Олександр Настасенко: „Третина земель заростає бур`янами“ - „Поступ“, 26 серпня

Розмова з начальником Львівського обласного Головного управління земельних ресурсів

— Пане Олександре, коли почнеться процес розмежування земель у Львівській області і як він виглядатиме?

— Процес розмежування почнеться тоді, коли набуде чинності Закон України „Про розмежування земель державної та комунальної власності“. Розмежування земель — це розподіл: які землі будуть зараховані до державної власності, які — до комунальної. До земель державної власності будуть, зокрема, належати землі Міністерства оборони, землі під державними об`єктами, тобто адміністраціями, управліннями та ін. Ці землі надаватимуть структурам у постійне користування. Загалом, відомо, що землі можуть давати або в постійне користування, або в оренду, або у власність.

— Отже, якщо подивитися на міста Львівської області, то ці землі на сьогодні належать…

— Державі. А громада в особі органів місцевого самоврядування має право розпоряджатися цими землями.

— А якщо ухвалять закон про розмежування, тоді ці землі належатимуть…

— Місту. Тобто більшість із них стане комунальною власністю.

— А якщо взяти землі, які є поза межами міста, села, кому вони належать?

— Землі поза межами населених пунктів є державною власністю. Але розпоряджаються ними органи виконавчої влади.

— Як відбувається в області купівля земель несільськогосподарського призначення підприємствами або підприємцями?

— Купівля таких земель йде у двох напрямках: це купівля вільних земельних ділянок, які можна придбати або на аукціоні, або на конкурсі, або купівля землі під об`єктами нерухомого майна.

— А якщо говорити про дорожнечу? Наскільки дорогими є львівські землі порівняно з іншими областями?

— Тяжко сказати, тому що кожна область має свою специфіку. Методика оцінки земельних ділянок вже розроблена. Якщо порівнювати, то можна стверджувати, що земля на побережжі Криму є значно дорожчою. У Львові за останній час різко зросли ціни на землю. Але пов`язано це передовсім із тим, що існує дефіцит на земельні ділянки. Через це й піднімалася ціна у Львові до 1 500 грн за метр квадратний. Але йдеться про вільні земельні ділянки, продані на аукціоні. Зрозуміло, що на земельні ділянки під об`єктами нерухомого майна ціна настільки не зростає. Тут вона може підніматися до 200, до 300 грн за квадратний метр, залежно від того, де розташована ця ділянка, і від її цільового призначення.

— Пане Олександре, президент нещодавно наклав вето на Закон „Про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення“ і з 2005 року, ймовірно, почнеться продаж земель сільськогосподарського призначення. Як відбуватиметься цей процес?

— Питання Закону „Про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення“ дуже бурхливо обговорювали на засіданнях Верховної Ради. Голова нашого комітету Анатолій Даниленко постійно викликав нас на сесії Верховної Ради, і ми могли побачити, хто і як ставиться до цього законопроекту. На жаль, депутати його затвердили. Але я вважаю, що президент зробив правильно, наклавши вето на цей закон.

— Чому?

— Що дає нам продаж земель сільськогосподарського призначення? Це не означатиме, що прийдуть люди і почнуть скуповувати всю землю. Земля — це такий товар, який не забереш з України. Він є і буде в нас. Просто прийдуть ті, хто вкладатиме в цю землю інвестиції. А це буде тільки на користь Україні. Земля — це той товар, на якому постійно треба працювати. Сьогодні близько 30% земель сільськогосподарського призначення не використовують, вони заростають бур`янами. Чому? Бо немає господаря. А коли фізичні чи юридичні особи вкладуть у землю капітал, то будуть думати, як використовувати її так, аби вона приносила прибутки. Якщо сьогодні селянин має у власності близько 2 га, він сам не може їх обробити. Навіть якщо працює фермерське господарство, яке об`єднує 5-6 паїв, все одно дуже важко придбати техніку, потрібну для роботи на цій землі.

— А хто матиме право купувати землі сільськогосподарського призначення? Наприклад, іноземці матимуть таке право?

— Ні. Купувати землю зможуть тільки громадяни України. Якщо йдеться про продаж земель сільськогосподарського призначення, це не означатиме що їх продаватимуть скільки хочеться і кому захочеться. На сьогодні Земельний кодекс України визначає розміри земельних ділянок, що може придбати одна особа, це не більше від 50 га ріллі або 100 га сільськогосподарських угідь. Підзаконні акти визначають нижню межу ціни, за яку можна буде продати земельну ділянку, щоб не надурили селян, буде проводитися роз`яснювальна робота. І в принципі, ринок формується тоді, коли є попит на ділянку. Як тільки з`являється попит, автоматично формується ціна на землю. Я не думаю, що вона буде настільки дешева, що продаватиметься за копійки. На сьогодні вартість землі сільськогосподарського призначення, яка надавалася для особистого селянського господарства, становить орієнтовно 6 тис. грн за гектар. Це не така вже й мала ціна, особливо якщо врахувати, що землі сільськогосподарського призначення є поза межами населених пунктів, і їх, в основному, використовують для вирощування сільськогосподарських культур. Зрештою, якщо людина є власником, мудрим чоловіком, то вона не продаватиме свою землю. А спокійно віддасть в оренду і отримуватиме з того плату. А якщо, наприклад, взяти пенсіонерку, яка отримала свій пай, але не хоче або не може його обробляти, то їй легше ту землю продати. Просто все має бути врегульовано відповідними законами та підзаконними актами.

— Пане Олександре, якщо, для прикладу, власник земельної ділянки, який має держаний акт, що посвідчує його право на цю землю, знайде на цьому місці поклади якихось корисних копалин — золота, нафти, газу. Чи матиме він право їх використовувати?

— Особа, яка має державний акт на право власності на землю, стає власником лише поверхні земельної ділянки. Надра в Україні є власністю держави. І тому, якщо десь є земельні ділянки з корисними копалинами, то держава має повне право на викуп цих земельних ділянок, щоб використовувати їх для державних потреб. Якщо людина відмовиться продавати державі таку ділянку, то існує такий метод, як примусове відчуження земельних ділянок, тобто за рішенням суду.

Іван Томич

народний депутат України

почесний президент Асоціації фермерів України

Моя позиція збігається з позицією Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики. Вирішення такого фундаментального питання для селянина, для нації, для держави, як продаж земель сільськогосподарського призначення, може дати як позитивні результати, так і дуже негативні. У цьому разі, продаж земель із 2005 року буде згубним процесом для українського селянина. По-перше, майже половина селян ще не отримала державних актів на землю. По-друге, не налагоджена система реєстрації земельних ділянок. По-третє, не затверджена у Верховній Раді ціла низка вирішальних законів. Зокрема, Закон про земельний кадастр та ін. Ми робитимемо все можливе, щоб унеможливити „дику приватизацію“, дикий викуп земель. А поза тим, зробимо все можливе, щоб продовжити дію мораторію до 2007 року. Але якщо продаж почнеться, то наслідки вже 2005 року стануть надзвичайно руйнівними. Зокрема, за перші ж місяці олігархи викуплять понад 10% земель України, що призведе до негативних тенденцій: економічного перерозподілу та розпродажу народного багатства України.

Володимир Яворівський

народний депутат України від Львівщини

Ми на цю тему вже не повинні були би дискутувати, особливо в Західній Україні, де землі на душу припадає набагато менше, ніж, наприклад, у східній Україні, де на людину припадає 5-6 га. Нам потрібно буде знову почати про це говорити після президентських виборів. Я прекрасно розумію, що зараз є небезпека вільного продажу землі. Справжній український селянин сьогодні є надзвичайно бідний. Олігархи просто хочуть підгорнути під себе землю. Бо після приватизації „Криворіжсталі“ у мене таке враження, що, крім землі, вже не буде що приватизовувати. Думаю, що подолати вето президента не вдасться, останнє слово все-таки залишається за ним. Та мабуть, це питання знову порушать після виборів президента.

Олег Тягнибок

народний депутат України від Львівщини

Земля повинна бути товаром. Але її не можна продавати іноземцям. І держава має простежити, щоб іноземці не могли скуповувати землю під українські підставні фірми. Крім того, держава повинна створити відповідні умови для українського селянина, щоб він зміг відчути себе справжнім власником землі. Інша річ, що саме зараз, за тієї влади, яка є сьогодні, я глибоко сумніваюся, що можна розпочинати чесний продаж землі. Думаю, що будуть великі фальсифікації і зловживання. Реґіон, від якого мене обирали, є сільськогосподарським. І я знаю, що настрої у людей є різними. Є категорія людей, які хочуть працювати на землі, які бачать у ній перспективу, які хочуть бути власниками. Це люди молодшого покоління. Але, окрім цього, є дуже багато пенсіонерів, які не мають кому передати цю землю, а тому вони налаштовані на те, щоб з задоволенням її продати. І тут може бути небезпека зловживань. Ситуація буде приблизно така, як у Львові з квартирами. Самотні люди, які мають квартири, але не мають когось, хто би ними опікувався, часто стають жертвами шахраїв. Щось схоже може трапитися і з землею. Тобто значна частина громадян психологічно ще не готова стати повноправним власником землі.

Омелян Михайлів

начальник Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської облдержадміністрації

Ми вже маємо приклади, коли приходять потужні власники, які вкладають кошти, технології, і відповідно, досягають нормальних результатів. Крім того, треба враховувати два моменти: по-перше, Україна готується до вступу в СОТ, по-друге, близькість кордонів України з кордоном Євросоюзу. І ми повинні доходити до їхніх стандартів. Зробити так, щоб наша продукція відповідала стандартам СОТ і Європи, може тільки велика структура, тому що далеко не всім селянам буде це по кишені. І ще один важливий момент: якщо будуть нормальні технології, значить, затрат буде менше, а прибутків більше. І в такий спосіб землі використовуватимуться раціональніше, тому що там працюватимуть висококваліфіковані спеціалісти, які знають толк у технологіях.