Чи вдасться врятувати львівський орган? - „Поступ“, 13 серпня

|

Львівський будинок органної та камерної музики, концертний зал якого розташований у наві костелу Св. Марії Маґдалини, здається, нарешті отримав шанс привести до ладу свій унікальний інструмент — найбільший в Україні орган, виготовлений чеською фірмою „Брати Ріґер“ 1932 р.

Львівський „Ріґер“ належить до пневматичних інструментів з електричною тректурою, які в 30-ті роки XX ст. масово будували у всій Європі. На той час вони мали певні переваги проти старовинних механічних, бо робили тректуру значно легшою. Тобто спосіб гри на них не мусив відзначатися якимись силовими зусиллями з боку виконавця, наприклад, гра на механічних інструментах потребувала докладати неабияких зусиль до натиску на клавіші, під час з`єднання мануалів тощо, відповідно, органісти мали певні проблеми із виконанням віртуозних творів. Впровадження ж пневматики ці проблеми відкидало. Однак пневматична система виявилася дуже вразливою, бо потребувала доволі частих ремонтів. Та найголовніше — вона потребувала фахового догляду. У 1960-х роках схожі інструменти в Європі почали масово замінювати на електричні, повсюдно ліквідовуючи пневматику або повертати назад механічні системи. Це було пов`язано із тим, що на ті роки припав величезний бум на відновлення історичної практики виконання старовинної, і зокрема барокової, музики. Адже коли композитори писали цю музику, у храмах були тільки механічні органи, артикуляція яких була зовсім іншою. Властиво, такий виразовий момент, як артикуляція, був засадничим у тій музиці, а на пневматичних чи електричних інструментах досягнути її практично неможливо, бо інструменти наступних епох створювали вже для романтичної музики, не для барокової. Однак, як стверджують критики, авторитетні органісти з добрим слухом і практикою можуть створити ефект артикуляції і на таких інструментах, але для цього треба мати великий досвід і компетенцію. Тож і на львівському органі висококласний музикант може виконати музику будь-якої доби. Щоправда, за однієї умови: коли орган справний.

По-суті, львівський „Ріґер“ залишився в компанії тої відносно невеликої кількості схожих інструментів, що є ще в Європі. До речі, на заході існує цілий рух за збереження пневматичних інструментів. Шанувальники стежать, аби ці органи реставрували, не заміняли на електричні або просто не викидали із культових споруд під час модернізації. З цієї точки зору, львівський орган є великою цінністю. І це цінність не тільки в межах Будинку органної та камерної музики, міста Львова чи України. Це пам`ятка європейського значення. І громада Львова мусить усвідомлювати, яку спадщину вона посідає, як і те, що таку історичну та музичну пам`ятку треба плекати й належно утримувати, за це їй колись дуже подякують наступні покоління.

Однак на львівському органі дедалі важче концертувати органістам, справа яких грати, творити музику. Лагодити ж та утримувати такий інструмент мусять фахівці — органобудівники та наладчики. Це майстри із золотими руками, окрім того, вони також повинні мати музичну освіту і прекрасний слух, бо настроювання органа — надзвичайно делікатна річ. На Заході здобуття освіти такого спеціаліста триває 4 роки, під час яких навчають не тільки виготовляти запчастини, правильно стесувати, підгинати, підкручувати, а й інтонувати інструмент. На жаль, справа з освітою органобудівників в Україні на нулі. Єдина людина в нас, яка розуміється на органах, — це Віталій Півнов, однак наступного покоління донедавна не було… Але, можливо, й справді, де небезпека, там і порятунок: львівська піаністка Ірина Цайтц, яка здобула освіту органіста в Швейцарії, повернувшись до рідного міста після досвіду спілкування з багатьма органами Заходу, загравши на нашому органі в костелі Марії-Маґдалини, переконалася, що він належить до рідкісних історичних інструментів, які колись були поширені в багатьох містах Старого Світу. Коли Ірина Цайтц приїжджала до Львова на концерти, серце її розпачало від того, в якому катасторфічному стані перебував цей унікальний інструмент. Однак їй пощастило торік знайти у Львові двох хлопців, які вже доглядали орган у костелі Св. Антонія . Едвард Куц та Віталій Чижевський виявилися великими ентузіастами органа, які по-справжньому люблять цей інструмент і захоплені його звучанням. Саме такі люди можуть надаватися до рідкісної професії органобудівників. Отож, не дивно, що тепер Віталій Чижевський перебуває на запрошення Ірини Цайтц у Швейцарії, де стажується у професійного органобудівника. А сама пані Ірина зі згоди й прохання Юліана Винницького, директора органного залу, зв`язалася з чеською фірмою „Ріґер Клос“, яка 1988 р. робила реставрацію нашого інструмента. Це дочірня фірма знаменитої австрійської фірми „Ріґер“, інструменти якої стоять насамперед в Австрії. Коли п. Цайтц розмовляла з директором цієї фірми Рене Кліма, то він сказав, що, на жаль, документація львівського органа загинула під час одного з потопів, але він вважає, що цей інструмент десь 1932 р. виготовлення — точної дати побудови тепер не можна встановити. За іншими даними, його побудували 1936 р., однак є ймовірність підтвердити датування пошуками відомостей у львівських архівах, які можуть містити згадку про одного мецената, який вирішив купити до Львова чудовий орган і зробив це. Так, Львів збагатився ще одним інструментом, а загалом колись на Львівщині було близько 40 органів!

Хоч тепер органи на Львівщині можна порахувати на пальцях, однак скидається на те, що для львівського „Ріґера“ в підсумку обставини складаються щасливо. По-перше, є Ірина Цайтц, яка пришвидшує організацію реставрації, є два молодих ентузіасти, які готові вчитися на органобудівників, є Сергій Каліберда, який дає історичний ґрунт дослідженням. Свого часу Юліан Винницький запросив до експертизи інструмента киян, однак виконані ними обміри хибували на суттєві помилки: неправильно порахували навіть кількість труб, їх „виявилось“ по 60 у кожному регістрі. Отож, коли б почати робити реставрацію на основі цього звіту, розбіжності вплинули б на розрахунки кількості матеріалу. Натомість чеські фахівці, з якими сконтактувалась Ірина Цайтц, запевнили, що „Ріґер“ ніколи не будував органи із 60 трубами в регістрі, їх могло бути або 59 або 61. Отож, виникає необхідність, щоб чехи самі приїхали до Львова й зробили прецизійну експертизу.

Спершу справа гальмувалася, бо Львів не мав на експертизу грошей, а чехи планували поїздку всією Україною, адже тут стоїть не один їхній інструмент. Зрештою фахівці „Ріґер Клосс“ із міста Кров (Чехія) в Україні мали б працювати не вперше. Це був третій візит. Перший відбувся 1968 року, коли повністю реставрували львівський орган, перебудувавши його з 4-мануального на 3-мануальний. Колись труби стояли в шафі у вівтарі й з 4-го мануалу можна було їх озвучувати, цей стіл із чотирма мануалами ще зберігся, труби й відлади також. Отже, можна було все знову оновити, але це пов`язано із великими коштами. Тому зараз завдання зводиться до того, щоб відремонтувати те, що маємо. Другу реставрацію чехи здійснили 1988, коли замінили мотор новим німецьким і полатали орган, як могли. Тепер настав час нової реставрації цього інструмента, і врешті експерти таки приїхали. Їхню поїздку й експертизу оплачувала …Ірина Цайтц, яка замешкала експертів у себе й переказала на рахунок фірми 1 тис. євро. Оскільки органобудівники їхали не тільки до Львова, а й до Сум, то частину коштів заплатили Суми. Звісно, було б дешевше, якби вони змогли знайти контакт із Одесою, Харковом та Києвом, бо планували зробити огляд всіх їхніх органів, однак найбільшою проблемою, з якою вони зіштовхнулися в Україні, стала комунікація. На всі листи, запити й факси „Ріґер Клос“ не отримав жодної відповіді. Тому, коли б Ірина Цайтц особисто не заплатила тої тисячі євро, ніхто б інший того не зробив. Не було виходу…

Приїхавши до Львова, фахівці вжахнулися тому стану, в якому перебував орган: засмічений, вхід із забитими жалюзі, одно слово, утримання — на рівні нижчому від критики. Під час огляду вдалося справити електричну мережу. Експертам допомагали Чижевський і Куц, чехи дуже високо оцінили їхню допомогу, ентузіазм й заангажованість у цій справі. Далі постало питання, де знайти гроші на реставрацію. Перша пропозиція „Ріґер Клос“ була 42 тис. Цих грошей місто не мало. Тоді Ірина Цайтц заходилася писати листи до багатьох фондів із проханням допомогти в порятунку львівського органа. І почала отримувати безліч …відмов. Виявилося, що й на Заході важко знайти гроші на реставрацію органа, якого ніхто не знає. Зрештою, Європа має доволі проблем зі своїми історичними інструментами, так що далекий Львів їх мало переймав своїм клопотом. Однак кілька фондів таки пообіцяло певні гроші. Водночас пані Ірина написала до Рене Кліма прохання здешевити кошторис реставрації, і той знизив ціну до 35 тис. євро, що охоплює затрати на матеріали й роботу. Однак ця пропозиція була дійсна тільки до 30 червня!

Оскільки зібрати потрібну суму до того часу не вдавалося, Ірина Цайтц відкрила в Швейцарії конто і всі свої концертні гонорари за 2003 рік скерувала на порятунок львівського органа. Відтак вона вирішила звернутися до Львівської мерії, щоб повідомити про ті передумови, які є для реставрації (певна сума грошей, експертиза, навчання майбутнього наладчика тощо) і попросити сприяння у цій справі. Заступник мера з гуманітарних питань Ірина Романів пообіцяла допомогти. Директор Будинку органної та камерної музики також склав листа за підписом багатьох провідних митців Львова з проханням до міськради про підтримку в реставрації органу. І Львівська міськрада виділила кошти! У розмові з Іриною Цайтц місяць тому Ірина Романів підтвердила, що кошти є, залишилося тільки вирішити технічні питання, як оформити їх юридично за послуги чехів. Але головне зроблено — зібраної суми достатньо для реставрації органа, і він чекає на своє відновлення!

Інтерв`ю із подвижницею порятунку львівського органа піаністкою й органісткою Іриною Цайтц читайте в найближчих випусках „Арт-Поступу“.

Люна ГАЛАС

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...