Хто відповість за скнилівську трагедію? - „Львівська газета“, 27 липня

|

МАЙЖЕ три роки знадобилося спеціальній комісії з американських конгресменів, аби розслідувати і доповісти нації про причини та винуватців терористичного акту 11 вересня. Подібне завдання, яке поставила перед українською владою скнилівська катастрофа, від дня якої сьогодні минає два роки, досі залишається неокресленою перспективою. Втім усім добре відомо, що наше керівництво поспішає тільки тоді, коли потрібно терміново “замкнути” усіляких Тимошенко та Григоришиних, чи голосно сповістити всіх телегромадян України про біблійну скалку в оці опозиції. Коли ж доходить до розслідування справ, жертвами яких стали пересічні українці, навіть якщо це резонансні й масові злочини, то це може тягнутися роками.

Як повідомляють інформаційні агентства, кримінальна справа, матеріали якої нараховують 150 томів, готова до слухань у суді. Коло потенційних винуватців величезне – 543 особи. Про деталі, згідно зі слідчою практикою, громадськості не повідомляють. Ми так і не почули звіту про розслідування цієї жахливої драми з уст політичного керівництва на рівні регіону чи країни.

Радше суд визнає винуватими “стрілочників”. Така стратегія була майже відразу запрограмована комісією під головуванням актуального міністра оборони Євгена Марчука, а на час трагедії з убивцею-винищувачем секретаря РНБО. Певну частку відповідальності, звичайно, несуть і вони. Та чи тільки Топонар, Яцюк і Третьяков?

Рік тому на мережній сторінці ForUm опублікували статтю, яка формулювала проблему так: “Катастрофа у Скнилові була не винятком, а скоріше правилом. Українська військова і цивільна авіація забирають рекордну для Європи кількість життів. Серед жертв не тільки українці, але й іспанці, іранці, громадяни інших країн. Хто ж мусить відповідати за всі ці катастрофи? Хто губить репутацію української авіації? Відповідь одна, і вона не підлягає обговоренню. Українське законодавство визначає, що за безпеку польотів, їх координацію відповідає Укравіатранс (Державний департамент авіаційного транспорту Мінтрансу України). Укравіатранс очолює пан Максимов В.А.”

А трохи далі сказано, що в Укравіатрансі (повна назва цієї урядової установи: Державний департамент авіаційного транспорту України Міністерства транспорту України) існує Центр координації польотів, очолюваний паном Зубарєвим А.А., і управління авіаційної безпеки, яке очолює Шевчук В.А. “Саме пан Зубарєв підписав дозвіл на польоти у Львові над головами людей, саме пан Шевчук є відповідальним за стандарти, які використовуються в авіації всіх форм власності, і службу авіаційної безпеки”. Я перевіряв – принаймні два перших керівники точно досі працюють на своїх посадах. Чи притягнуть їх до відповідальності?

Мабуть, ні, бо за їхніми спинами височіє надпотужна фігура новоспеченого лідера партії “Відродження”, в миру міністра транспорту, а тепер ще й зв’язку, пана Кірпи – особи, дуже близької до президента. Значно простіше спрямувати основні претензії проти зубожілого, деморалізованого і політично аж ніяк не впливового українського війська.

Особлива тема – причетність до скнилівської трагедії львівського міського голови Любомира Буняка. Якщо уважно відстежувати інформаційні потоки, які генерує організована громадськість, може виникнути враження, що саме він – основний винуватець драми. Сумно, але, схоже, жахлива смерть і каліцтво мирних львів’ян стали розмінною монетою у великій політичній грі, мета якої – “поставити у рамки” (які визначають, звісно, на Банковій) спершу непокірного діяча самоврядування з Галичини.

А питання, винесене у заголовок, мабуть, ще довго залишатиметься відкритим.

Андрій Павлишин

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...