Трійня без хати і без батька... - „Високий Замок“, 14 вересня

|

Надія Мричко, яка ще у червні народила трьох дівчаток, навідріз відмовляється виписуватися додому.

Згодом породіллю перевели у міську дитячу клінічну лікарню, що на вулиці Пилипа Орлика у Львові, де медики мають великий досвід виходжування таких недоношених діток. Поживне харчування, кваліфікований медичний нагляд зробили свою справу – дівчатка почали швидко набирати у вазі. Зазвичай коли дитина важить два з половиною кілограми, її виписують додому – це традиційна медична практика: в цілому світі лікарі намагаються зайвий день не тримати діток у лікарні. Але мама трійняток несподівано оголосила, що їй нікуди забрати дітей. Чоловіка у цієї жінки нема. Мама – бабця трійняток – мешкає у маленькій гуртожитській кімнаті. А у чотирикімнатній квартирі, де Надя прописана, живе її хворий брат, який неодноразово лікувався у психіатричній лікарні. Це помешкання – потрощене ним, побите і обпалене, двері не зачиняються…

До зустрічі з журналісткою Надя спеціально одягнула святкову білу блузку і підмалювала губи. Але очі час від часу зраджують удаваний спокій молодої мами – наповнюються слізьми. Наді Мричко справді не позаздриш. Ось уже впродовж майже двох місяців ця жінка з трьома новонародженими дівчатками відмовляється залишати лікарняну палату – напевно, їй здається, що коли вона її покине, її сюди більше не впустять. Надя перетворила палату на свою оселю. На вікні – її фотографії з дітьми, на дитячих ліжечках – численні образочки. Медсестри допомагають жінці купати немовлят. Аби у Наді не пропало молоко, якого, на диво, вистачає на усіх трьох дітей, їй видають спеціальний пайок, поживну їжу. У цій лікарняній палаті уже навіть відбулися хрестини – приходив отець Володимир, охрестив дівчаток. Надині колежанки понаносили новонародженим одягу й іграшок. Крихітні Віра, Надя і Люба, не підозрюючи про свої проблеми, усміхаються і споглядають сонце через вікно. А лікарі – розводять руками. За довгі роки роботи медики надивилися усякого – у лікарняних палатах чи не найбільш помітні проблеми суспільства. Але такого не пам’ятають.

“А де ж батько дітей?”, – запитую жінку, яка зручно примостилася, аби погодувати грудьми відразу двох малят. “Уже нема. Пропав. Я чекала його 8 Березня, накрила стіл, але він так і не з’явився”. З розповіді Наді випливає гірка жіноча історія, повна розчарування, через яку наскрізь проходить банальна чоловіча зрада. Наді – 39 років. Ігореві – 32. “Ми так красиво зустрічалися, ніколи не сварилися, розуміли одне одного з півслова”. Надя з Ігорем були заручені, планували, як вона каже, одружитися після Пасхи. Жінка повірила в несподіване щастя і впродовж чотирьох місяців мешкала в Ігоревих батьків – в одному зі сіл Пустомитівського району. Каже, у селі люди її поважали – мабуть, за працьовитість. А потім Ігоря не стало. Зустрів іншу чи, може, злякався, – Бог йому суддя. Надя нервувалася – напевно, тому й пологи почалися раніше належного терміну. У важкі дні очікування її підтримували сестра і мама Ігоря – вони понині приходять до малят. Це перші Надині діти – досі жінка думала, що життя минуло, і їй уже взагалі не судилося народити.

Медиків ця ситуація вельми турбує. Дитина не може, пояснюють фахівці, нормально розвиватися, мешкаючи в умовах лікарні. Навіть у медичному закладі найвищого рівня все одно ризикує повторно інфікуватися. Адже у будь-якій лікарні і мама, і дитина контактують переважно з хворими дітьми. Добре, що наразі на вулиці тепло, сезон захворювань не настав. Але незабаром похолоднішає, почнуть хворіти діти в школах, у дитячих садочках – у відділеннях лікарні також побільшає пацієнтів. Тим паче, дівчатка Наді Мричко належать до групи підвищеного ризику. По-перше, це трійнята (імунітет матері, як відомо, передається дитині, а Надя свій імунітет “поділила” на трьох), плюс – недоношені, народилися слабенькими і маленькими. Світла у кінці цієї драматичної історії наразі не видно. Надя слухати не хоче про те, аби вибратися з палати. Вона уже побувала на прийомі у мерії – каже, не вибереться з лікарні, поки їй не дадуть житло. Ми ж сподіваємося, що відгукнуться найрізноманітніші жіночі організації, спеціалісти-правозахисники, соціальні служби – напевно, є ж у Львові такі фахівці, які знають, як можна вирішити проблему. Не вік же їй жити з трійнятками у лікарні. Тим часом Віра, Надя і Люба щодня набирають у вазі. Цифри, які повсякчас збільшуються, їхня мама акуратно записує в зошит. Останні дані. Віра – 3100. Надя – 3440. Люба – 3550.

Галина Миць

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...