Історія одного заводу - „Поступ“, 4 серпня

Перспектива побудови сміттєпереробного заводу біля Яворівського озера вже викликає суперечки. Тепер фахівці засумнівалися у можливості та доцільності створення на цих землях Яворівської відпочинкової зони.

Голова Громадської ради при Держуправлінні екоресурсів у Львівській області Петро Грицишин вважає, що не можна однозначно стверджувати: будувати біля озера завод чи створювати відпочинкову зону. На його думку, спочатку слід взагалі детально розібратися, наскільки реально відпочивати на цих понищених землях і коли цю ідею зможуть втілити нарешті в життя. Розібратися варто і щодо місця побудови заводу. Але найнеобхідніше, аби ці питання вирішили самі люди, тому їх треба постійно інформувати.

“Ніхто не проти будівництва сміттєпереробного заводу. І ніхто не проти рекреаційної зони, — говорить Петро Грицишин. — Проте насправді і одне, і друге ще в далекому майбутньому. Я би дуже хотів, аби на озері відновили землі і там була відпочинкова зона, але не впевнений, що це можливо через ґрунти. Саме тому можна засумніватися і в можливості розташування там заводу. Нещодавно відбулася технічна нарада щодо пропозицій будівництва цього підприємства з переробки відходів, в якій я взяв участь. На нараді вирішили створити комісію для докладного дослідження земель та інформування громадськості“.

Попри це, побудова і робота цього заводу із переробки відходів може мати й позитивні наслідки для Яворівського району. Так, принаймні, стверджує його генеральний проектувальник, автор Української біодинамічної технології, директор БЕМПП „Сашин“ Микола Шемет.

За його словами, технологія переробки відходів, яку застосовуватимуть на заводі, буде безпечною, адже вона не матиме стосунку до традиційного спалювання, а самі відходи практично не „контактуватимуть“ із землею, потрапляючи на завод одразу з вантажівок. Ще один із аргументів „за“ сміттєпереробний завод — його вигідність, адже абсолютно всі кошти в нього вкладає інвестор — ПП „Аратх“. До того ж, не потрібно споруджувати нових виробничих приміщень, бо Яворівська „Сірка“ вже передала інвестору колишнє управління рудника. Також мова йде про 262 робочі місця із середньою зарплатою в межах 800-900 грн.

Щодо майбутньої рекреаційної зони, навколо якої власне й тривають суперечки, то зараз інвестор хоче дослідити, чи взагалі ця територія придатна для відпочинку. „Ми звернулися в НДІ курортології України на предмет проведення екологічного аудиту і рекомендаційного висновку. А також в Академію аграрних наук України на предмет рекомендаційних висновків із приводу відродження і відновлення цих і прилягаючих земель,“ — розповів Микола Шемет.

Утім, попри такі грандіозні плани, інвестори сміттєпереробного заводу й досі не погодили своїх намірів із Держуправлінням екоресурсів у Львівській області.

“Щодо доцільності розміщення заводу, то свої висновки мають дати гідрогеологи і санітарні лікарі, — розповідає заступник начальника Держуправління Степан Татух. — Чи є такі висновки, мені не відомо, бо якби матеріали погоджували у встановленому порядку, то погоджували би і в нас“.

Отже, наразі залишається тільки чекати на оприлюднення висновків та результатів досліджень земель навколо Яворівського озера, аби нарешті зрозуміти і вирішити, що з ними робити.

Олена ДУБ