Коли переходи стануть проблемою? - „За вільну Україну“, 16 вересня

|

Про те, що у Львові є 16 підземних переходів, знає далеко не кожен львів’янин. І не через погане знання міста, а через те, що тільки деякі з так званих переходів виконують свою первісну функцію.

Основним призначенням під-зем-них переходів є безпека пішоходів. З цим ніхто не сперечається. Натомість запитання стосовно того, як вони з ним (призначенням себто) справляються, викликає у співрозмовника скептичну посмішку. Та це й не дивно. Бо якщо комусь довелося переходити ними, то він, звісно, отримав масу вражень, і не завжди позитивних. Якщо перехід не закритий – то брудний, обшарпаний і схожий на громадську вбиральню. А якщо чистий – то відіграє роль базару.

Михайло Вантух, начальник відділу капітального ремонту управління інженерного господарства Львівської міської ради повідомив, що із 16 львівських переходів 4 відомчі, решта – на балансі комунальних служб міста. Особливо жалюгідними, за словами пана Михайла, є саме відомчі переходи. Річ у тім, що їх будували ще в радянські часи, коли промислові гіганти активно розвивалися, й будівництво „власного“, тобто відом-чого підземного пішохідного переходу, не було фінансовою проблемою.

Та з плином часу все настільки змінилося, що деяким підприємствам до повного щастя ще тільки „менінгіту“ з переходами й бракує. Наприклад, ВАТ „Завод „Кінескоп“ як підприємство ліквідоване. Перехід, який був на його балансі, використати за прямим призначенням нереально – він повністю залитий водою. Звісно, можна було б пустити по ньому паром і брати за переправу якусь копійчину, але така ідея чомусь нікому в голову не прийшла.

Схожа ситуація і з переходом, який є на балансі АТ „Львівський завод телеграфної апаратури“. Цей перехід не лише не завершений, а й засипаний. За словами Михайла Вантуха, через нефунк-ціонування переходу навіть був інцидент з ДАІ: в цьому районі вулиці Городоцької дуже інтенсивний автомобільний рух, тому єдиним виходом зі ситуації було встановлення світлофорів. Це дуже нагадує приказку про дурня, який платить двічі. Тільки в нас, мабуть, спочатку будують підземні переходи, а потім ставлять світлофори, щоб люди змогли перейти дорогу.

Щоправда, є постанова про передання відомчих переходів на баланс комунальних служб. Але переходи незакінчені, для ремонту потрібні кошти, тому місто не хоче брати їх під свою опіку.

Але навіть ті переходи, які є на балансі комунальних служб міста, не доведені до ладу, на їх ремонт потрібні не менші кошти. Для прикладу, цікавою є ситуація з переходом на перехресті вул. Б. Хмельницького і Грінченка, будівництво якого було заплановане під перспективне розширення швейного підприємства „Весна“. Якщо з боку вул. Грінченка зробили входи і перехід досить симпатично виглядає, то з другого боку він виходить на подвір’я житлових будинків. Як припускає Михайло Вантух, ці будинки, мабуть, планували знести, але руки не дійшли. У результаті жителі будинків мають ексклюзивний підземний перехід, на жаль, закритий. Хоч „Весна“ й процвітає, але такого руху, як передбачалося, там немає, і майже збудований перехід вже не потрібний.

Багато переходів затоплюють чи розмивають підземні води через погано зроблені системи водовідведення. Зокрема, 5 років тому відремонтували підземний перехід на пл. Галицькій, але він знову потребує ремонту, оскільки через підтоплення там відстає граніт.

Та не все так погано. Кілька переходів (а точніше три) цілком пристойні – відремонтовані, чисті й світлі. Навіть торговельні ряди, розміщені в них, не заважають львів’янам пересуватися. З’ясувалося, що ці переходи передані в оренду і ними займаються окремі підприємства. До речі, на досить вигідних умовах. Як повідомив Михайло Баляс, комерційний директор СП „Народна торгівля“, згідно з укладеною на 5 років угодою підприємство за свої кошти реставрувало перехід на площі Митній і отримало право використовувати його під торгівлю, водночас будучи звільненим від плати за оренду.

Дивно, еге ж? У той час, коли землю продають з аукціонів за ша-лені кошти, переходи просто від-дають, та ще й з радості потирають руки – мовляв, нарешті спекалися. Але, як мені компетентно пояснили, перехід – це інженерна споруда, земля тут ні до чого, тому говорити про плату за її оренду не випадає. А якщо люди хочуть використати перехід для своїх цілей – чому б не піти їм назустріч? Ідеально було би взагалі всі переходи віддати в оренду: і владі головного болю менше, і людям користь.

І взагалі, на думку Михайла Вантуха, дешевше обійдеться будівництво нового переходу, ніж спроба реставрувати старий. До речі, такі плани вже є. Напрацьовані проектні пропозиції щодо будівництва підземного переходу у ра-йоні ринку „Південний“ і супермаркету „Вам“. За домовленістю, проект здійснюватимуть за кошти цих двох структур. Це ще один нюанс, який примушує замислитися. Цікавою є роль „Південного“: невже ринок, після всіх цькувань міською владою, піде їй назустріч?

У перспективі також можливе відновлення переходу на перехресті проспекту Червоної Калини і вул. Гната Хоткевича. Його будівництво розпочали 15 років тому, але законсервували. Тепер він закритий, та, можливо, виникне потреба відновлення. Тим паче, дуже близько „Шувар“, який можна залучити до співпраці…

А загалом на ремонт підземних переходів у міський бюджет не закладено жодної копійки. Так, здебільшого уся робота, пов’язана з ними, обмежується спорадичним підмітанням та вкручуванням лампочок. Причина такої байдужості проста – при управліннях інженерно-господарських чи житлово-комунальних служб немає єдиної структури, яка б займалася суто експлуатацією чи ремонтом підземних пішохідних переходів. Як писав класик, нема документа – нема людини. А в нас по-іншому: нема структури – нема грошей.

Чомусь проблема стає проблемою лише тоді, коли хтось розпише її на папері. Й хоча управління капітального ремонту міста впевнене, що стан переходів вимагає негайного втручання, мер вважає, що актуальнішою є реставрація Високого Замку… Тому навряд чи переходами займуться швидше, ніж вони стануть центральним пунктом передвиборчої програми чергового кандидата на пост міського голови. Та й то не факт – згадаймо воду…

Ірина Гамрищак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...