Віра, Надія, Любов і... байдужість - „Молода Галичина“, 31 серпня

У наш час не кожна сім’я може дозволити собі народити двоє, а то й троє дітей. Переважно продовження роду завершується на першій дитині. Нині такий стан речей – майже закономірність, адже батьки не хочуть, щоб дитина терпіла нужду, а забезпечити всім необхідним двох чи більше діточок не кожному під силу. А що робити самотній жінці, якій Бог дав одразу трьох діточок, з якими їй навіть жити ніде? Єдиний порятунок – допомога небайдужих до чужих проблем людей, які спроможні бодай чимось зарадити.

„Я не хочу, щоб мої діти порпалися у смітниках“

Цього літа завдяки професорові Вікторові Миколайовичу Бесєдіну, завідувачеві відділу фізіології та патології вагітних Володимирові Івановичу Солощенку та лікареві акушеру-гінекологу Олександрові Валерійовичу Юрченку на світ з’явилося троє дівчаток, яких щаслива мати назвала – Віра, Надія, Любов.

…Життя не часто робило 38-річній Надії Мричко приємні дарунки. Пані Надя походить із бідної родини: її батьки вже літні та немічні люди, які не в силах чимось допомогти своїй доньці. Та й часто-густо не дає нормально жити усій сім’ї рідний брат Надії, який знущається та б’є стареньких батька й матір, забирає з хати і пропиває усі гроші. А з батьківської квартири, що на вулиці Науковій (де прописана пані Надя та ще 8 чужих людей), зробив прохідний двір для своїх так званих друзів. За словами породіллі, у цьоиу помешканні немає нормальних умов для прожиття: меблі усі розбито й потрощено, а борги за комунальні послуги сягають небачених висот. Крім того, брат затявся не впустити сестру з трьома дітками у квартиру на Науковій.

Усе життя пані Надя була самотньою. Каже, що заміж не виходила через те, що їй потраплялися або значно молодші чоловіки, або алкоголіки чи бандити. А маючи такого непутящого брата, розуміла, що краще жити самій, аніж терпіти наругу. Крім того, знала, що, створивши власну сім’ю, їй із чоловіком не буде де і на що жити. Адже майже всі дорослі роки Надія працювала продавцем, а згодом офіціанткою в одному з львівських училищ, звідки з часом її скоротили.

І ось півтора року тому вона зустріла чоловіка, у якого закохалася, і зрозуміла, що з ним хоче створити сім’ю. Через деякий час наречений запропонував їй жити в нього, і вона погодилася. Вони перебралися до його батьків, де жінка допомагала по господарству, доглядала дітей рідної сестри майбутнього чоловіка. Тим паче, що батьки обіцяли після їхнього одруження дати невеличку стару хату, де можна було б тулитися на перших порах. Згодом чоловік завів розмову про те, що дуже хоче дітей. Надя не була проти. Утім, розуміючи, що живуть вони у злиднях і що вона вже не така молода, та й від першого шлюбу у нього є дитина, не хотіла, аби її маля знало нестатки.

Через деякий час Надія завагітніла. Чоловік, який на той час ще не був розлучений із першою дружиною, дуже зрадів майбутній дитині. На УЗД їм сказали, що буде трійня. За словами жінки, на перших порах чоловік усіляко її підтримував, прагнув якомога більше заробити, навіть продавав на вулиці квіти разом із сестрою. Та, щоб стати на облік та здати усі необхідні аналізи, жінці довелося переїхати із села до Львова, де її прихистила троюрідна сестра. Чи не щодня навідувався до Наді і чоловік, з яким вони мали побратися після Великодніх свят. Утім останній раз жінка бачила свого нареченого 8 березня, коли той приніс їй квіти і подарунок, а потім… перестав приходити.

– Зрозумівши, що мене покинули, – плаче пані Надя, – спершу на думку різне спадало. Навіть про аборт думала. Але схаменулася, адже то – великий гріх, та й діточок хотілося. Тим паче вже йшов четвертий місяць вагітності.

Згодом жінка лягла у лікарню на підтримку, а через шість з половиною місяців на світ з’явилося три дівчинки (трійнята завжди народжуються швидше).

Нині породілля почувається після операції вже краще. Дітей бачила лише раз, адже вони лежать у реанімації. Тим більше, жінці ще не можна багато ходити, а тільки лежати. А куди йти після виписки з лікарні – Надія не знає. У квартиру не пустить рідний брат, троюрідна сестра теж не може прийняти її з трьома дітьми. Зараз вона сподівається на допомогу людей та місцевої влади. „Я не хочу, щоб мої діти ходили по смітниках, а хочу, аби вони були повноцінними громадянами України, жили в нормальних умовах“, – каже породілля. Дехто радить жінці залишатися у пологовому будинку доти, доки влада не надасть їй помешкання. „МГ“, зі свого боку, намагалася узяти коментар щодо цього питання у міськрадівських чиновників, та зв’язатися з ними не вдалося. У слухавці відповідали, що заступників мера то ще немає, то вже немає.

Натомість у пологовому будинку, де зараз лежить мати трьох дівчаток, ширяться чутки, що жінка хоче відмовитися від немовлят. На що пані Надія каже, що ніколи не відмовиться від дітей: „Дякую Богові, що маю трьох діточок, яких не полишу“.

Заходжу в реанімаційне відділення для новонароджених Львівської міської дитячої клінічної лікарні, щоб поглянути на трійнят. Кожна дитинка лежить окремо, у спеціальних кювезах. На вигляд дівчатка такі маленькі, ніби ляльки. Спершу здається, що всі ці дротики і трубочки заважають малечі. Та через секунду бачу порух дитячої ручки й ледь помітну усмішку.

У кювезах підтримується стала температура, яка необхідна діткам за таких умов. Окрім того, щодня потрібно збільшувати потреби дітей у годуванні та забезпечувати фізіологічні потреби рідини в організмі. Через зонд медики годують дівчаток спеціальною молочною сумішшю для недоношених. За словами лікаря-реаніматолога, в. о. завідувача відділення реанімації новонароджених Володимира Чуйка, дітки перебуватимуть під наглядом лікарів до того часу, доки не наберуть вагу 1800-1900 кг. Згідно з лікарським обстеженням (УЗД, рентген), у дівчаток є реальний шанс вижити й у майбутньому не мати проблем зі здоров’ям.

Найстарша серед них – Віра, через хвилину народилася Надія, а потім Любов. Вага немовлят, відповідно, була: 1200 г, 1250 г та 1550 г. До речі, дівчатка не близнята, а трійнята. Через недоношеність у них був так званий респіраторний дестрес – синдром, який є наслідком недорозвитку легень. Зараз Люба і Надя дихають самостійно, а Віра – на штучній вентиляції легень через пневмонію. Крім того, у всіх дівчаток лікарі виявили гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, яке виникло через недостатню кількість кисню в організмі дітей. Попри їхній важкий стан, увесь медперсонал переконаний: дітки виживуть!

На кожну дитину – по 65 грн.

Закон України „Про державну допомогу сім’ям із дітьми“ передбачає такі три види допомоги: допомога при вагітності і пологах (декретні), одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до трьох років. „Декретна допомога, – розповідає заступник начальника головного управління праці та соціального захисту населення ОДА Оксана Яковець, – надається однією сумою за всі дні відпустки (70 днів до пологів та 56 після родів)“. До речі, якщо пологи були важкими або народилося більш як одне дитя, породілля має право на 70 післяпологових вихідних днів.

Щоб отримати ці три види допомоги, жінки, які працюють і сплачують внески до Фонду соціального страхування, повинні звернутися за місцем праці. А інші категорії, до яких належать: студентки, аспірантки, жінки з числа військовослужбовців, жінки, які перебувають в центрі зайнятості як безробітні, й такі, що звільнені з роботи при ліквідації підприємства, три види допомоги отримують в управлінні праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Для оформлення і подальшого отримання допомоги жінка повинна звернутися в це управління із заявою, мати копію довідки з місця проживання, копію довідки про склад сім’ї, копію свідоцтва про народження дитини, копію ідентифікаційного коду, а також документ, який підтверджує те, що вона безробітна (наприклад, довідка про ліквідацію підприємства) і не займається підприємницькою діяльністю (тобто довідки із ЖЕКу та центру зайнятості, де жінка повинна перебувати на обліку як непрацююча).

Як зазначила Оксана Яковець, упродовж шести місяців із дня закінчення лікарняного листка жінка може звернутися у відповідні управління за допомогою, яка належиться їй при вагітності й пологах. Адже після шести місяців право на допомогу втрачається. Крім того, упродовж півроку з дня народження дитини мати повинна звернутися за одноразовою допомогою, яка видається при народженні дитини, сума якої встановлена бюджетом у розмірі 360 грн. До слова, допомогу по догляду за дитиною виплачують до трирічного віку. І ще – якщо дітей двоє-троє, то допомогу отримує кожна дитина.

Згідно із Законом „Про державний бюджет України на 2004 рік“ щомісячну допомогу на дитину виплачують у розмірі 50% рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Тобто: якщо жінка працювала до народження дитини, то вона одержує 85 грн., а непрацююча – 42 грн. 50 коп. Допомога, яку виплачують працюючим жінкам, вища тому, що Фонд соціального страхування має можливість, виходячи зі своїх фінансових ресурсів, збільшувати її розмір.

Законом України „Про державну допомогу сім’ям із дітьми“ передбачена також допомога для одиноких мам. Вони та одинокі усиновителі отримають її, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис проведено в установленому порядку за вказівкою мами. Тобто: якщо чоловік не записує дітей на себе, то жінка вважається одинокою матір’ю.

Допомогу на дітей призначають за наявності довідки органів запису актів громадянського стану про підставу внесення до книги запису народження та відомостей про батька дитини. Отож, свідоцтво про народження дитини є підставою для виплати цієї допомоги. За словами Оксани Яковець, допомогу призначають у розмірі 20% прожиткового мінімуму. Та є певні нюанси, адже малечу поділяють на дві категорії: від народження до 6 років і від шести до 18 літ. До 6 років прожитковий мінімум встановлений у розмірі 324,49 грн., а коли дитина досягла шестирічного віку – 404,79 грн. Ця допомога призначається на кожну дитину.

– У випадку Надії Мричко, – розповідає заступник начальника головного управління праці та соціального захисту населення ОДА Оксана Яковець, – на кожну дитину держава буде виділяти щомісяця приблизно по 65 грн. До речі, жінка має право звернутися за допомогою для малозабезпечених сімей. Але така допомога їй буде призначена у тому випадку, якщо її доходи за попередніх шість місяців не перевищують рівня забезпечення її сім’ї (рівень забезпечення – це 85 грн. на одну особу, а на кожну дитину він збільшений на 10%). Ця допомога видається лише в управлінні праці за місцем проживання. До речі, для її отримання потрібна довідка про дохід за останніх шість місяців.

P.S. Усіх, кому не байдужа подальша доля трійні і які в змозі допомогти цій сім’ї, просимо зголоситися до редакції „МГ“, зателефонувавши 237-34-03. Запитувати автора матеріалу.

Юлія БІДА