Згадати про Ґонґадзе - „Поступ“, 16 вересня

Сьогодні виповнюється чотири роки від дня зникнення відомого українського журналіста Георгія Ґонґадзе. Впродовж цього часу дуже багато відвертої брехні довелося почути суспільству з уст тих, хто нібито розслідував цю справу. Водночас багато людей, які не мають безпосереднього стосунку до розслідування справи, заробили на ній політичних дивідендів. Більшість політиків згадує про Георгія Ґонґадзе переважно двічі на рік: у день його народження та в день зникнення. Сьогодні, зокрема й у Львові, відбудуться різноманітні акції пам`яті журналіста. „Поступ“ спробував дізнатися в друзів Георгія їхню думку про використання імені журналіста під час політичних акцій.

Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ

журналіст

Справа завдяки зусиллям великої кількості людей, що стосується і журналістів, і деяких політиків чи працівників правоохоронних органів, де-факто є вже зрозумілою. Ми можемо з достатньо високою часткою впевненості казати, що ми знаємо, за яких обставин загинув Георгій. Це одна частина справи. Інша — це те, що ми досі не знаємо на 100%, до якого ступеня відповідальність за вбивство Ґонґадзе лежить на основних посадових особах України. Чи йдеться про те, що віддавали наказ налякати або вбити, чи йдеться про якусь іншу форму причетності їх до цього злочину. І третя складова — політична. Вона полягає в тому, за що загинув Георгій і що змінилося відтоді. Це, напевно, найсумніша частина цієї всієї історії, тому що насправді ті здобутки, які є в плані свободи слова та демократії, не є системними, а радше епізодичними. Власне навіть сама справа Ґонґадзе, навіть сьогодні є цілковито зацензурованою в більшості центральних медіа. У тому сенсі нам, особливо тим, хто знав Георгія дуже близько, боляче визнавати той факт, що жертва Георгія Ґонґадзе не стала початком системних змін в Україні.

Що ж до акцій політичних партій, під час яких використовують ім`я Георгія, — це вже площина піару. Якщо ті партії доможуться того, що реально в країні побільшає свободи, то велике їм за це спасибі. А якщо все закінчиться тим, що замість однієї таблички повішають іншу, то краще б вони сиділи дома та пили горілку. Мені дуже важко говорити, бо я не у Львові й не знаю, хто з політичних сил і які акції проводить, але переважна більшість заходів, які я бачив, — це такі, що експлуатували справу, але у жоден спосіб їй не допомагали.

Володимир АР`ЄВ

журналіст

Кожна політична партія намагається зробити піар на журналістах, особливо вбитих. І це взагалі-то реалії політики. Цинізм це чи щось інакше, про це мені говорити важко, бо не суди сам і судимий не будеш, але Соціалістична партія, вважаю, цілком справедливо може говорити про справу Ґонґадзе, оскільки Мороз оприлюднив плівки Мельниченка, які вказують на те, що Кучма в контексті разом із міністром МВС наказував розібратися з Георгієм. Інша річ, що соціалісти мають чесними до кінця, і так само Мороз повинен нарешті розказати, що він знав про існування плівок Мельниченка задовго до того, як зник Георгій. Не відомо, чи він знав про суть плівок, але про те, що кабінет прослуховують, він знав. Тут я хочу погодитися зі словами Володимира Кріля — німецького бізнесмена українського походження, який вивозив Миколу Мельниченка за кордон 26 листопада 2000 року. Він сказав, що якби Мороз оприлюднив плівки до вересня або хоча б факт прослуховування президента, то, напевно, Георгій був би живий. А так було вбивство Георгія та розкручено цю справу. Тому соціалісти не будуть відходити від того, щоб розкручувати справу Ґонґадзе. Перейменування чи надання якійсь вулиці імені Георгія — це було б, думаю, справедливо. Георгій став постаттю історичною для України в будь-якому разі. Єдине, із чим можна сперечатися, то чи треба для цього перейменувати вулицю Дудаєва чи якусь іншу. Тут у кожного своє бачення. Кожен з політиків використовує цю справу по-різному, але використовують всі, і журналісти повинні пам`ятати, що на їхній бік політик не стане. Та якщо із журналістом щось трапиться, то він використає це, до того ж будь-який політик, яким би моральним він не здавався.

Вахтанг КІПІАНІ

журналіст

Я б не сказав, що надзвичайно часто згадують в Україні про Георгія, тобто я як громадянин нічого не відчуваю. Інша річ, якщо питання стосується того, що СПУ у Львові збирає підписи, щоб перейменувати вулицю Дудаєва на вулицю Ґонґадзе. Я вважаю, що так має бути. Хто як не політичні чи громадські структури повинен вказувати владі на прорахунки. Я вважаю, що, можливо, не варто зачіпати вулицю Дудаєва, бо таке враження, що ми підіграємо Росії. Та якусь вулицю, і не тільки у Львові, а й в інших містах, я вважав би за потрібне перейменувати. А у Львові передусім, бо Гія був львів`янином. Думаю, багато хто мав за честь його знати.

Розпитував Роман Рак