Олег Тягнибок: “Успішнішим буде той, хто ефективніше і ефектніше “кине” свого партнера” - ЗІК, 25 липня

Тиждень, що минає, ознаменувався двома резонансними конфліктами в “Нашій Україні”. Спочатку ПРП прийняло на партійному з’їзді рішення про перейменування партії в “Нашу Україну”. Нагнітання цієї теми поміж різними представниками блоку дало масний грунт для “оформлення” конфлікту в справжній, всеукраїнський скандал. Тим паче, що “роз’яснення” чільних представників блоку Віктора Ющенка викликали ще більше запитань, ніж відповідей.

Другим стало виключення з парламентської фракції “Наша Україна” народного депутата, голову ВО “Свобода” Олега Тягнибока за публічні антисемітські та ксенофобські висловлювання. Формулювання Віктора Андрійовича просте: “Я виступаю категорично проти розпалювання міжнаціональної ворожнечі, використання міжнаціональної карти у політиці, антисемітизму і ксенофобії. Патріот України не є синонімом слова ксенофоб”. Те, що лідер “Нашої України” уже давно хотів позбутися дискредитуючого його власну амбітну персону ультрарадикального “посагу”, також не викликає сумніву. “Інструктаж”, який неодноразово проводили з Олегом Ярославовичем з проханням бути обережнішим у публічних висловлюваннях, таки не допоміг. Тим паче, що навіть після виключення з фракції Олег Тягнибок не зрікся від ідеології, яку сповідує. “Я не збираюся ні перед ким вибачатися, тому що кажу правду про те, як нас – українців ставили на коліна”, – безапеляційно заявляє екс-член фракції Ющенка.

Аби достеменно з’ясувати, що думає (після виключення з фракції та всеукраїнського “обсмоктування” “питання Тягнибока”) про власне політичне майбутнє та ситуацію в “Нашій Україні” сам Олег Ярославович, кореспондент Західної інформаційної корпорації зустрівся з паном Тягнибоком на другий день, після його виключення з фракції.

– Пане Олеже, як Ви вважаєте: Ваше виключення з фракції було спонтанним рішенням, базованим на відомому виступі на Івано-Франківщині, чи закиди на Вашу адресу щодо радикальності були у фракції й раніше?

– Розмови про це в середині фракції були й раніше. Ющенко в певний період зумів об’єднати в “Нашій Україні” людей з абсолютно різними ідеологічними поглядами: від націоналістів, до націонал-лібералів та соціал-демократів. Зрозуміло, що людям, котрі мають різне світобачення, важко зживатися. Але у нас була єдина спільна мета. На певних історичних етапах трапляються такі неідеологічні об’єднання, яким є “Наша Україна”.

Але ті погляди, і ті висловлювання я не придумав учора. Я про це говорю уже п’ятнадцять років. Я ніколи не міняв своїх принципових поглядів. Всередині фракції були деякі неофіційні розмови, незадоволення, що, мовляв, у фракції є така людина як Олег Тягнибок. Між нами були словесні сутички під час обговорення “волинського” питання, під час “комсомольського” питання, під час питань ЄЕПу, україно-російського кордону, україно-російських стосунків. Непорозуміння були, але їх вдавалося згладжувати.

Тому я не виключаю того, що, можливо, були певні впливи людей з близького оточення Ющенка, котрі висловлювали незадоволення моєю присутністю у фракції.

– Ваше виключення з фракції було для багатьох цілковитою несподіванкою, адже Вас вважають одним із найвідданіших людей Віктора Ющенка. Чи не видається Вам, що рішення “НУ” має кон’юнктурний характер? Може, просто дехто в оточенні лідера “НУ” побоювався реакції американських партнерів, які болісно реагують на складне єврейське питання?

– Немає нічого злого, що б не вийшло на добре. Якщо такий крок Ющенка дасть позитивний результат… Так воно мало бути. Я абсолютно спокійно поставився до цього рішення Віктора Андрійовича. Можливо, це буде навіть на краще. Оскільки я не збираюся зрікатися своїх поглядів через певну кон’юнктуру.

Мої виступи почали останнім часом активно “вихоплювати” і, використовуючи чорні піар-технології, компрометувати Ющенка. Але тепер Віктор Андрійович чітко заявив: ідеологічні погляди Тягнибока та ідеологічні погляди Ющенка і “Нашої України” в деяких аспектах суттєво різняться; і те, що говорить Тягнибок, – суперечить тому, що думаю, говорю і сповідую я. І таким чином Ющенко відбив можливість своїм політичним опонентам його компрометувати. Можливо, це краще.

– Судячи з Вашого “вибачення”, можна зробити висновок, що Ви не хотіли його писати. Склалося навіть враження, що Вас змусили це зробити. Якби Ви знали, що через три години Вас виключать з фракції, Ви б розповсюдили це “вибачення”?

– Я зробив це паралельно. До розповсюдження я вже знав, що мене виключили. Але перш за все хочу наголосити: це – не вибачення! Я не збираюся ні перед ким вибачатися. Я не вважаю, що повинен вибачитися за те, що назвав речі своїми іменами. Я сказав про дві категорії: російсько-москальські окупанти знищували українське населення і вояків УПА, німецькі-германські окупанти знищували українське населення і вояків УПА, “енкаведисти”, офіцерський склад якого переважно складався з євреїв, знищував українське населення і вояків УПА. Це – історична правда. І друге: я сказав про мафію, яка сьогодні керує нашою державою, про зрощення державного апарату зі злочинним світом. Я сказав про групу людей, котрі мають певне специфічне неукраїнське забарвлення, і які керують сьогодні Україною. І якщо перші вчора вбивали наших батьків і дідів, то другі – сьогодні нищать нас, українців. Це – моя позиція.

А те, що декому не сподобалося, що я москалів – назвав москалями, а жидів – жидами… Вибачте, почитайте Шевченка, Франка. Я нічого такого не сказав, що могло б когось образити. Тому я абсолютно відкидаю будь-які звинувачення у ксенофобії. Я не говорив про весь російський чи єврейський народ. Я сказав про окупантів і мафіозних осіб, які сьогодні керують нашою державою.

– Чим Ви можете пояснити те, що рішення про виключення з фракції Вам повідомив Олександр Зінченко – людина, яка донедавна перебувала у зовсім іншому таборі? На Ваш погляд, це – випадок чи щось інше?

– Зінченко запросив мене на зустріч у Київ, у штаб і сказав, що у фракції є проблеми зі мною. Ми переговорили і в цій розмові мені стало зрозуміло, що мене виключать з фракції. Далі я довідався про остаточне рішення від кореспондента “Громадського радіо”. Мене офіційно про це не повідомляли. Мене не запрошували на засідання координаційної ради.

– На продовження теми Зінченка. Його прихід у штаб Ющенка викликав неоднозначні реакції, оскільки чимало політиків вважають віце-спікера людиною космополітичного світогляду. Чи не вважаєте Ви, що з його приходом націоналістичні групи в “НУ” будуть витіснені поза межі блоку?

– Витіснення націоналістів з “Нашої України” спостерігалося й раніше. Я не думаю, що саме Зінченко може стати тим мотором, який прийматиме подібні рішення. Тим паче, що я особисто абсолютно нормально поставився до того, що Ющенко призначив Зінченка координатором кампанії. Я вважаю, що всі стратегічні питання повинен вирішували лише Ющенко. Тому що 24% рейтингу нині має Віктор Ющенко, а не будь-яка з партій, що входять в “Нашу Україну” та “Силу народу”. Через це я з розумінням ставлюся до того, що (коли Ющенко має рейтинг, а всі решта йдуть “на хвості”) лише він повинен формувати свою команду. Тому я абсолютно спокійно ставлюся до того, що мене виключили з фракції. Повторю: такі рішення повинні залежати лише від Ющенка. Проте я не виключаю, що таке рішення у Віктора Андрійовича сформувалося під впливом його близького оточення .

Зараз є складний етап: потрібно було підписувати договір з Юлією Тимошенко, за що я, до речі, завше ратував; перед фінішним ривком скоординувати усі свої сили для потужного фінішу. Тому ніхто з оточення Ющенка – тих, хто вже поділив посади, не має розповідати Ющенкові, як потрібно вирішувати кадрові питання.

– Наскільки націоналістична ідеологія є органічно притаманною політичному конгломерату “Нашої України”?

– Частково. Але, як показали події з моїм виключенням, в “Нашій Україні” більше переважає націонал-демо-ліберальна ідеологія. Крім того, саме це підтверджують деякі голосування у Верховній Раді: не перевертали “нашоукраїнці” трибуну, коли стояло питання ЄЕП, що однозначно робили б націоналісти; не лягали кістьми, коли стояло “польське” питання, що однозначно робили б націоналісти; не допускали б прийняття постанови про святкування 85-річчя комсомолу (і тепер у школах викладають уроки комсомолу), чого однозначно не допустили б націоналісти.

– Як Ви думаєте, чи втратить Віктор Ющенко підтримку націоналістичного виборця після Вашого виключення з фракції, адже Ваш електорат є надзвичайно активним, відданим і дисциплінованим?

– Не знаю, чи мені варто зараз займатися активною підтримкою Ющенка, оскільки не знаю, чи це потрібно йому. Але те, що я особисто буду голосувати за Ющенка, – це факт. Якщо Ви говорите, що цей електорат більш дисциплінований, ніж інші, то вони зроблять так само.

– Чи обговорювали Ви свою ситуацію всередині ВО “Свобода” та з представниками інших націоналістичних груп у блоці “Сила народу”?

– В мене були деякі консультації з членами політради ВО “Свобода”. Нам потрібно чітко виробити свою позицію. Очевидно, ми зробимо заяву. Найближчим часом я поїду на свій округ, виступлю перед виборцями в Кам’янці-Бузькій, Радехові, Бродах, поясню свою позицію. Тим паче, що мені немає чого соромитися чи стидатися.

Зараз абсолютно виключена офіційна співпраця ВО “Свободи” з “Нашою Україною”.

– Уточніть, будь-ласка, ситуацію: Ваше виключення з фракції приймалося на засіданні власне фракції чи все-таки рішення прийняла політрада “Сили народу”? Наскільки це взагалі легітимно?

– Це – формальність. Я не був на цьому засіданні, я не знаю хто засідав. Але припускаю, що засідали керівники партій, які входять в коаліцію “Сила народу”. Для мене це не є принциповим. Думаю, що це було рішення “Сили народу”.

– Хоча Ви сказали, що “зараз абсолютно виключена офіційна співпраця ВО “Свобода” з “Нашою Україною””, все-таки про яку співпрацю партії та блоку Ющенка під час виборчої кампанії ми можемо тепер говорити?

– У нас є громадянська позиція. Ми бачимо, що серед тих кандидатів, які сьогодні йдуть у президенти, ми не зможемо підтримати нікого іншого, окрім Віктора Ющенка. І ще один момент. Чому для нас не є трагедією те, що мене виключили з фракції? А тому, що ми й не розраховували ні на що після президентських виборів. Ні я, ні партійці не розраховували (у випадку перемоги Ющенка на президентських виборах) на жодні посади.

Ми Ющенка підтримували лише через наше ідеологічне переконання та наше розуміння сьогоднішньої політичної ситуації. Ми не виставляли Ющенкові умов, що, мовляв, ми тебе підтримаємо, якщо ти потім даси нам кілька посад губернаторів, кілька голів районів, міністерські посади. У нас такого не було. Ми не хотіли від Ющенка ні грошей, ні посад.

Тому я не можу говорити, що щось змінилося. Інша справа: я б дуже не хотів зараз активно демонструвати свою підтримку Ющенкові, аби це йому не нашкодило. Але я піду в кабінку 31 жовтня і ніхто не бачитиме, що я буду робити…

– Коментарі навколо ситуації, пов’язаної з Вами, є доволі різношерсними. Хочу зупинитися на одному: Перо Олійник сказав, що у ВО “Свобода” є багато порядних людей. Якщо так, то випливає, що є й інші. Чи очікували Ви такої реакції від своїх колег?

– Реакція Петра Олійника є лояльною. Цікаво те, що коли я виступав на тих “яворинах” (а там було багато представників різних партій), після виступу дуже багато людей мене оточили, потискали руку, обнімали мене, вітали з логічним, вдалим виступом, говорили, що такого чіткого, зрозумілого, конкретного виступу вони давно не чули. Мене гратулювали за мою позицію. А потім, коли відбулася реакція з боку Ющенка і “Нашої України”, лідери деяких партій, які були присутні при моєму виступі, почали зовсім по-іншому реагувати. Я ще не бачив дуже негативної реакції, але, переконаний: коментарі підуть, і не на мою користь.

Ми ж заявили, що хочемо творити в парламенті націоналістичну фракцію. Зрозуміло, що з лібералами та демократами ми на вибори 2006 року не підемо. Люди ж думають не лише про президентські вибори, а й про парламентські 2006 року. І, звичайно, найлегше зараз змішати мене з багнюкою, аби потім мати менше конкурентів в політичному протистоянні. Це – політична боротьба.

Мене, як українця, цікавлять зараз президентські вибори. І я не вірю, що вони відбудуться чесно і справедливо. Думаю, що після 1 листопада будуть о-йо-йой які події в нашій державі. Мені буде дуже прикро, якщо я розчаруюся в декотрих людях, які до цього тиснули мені руку і вітали з моєю позицією, а потім засуджуватимуть. Хоча я вдячний багатьом моїм колегам з “Нашої України”, які зараз телефонують, і висловлюють підтримку.

(Саме в цей час у Олега Ярославовича задзвонив “мобільний”. Нардеп комусь довго дякував, а потім пояснив):

– Це телефонував Дмитро Чобіт (екс-народний депутат, член партії “Батьківщина” – авт.). Він підтримав мене. І сказав: “Тримайся! Ми – з тобою”. А Дмитро програв мені 120-ий виборчий округ Львівщини на парламентських виборах 1998 року…

– За цей тиждень в середовищі “Нашої України” виникла ще одна конфліктна, резонансна ситуація: перейменування ПРП. Яке ваше ставлення до доволі дивного нагнітання цієї теми поміж різними представниками “НУ”? На Ваш погляд, це – випадковість чи, можливо, якась тенденція?

– Я не знаю, про що домовлялися обидва РУХи, ПРП, “Солідарність” і група “Разом”. Мене не запрошували на переговори про створення партії “Наша Україна”. Зараз у політиці тенденція зводиться до того, що успішнішим буде той, хто ефективніше і ефектніше “кине” свого партнера. Я зараз не можу засуджувати, чи підтримувати дії колишньої ПРП. Вони аргументують свої дії тим, що, можливо, це прискорить створення нової партії. Але не можна сказати, чи це піде на користь, чи ні.

Цей крок ПРП або прискорить формування нової партії, або, що є більш ймовірним, призведе до певного розколу. Я не виключаю того, що, якщо в середовищі “Нашої України” не знайдуть спільної мови протягом цих кількох місяців, то на базі “Нашої України” з вересня створиться декілька фракцій. Вони, зрозуміло, підтримуватимуть Ющенка. Але між собою матимуть прохолодні стосунки.

– Пане Олеже, чи відчуваєте Ви особисту образу на рішення Ющенка?

– Ні.

– І останнє, мабуть, найскладніше запитання: чи можете Ви сьогодні спроектувати своє політичне майбутнє? Воно буде пов’язане лише з партією чи Ви не виключаєте повернення згодом до середовища Ющенка?

– Прогнози робити тяжко. Я це говорю не тому, що хочу “відмазатися” від вашої відповіді. А тому, що маю певний політичний досвід. В політиці ніколи не можна говорити слова “ніколи”. Я не виключає жодних варіантів.

– Дякую за розмову

Тарас Кухар, Західна інформаційна корпорація