Львівська цитадель - „Поступ“, 17серпня

|

Львівська Цитадель розташована на узгір’ї, яке складається з трьох невеликих гір: Шембека (Вроновських), Познаньської (Пелчинської) і Жебрацької (Калічої – (Mоns Calecorum)). Історія господарського освоєння земель на території Цитаделі висвітлена в книгах Львівського Магістрату з 1565 року, але є дані про право на власність міщанина Літинґа, датоване 1390 роком. Про давніше використання даної території свідчать археолоґічні дослідження: у першій половині XIX ст. археолоґ Жеґота Паулі на горі Шембека (Вроновських) виявив і описав у “Галицьких старожитностях” залишки поганського культового комплексу: – кам’яні плити (викладені реґулярно), постать ідола, бронзові оздоби, урни та перепалені людські кістки. За дослідженнями Василя Карповича (Богдана Януша) проведеними у 1918 році кераміка з Цитаделі аналоґічна до давньої кераміки, знайденої на Високому Замку у 1869 році.

У 1635-1640 роках на західній частині Жебрацької (Калічої) гори, під керівництвом А.Прихильного та Я.Боні, було споруджено мурований шпиталь і костел Св. Лазаря. Цей сакральний комплекс мав важливе оборонне значення як укріплений форпост з південного заходу від середмістя.

У вересні 1635 року королівським інженером-фортифікатором Ф. Геткантом було опрацьовано проект новітньої оборонної лінії виконаної на засадах староголандської школи бастіонової архітектури. За даними В.Томкєвіча – оборонна лінія йшла “… поза гору Познанську і Шемберґа, поза шпиталь Св. Лазаря …”, а при накладенні прорису даного проекту на сучасну підоснову – ми бачимо, що одна з південно-західних куртин лінії Ф.Гетканта проходить по території пізнішої Цитаделі.

Під час облоги Львова військами Б.Хмельницького у 1655 році на Познаньській (Пелчинській) горі, з метою обстрілу середмістя, була розташована російська батарея важкої артилерії, яка будучи вагомим силовим арґументом, становила значну загрозу мешканцям Львова.

У 1672 році під час облоги Львова військами султана Мухамеда IV під керівництвом Капудана Баші, турки, опанувавши гору Шембека, спорудили на ній комплекс потужних земляних укріплень (шанців), з яких досить вдало обстрілювали середміську територію. Креслення Турецьких шанців знаходиться на датованій 1835 роком карті міста Львова, на території пізнішої Цитаделі (на горі Шембека) зображено потужний бастіоновий комплекс у формі замкнутого неправильного багатокутника, підписаний як Турецькі шанці.

У другій половині XVIII ст. кардинально змінилась тактика і стратеґія ведення війни. Основна увага стала приділятись не оволодінню уфортифікованими містами противника, а повному розгрому ворожих армій з подальшим захопленням і підкоренням ворожої території. Основні сили наступаючих армій противника обходили міста-фортеці, залишаючи для блокади невеликі загони з потужною артилерією.

На тлі цих загальноевропейських тенденцій у XVIII ст. австрійський уряд, провів планомірні роботи з роззброєння міст-фортець і розбирання міських укріплень. На зміну концепції укріплених міст-фортець прийшла концепція укріплення територій держави шляхом спорудження твердинь. У 1850 році Комісія під керівництвом генерала Генріха фон Гесса окреслила територію на північ від Карпат як зону маневру (Manevritsgebiet) і концептуально визначила місця під спорудження укріплених таборів у Кракові, Перемишлі і Заліщиках, на відміну від них – у Львові і Тарнові пропонувалось спорудити другорядні укріплення середньої потужности.

Революційні події “Весни Народів” 1848 року та передуюче їм Краківське повстання 1846 року були ще одним чинником, який спричинив виникнення оборонного комплексу львівської Цитаделі. Російський цар Ніколай I, у зв’язку з польськими революційними подіями в Галичині, вимагав від австрійської влади негайної розправи над повсталими поляками, погрожуючи, для наведення порядку, в короткий термін ввести у Галичину російські війська, внаслідок чого, австрійський канцлер Меттерніх уважав, що головна небезпека загрожує скоріше від сусідства з Росією, ніж від внутрішніх революційних подій.

Під час заворушень другого жовтня 1848 року з Жебрацької (Калічої) гори австрійський гарнізон, за наказом командуючого військами в Галичині генерала В.Гаммерштайна, обстрілював охоплений збройним повстанням Львів (в результаті точкових артилерійських ударів з вдало вибраних позицій було вбито 55 і поранено 75 чоловік; згоріли: ратуша, технічна академія, театр, споруда університету, вогнем було пошкоджено декілька житлових будинків).

Того ж року була створена спеціальна комісія для вибору місця під будівництво цитаделі. Спочатку була ідея застосувати для будівництва Цитаделі вже існуючі казарми, розміщені у “Червоному кляшторі” (колишній Театинській колеґії), але даний об’єкт, розташований під горою Високий Замок, можна було захопити без особливих труднощів (контролюючи територію вогнем з Високого Замку). Натомість виникла слушна пропозиція спорудити нові укріплення на висотах, з яких можна контролювати вогнем міську територію. В цьому аспекті розглядалось дві ділянки: площа Св.Юра та гора Шембека (Вроновських). Перевагу надали горі Шембека з ряду причин, а саме: дане узгір’я було зручним стратеґічним пунктом; артилерія, розміщена на цій території повністю контролювала місто; плато з трьох сторін стрімко обривалось, крутий схил від сучасної вул. Коперніка надійно захищав від лобових атак; поблизу був Стрийський гостинець, що значно полегшувало переміщення і маневр військ; з півдня, значною перешкодою для можливих нападників був Пелчинський став, який, у разі потреби, мав постачати воду для гарнізону. На думку комісії, кількість гарнізону повинна була сягати 400-500 осіб, пропонована артилерія – дві батареї гармат і гаубиць (у сумі 24 стволи) та дві батареї ракет системи Конґріва.

Австрійські інженери-фортифікатори влаштували львівську Цитадель як центр військового табору, до складу якого, окрім Цитаделі, входили три великих шанці системи Ф. Шолля. Шанці, розміщені на відстані не більше 1.3 км. від середини Цитаделі і 1 км. від її південних позицій, подвоювали дальність вогню Цитаделі і захищали її територію. У 1888 році для контролю над основними дорогами, було збудовано дев’ять допоміжних фортів в радіусі 4 км. від центру Цитаделі. У 1912-1914 роках у радіусі 8 км. від Цитаделі було розташовано 11 фортів: Грибовичі I і Грибовичі II, Дубляни, Лисиничі, Сихів, Зубра, Сокільники, Скнилів, Рясне, З’явленська гора.

Згідно з проектом, протягом 1852-1854 років на території узгір’я було споруджено такі об’єкти: головний корпус казарм (V-подібний у плані); дві квадратних у плані вежі, розміщені на деякій віддалі від торців казарми; чотири вежі Максиміліана (дві більших з внутрішнім діаметром 36 м. розміщені на північ від казарм, а дві менших з внутрішнім діаметром 18 м. розміщені від казарм на південь). Дані об’єкти були оточені оскарпованими фосами, через які йшли дерев’яні мости. Комунікаційні ходи між вежами, під’їзди і т.п. було влаштовано під захистом земляних укріплень, у південній лінії яких було влаштовано потужну в’їзну браму. З метою маскування вогневих точок – оборонний периметр було засаджено каштанами і акаціями. Деякий час на території Цитаделі існували стайні для військових коней. У 1888 році біля казарм було влаштовано криницю глибиною 47 м., пізніше – викопано ще одну, глибиною понад 30 м. Для запасу води у вежах було влаштовано цистерни. У східній частині узгір’я було закладено город для офіцерської кухні.

Перед І світовою війною міська адміністрація мала намір викупити територію Цитаделі, розібрати фортечні споруди, а на звільненій території, площею 20.5 га. влаштувати міський парк. Але цей задум не було реалізовано. Натомість, у 1931 році на даній території були додатково споруджені нові бараки за проектом інженера В. Лімберґера.

У І світовій війні Львівська Цитадель та оточуючі її пояси фортів не відігравали важливої мілітарної ролі. У 1914 році, не демонтувавши укріплень, австрійські війська без опору залишили Львів. У 1915 році після короткочасних сутичок на західному відтинку зовнішнього поясу міських укріплень російські тилові частини залишили Львів. У 1918-1939 роках на Цитаделі був розташований полк польської піхоти. Під час Другої світової війни на території Цитаделі діяв табір військовополонених Stalag–328. По війні споруди Цитаделі використовувались як казарми.

Ігор та Ольга ОКОНЧЕНКИ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.