі чи в Європі. Насамперед в організаційному плані. Зокрема, підходи до вирішення якихось проблем. Наприклад, усі згадують про гравців лише перед турнірами, перед відповідальними матчами, а в інший час ніхто не підтримує контактів. За таких обставин цілком зрозуміло, що клуби не хочуть відпускати своїх гравців у збірну. Думаю, що збірна України має дуже великий фронт робіт, аби підняти свій рівень, рівень керівництва, організаційний. Адже наша федерація знає, кого вона хоче бачити в збірній, тож мала б постійно підтримувати контакти з цими баскетболістами, з їхніми клубами, а не лише тоді, коли треба “використати” гравця.

– Якщо говорити про український спорт і Україну загалом, чи помітні вам, так би мовити, сторонньому спостерігачеві, якісь зміни на краще?

– Не можу говорити загалом про державу, бо не знаю, але те, що Київ змінився на краще і став справді європейським містом, – це факт. Київ виглядає краще, ніж деякі інші європейські столиці. Щодо спорту, то бачу якийсь рух, щоправда, не знаю, в якому напрямку. Але якщо споруджують нові палаци спорту, як той, що збудували в Південному, з’являються нові конкурентоспроможні команди, отже якийсь рух є, сподіваюся, що це – розвиток. Не можу сказати про якісь зміни в Суперлізі, бо вже давно не бачив матчів, хоча завдяки інтернету стежу за подіями в Суперлізі, за новинами. Підтримую контакти з її гравцями – Балашовим, Лебедєвим, Хряпою. Нових імен в українському баскетболі, молодих гравців, які проявили б себе, я не чув.

– Як ви провели свою відпустку?

– Як бачите, я її проводжу в Києві. Крім цього, відпочивав в Алушті. Думаю, що наступного разу нескоро вирушу в Крим, оскільки враження від цього відпочинку залишилися просто жахливі.

– А що найбільше не сподобалося?

– Навіть важко сказати, що вразило – все дуже зле. Річ у тім, що Київ – це справжнє європейське місто, а від’їжджаєш буквально 50 км від Києва – і цивілізація закінчується.

– А чому вирішили поїхати саме в Крим, а не, наприклад, кудись за кордон?

– Хотів відпочити на узбережжі Чорного моря. За кордоном багато де був, тож хотів побачити й відчути своє, рідне. Ну що ж, побачив…

– Чим займаєтесь у вільний час?

– Баскетбол, виступи в НБА займають практично весь мій час. Але все ж, коли з’являється трохи вільного часу, віддаю перевагу також спорту. Люблю, по суті, всі види спорту, спостерігати за ними. Одні, звісно, люблю більше, інші – менше. Найбільше прихильний, окрім баскетболу, до інших ігрових видів спорту, зокрема футболу та волейболу. На відпочинку з друзями, буває, граю в ці ігри. Мушу сказати, що не люблю гучних вечірок, великих компаній, якихось масових акцій, тож більше часу проводжу в тісному колі друзів. Однак часто ходжу в кінотеатри.

– Який фільм переглядали в кінотеатрі востаннє?

– Це було, коли вже приїхав у відпустку в Київ. Дивився російсько-українську стрічку “Водій для Віри”. Мені сподобалася гра акторів. А з-поміж жанрів кіно понад усе люблю комедії та бойовики. Як актор дуже подобається Арнольд Шварценеґґер.

– Безпосередньо з ним у США зустрічалися?

– Ні.

– Яке ваше улюблене авто?

– Мій улюблений автомобіль – БМВ. Зокрема, в мене БМВ 745. До речі, у США є багато європейських машин.

– Якій кухні віддаєте перевагу?

– Не сказав би, що я гурман, але дуже люблю українські страви. Улюблені – борщ і вареники. Особливо вареники, які робить моя мати. Українська кухня набагато краща за американську.

Розмовляв Захар Федорак, Київ – Львів.