Вибори президента України : італійські особливості - „Львівська газета“, 3 серпня

25 липня і 1 серпня Християнське товариство українців в Італії організувало збір підписів під зверненням до ЦВК і МЗС про бажання громадян нашої держави, які мешкають в Італії, взяти участь у виборах президента України.

Збір підписів проводять лише в неділю, оскільки вона є єдиним вихідним заробітчан. Таким чином, упродовж двох днів зібрано понад 2,5 тисячі підписів. Зважаючи на те, що нині період відпусток, і більшість українців поїхало додому, це доволі високий результат.

Законодавча база України – як ст.70 Конституції, так і Закон “Про вибори президента України” – дозволяє голосування за кордоном практично всім охочим, легалам і нелегалам (ст.2, ч.6). Нерозв’язаними залишаються декілька основних проблем. Першою є відкриття достатньої кількості додаткових виборчих дільниць. Адже навіть найбільший патріот замислиться, чи витратити 50-100 євро й добу на дорогу, щоб проголосувати. А зробити це треба двічі або тричі (в разі другого туру). Адже в законі (ст.35, ч.11, 12) чітко зазначено, що громадяни, які не перебувають на консульському обліку, мусять особисто подати заяву на виборчу дільницю для внесення їх у списки виборців. Окрім того, є велика кількість нелегалів, які бояться вийти з будинку, де працюють, аби їх не депортували. Тому надзвичайно важливим є відкриття виборчих дільниць у містах, де проживають принаймні 5-10 тисяч громадян України, а таких міст в Італії багато. Для прикладу, лише в Неаполі та його околицях мешкає понад 100 тисяч українців. (Нагадаємо, що наразі існує лише 2 дипломатичні представництва України, де відкриють дільниці: Посольство України в Римі та Генеральне консульство в Мілані).

Іншою проблемою є контроль за прозорістю власне виборчого процесу. Оскільки майже всі кандидати на найвищу державну посаду виявляють незначний інтерес до виборів за кордоном, то й кандидатур на членів дільничих комісій можуть не запропонувати. А якщо комісії складатимуться лише з людей “на службі”, то на об’єктивність годі сподіватися.

Не до кінця зрозумілим є також питання спостерігачів. У ч. 4 ст. 70 Закону “Про вибори президента” зазначено про повноваження закордонних спостерігачів на території України. Про закордон не йдеться. А які спостерігачі від партій – за відсутності осередків самих партій? Формування передвиборних штабів, призначення довірених осіб, подання кандидатур до дільничих комісій – механізми досить складні в умовах закордону.

Ще однією проблемою є проведення передвиборної агітації кандидатів на президентське крісло. Адже навряд чи в Італії можна обклеювати стіни плакатами та вивішувати біг-борди. Не будуть головні герої передвиборних перегонів і частими гостями на італійських телеканалах. Де і як розміщувати інформацію ЦВК про кандидатів? Однозначно, що стендів диппредставництв буде замало. Тут свою роль могли б відіграти громадські організації.

Посол України в Італії А. Орел, відповідаючи на запитання про вибори під час нещодавньої зустрічі з громадянами України в Римі, був доволі однозначним: “Голосування за межами диппредставництв? Такого немає ніде у світі. Я таких прецедентів не знаю. Не буде й у нас. А зрештою, все вирішує ЦВК”. Отже, слово за ЦВК. Попри все сказане, участь заробітчан у виборах є надзвичайно важливою з огляду на декілька моментів. Перший, моральний – визнання державою своїх громадян, їхньої праці та внеску в економіку України, своєрідне вибачення. Інший, практичний, що може реально вплинути на перебіг голосування. Не становлячи більшості українських виборців, заробітчани є реальними спонсорами величезної кількості своїх родин в Україні. А хто впливає на світогляд сильніше за годувальник, а важко сказати.

Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців в Італії