Чого очікувати від львівського губернатора під час президентських перегонів? - ЗІК, 9 серпня

За майже 14 років української незалежності в регіоні сформувалася певна традиція призначень президентських намісників. Впродовж дванадцяти років ними ставали представники домінуючої в області політичної еліти. Спочатку такою вважали націонал-патріотів (С.Давимука, М.Горинь), згодом нею стали аграрії (М.Гладій, С.Сенчук). Призначення Мирона Янківа дещо випадало з цієї схеми. Воно засвідчило гостру кадрову кризу аграріїв і стало спробою змінити традицію. Янківа не пов’язували з жодним політичним середовищем, більше того, наділяли незвичними для губернатора якостями: справжній науковець-економіст, досвід роботи в Польщі, високий інтелект та працездатність, вміння політично маневрувати. Фактично усі типові ознаки самостійного і самодостатнього регіонального політика. Але в українській політиці самостійність не заохочується. Навпаки. Вона часто карається.

Українська політика в останні роки є фактично історією компромісів поміж різними політичними гравцями. Щоправда, поняття „компроміс” українські політики не трактують як пошук оптимального варіанту задля вирішення проблеми, що потребує певних поступок чи жертв, вміння стримувати амбіції, тверезо оцінювати власні сили. Політичний компроміс по-українськи – це свідчення неможливості домогтися свого, своєрідний відступ, інколи відвертий примус. Людина, призначена в такий спосіб, стає … заручником. Таким, як львівський намісник Олександр Сендега. Заручником існуючих правил гри: губернатор в Україні не може існувати поза політикою.

Небажання Києва порушувати хитку систему стримування та противаг поміж „есдеками” і „донецькими” призвело до призначення головою Львівської ОДА Олександра Сендеги. Сендега ніколи не робив політичної кар’єри. Шість років першого заступника в мерії у Куйбіди сформували про нього чіткий стереотип фахівця-господарника. Цей досвід надавав йому статусу бажаного гостя у різних владних командах. Не заперечував проти такого іміджу і сам Олександр Степанович. Після свого представлення він, передусім, поспішив відректися від політики, чітко зазначивши, що його цікавитиме лише господарка. Невідомо лише одне: він дійсно вважав (вважає), що губернатор в Україні може бути поза політикою, чи це була спроба убезпечити себе від зазіхань різних політичних середовищ? Попри це, Олександра Сендегу до сьогодні вважають людиною то Кирпи, то „есдеків”, то „донецьких”. Інколи може скластися враження, що львівський намісник бажана у кожному політичному середовищі людина. Насправді, це далеко не так.

Занадто підкреслена аполітичність губернатора створює чимало проблем у його роботі. Здебільшого, йдеться про ставлення губернатора до перманентного протистояння в обласній раді. Сендега дійсно дистанціювався на максимально допустиму відстань від подій у раді. Його вперте небажання втручатися у перебіг конфлікту вилилося у низку неприємностей. Передусім, економічних.

Політики з провладного табору очікували від нього чіткої позиції. Коли стало зрозуміло, що губернатор не активний гравець в обласній раді, на нього поступово перестали зважати. Саме обласна рада, а не ОДА, стала епіцентром активного політичного життя. Попри оптимістичні звіти Олександра Сендеги щодо інвестиційного клімату на Львівщині, багато людей розуміють, що протистояння в раді стримує інвесторів, гальмує розвиток економіки. „Свіжий” результат протистояння – криза з розподілом субвенцій. Райони дійсно вкрай потребують цих грошей, однак принципова позиція голови облради Михайла Сендака ускладнює швидке розв’язання конфлікту. Губернатору натякають, аби він перебрав ініціативу на себе: ОДА пропонують розподілити субвенції без затвердження сесії, на підставі рішення бюджетної комісії. У відповідь – нечіткі заклики до пошуку компромісу, які трактують як нездатність губернатора до вольових дій, рішень. Невольовий губернатор – не найкраща характеристика.

У розпал президентських виборів чітко окреслилася ще одна не вельми приємна для голови ОДА ситуація. Олександр Сендега фактично не має інструментів впливу на більшість керівників районів, не має він на цих посадах і своїх (відданих) людей. Початком такої ситуації стали події 25 вересня минулого року у тій же обласній раді. Як стверджують різні джерела, звільнення чотирьох голів РДА, які не підтримали курс Києва на ЄЕП, відбулося без подання Сендеги. Сьогодні з двадцяти голів райдержадміністрацій близько 10 в той чи інший спосіб пов’язані з СДПУ (О), решта – це залишки аграріїв або люди Димінського. Доречно зауважити, що першого заступника Сендеги Леоніда Мельника, якого небезпідставно вважають креатурою „донецьких”, чимало чиновників ОДА в разі перемоги Януковича бачать потенційним губернатором. Відсутність політичних амбіцій позбавили голову ОДА можливостей формувати власну владну команду.

Аполітичність намісника не сформувала до нього лояльного ставлення і в середовищі опозиції. Більше того, останнім часом представники „НУ” вимагають від Сендеги того ж, що й провладні політики: втрутитися у ситуацію в облраді, змусивши депутатів-держслужбовців з’явитися на сесію. А керівник штабу В.Ющенка на Львівщині нардеп Петро Олійник поступово стає персональним критиком губернатора. Щоправда, здебільшого це робиться задля інформприводів, бо надто вже стандартними є закиди: живіть за законом і без адмінресурсу, бо ми все бачимо.

Сендега не становить для „нашоукраїнців” серйозної загрози. Вони розуміють, що чинний Прем’єр збере на Львівщині не надто високий урожай. Класичні 8-10% Віктор Янукович осилить. Для цього владі не потрібно вести себе агресивно. Тому „Наша Україна” змушена, радше, демонструвати, а, можливо, й імітувати боротьбу з владою, аніж реально з нею боротися. Не виключено, що „м’яка” критика на адресу губернатора є результатом його роботи в команді Василя Куйбіди.

Сьогодні складно означити рівень амбіцій львівського губернатора. Чимало впливових людей стверджують, що Олександр Сендега відчуває психологічний дискомфорт від засилля політики у роботі губернатора. Значно затишніше він відчував би себе на звичній посаді зама-господарника, яку вочевидь досконало знає та любить. Не виключено, що саме в його особі місто знайшло б близького до ідеалу мера. Однак доля повелася з ним інакше.

Описану вище ситуацію не варто вважати переліком вад чи слабких місць Олександра Сендеги. Сподіваємося, що даючи згоду очолити область, він прогнозував можливі ризики. Описана ситуація є зручною ілюстрацією для аналізу „особливостей” української регіональної політики. От лише висновок з цієї історії дещо сумний. Призначення Сендеги засвідчило не лише кризу традиційних політеліт регіону. Воно засвідчило відсутність нових еліт, здатних боротися за владу. Якщо б вони існували, Олександр Сендега ніколи не став би намісником Львівщини.

Ігор Шурма, народний депутат України, фракція СДПУ(О):

“На жаль, ми не можемо порівняти поведінку Олександра Сендеги, якщо б він, скажімо, був губернатором на минулих президентських виборах. Але цього року він, як найвища посадова особа в області, повинен забезпечити дотримання Конституції та законів, які регулюють виборчий процес. Пан Сендега не повинен піддаватися на брутальні провокації декотрих політичних сил, які впродовж кількох років топчуть владу, а самі рвуться до неї незважаючи ні на що.

Сьогодні усі статистичні дані свідчать про те, що 400 тисяч мешканців нашого регіону знаходяться за межами Львівської області. Якщо врахувати, що виборча активність переважно становить близько 70%, Олександр Сендега повинен забезпечити жорсткий контроль за виборами, повинен зробити усе, аби вибори пройшли під гаслом: “Один паспорт – один голос”. Якщо влада забезпечить прозорість та демократичність виборів, то можна говорити, що пан Сендега свою місію на виборах 2004 року виконав”.

Тарас Чорновіл, народний депутат України, депутатська група “Центр”:

“Приємно, що Сендегу не звільнили до президентських виборів. Я сам прогнозував це, але виявився неправильним прогнозистом. Я думав, що його знімуть десь за півроку до виборів і поставлять людину, котра буде дуже жорстко вмикати пресинг на Львівську область, аби переломити ситуацію. Але ситуація складається таким чином, що штаби Януковича може задовольнити нейтралітет у Львівській області. Щоб показати: вибори проходять більш-менш нормально.

Сендега займатиме таку ж нейтральну позицію, як і до цього часу. Будуть, звичайно, проводитися якісь форуми на підтримку Януковича. Але усі вже звикли, що на таке не звертається увага. Думаю, йому дадуть змогу зберегти відносний нейтралітет.

Львівська область в загальному кошику президентських виборів фактично не грає жодної ролі. Попри загальні заяви про те, який хороший кандидат Янукович, Олександр Сендега займатиме позицію відносного нейтралітету. У випадку перемоги Ющенка Сендега розуміє, що є близько десяти кандидатів, котрим уже пообіцяли посаду губернатора, і його знімуть з посади. У випадку перемоги Януковича, Сендега має шанс зберегти своє місце. Але дуже “рахуватися” з “нашоукраїнцями” він не буде. Взагалі, Львівська область не є визначальною на цих президентських виборах”.

Кость Бондаренко, політолог:

“Є перша умова. Олександр Сендега може позбутися посади голови Львівської облдержадміністрації, оскільки посада губернатора залежить не від самого Олександра Степановича, а від президента та прем’єра. Тому в Сендеги не буде іншого виходу, як підтримувати того кандидата, на котрого вкаже влада. Львівський губернатор є людиною-виконавцем, людиною підневільною, котра не може демонструвати власної позиції. Тому більш ніж очевидно, кого він має підтримувати.

Інша річ, що формально губернатор не повинен втручатися у виборчий процес. Але є чимала кількість неформальних важелів, за допомогою яких можна майже непомітно, але суттєво впливати на хід виборчої кампанії. Однією з умов того, чи залишиться пан Сендега на своїй посаді, буде те, чи зможе він довести, що здатен ефективно впливати на вибори.

Досі Сендега міг демонструвати, що він не цікавиться політикою, а лише господаркою. Але сама посада багато про що говорить. Тому, якщо пан Олександр не цікавиться політикою, тоді політика зацікавиться ним”.

Ігор Балинський, Тарас Кухар, Західна інформаційна корпорація