“Чорний піар”: процес пішов - „Ратуша“, 22 липня

|

Перші тижні передвиборчої кампанії президентських виборів знаменувались залученням до цього процесу потужних технологій так званого чорного піару. Зареєстрованих кандидатів у президенти вже зараз можна поділити на три категорії, кожній із яких, безумовно, її величність Політика доручила виконувати певну місію. І якщо до першої категорії претендентів на пост глави держави ввійшли три кандидати, які мають найвірогідніші шанси вийти до другого туру президентських виборів, а до другої — ті, кому доведеться лише дозбирувати невизначені голоси, то на прикладі третьої групи кандидатів у президенти якраз і простежуються широкомасштабність виборчих технологій. В Україні вони чимраз, тим більше отримують чорне забарвлення. І це підтверджується не лише участю у виборчих перегонах темношкірого кандидата в президенти (в народі – негра) та агресивним і спланованим запереченням проти цього висунення коваленківського УНА, а, в першу чергу, тим, що безпосередньо до передвиборчої кампанії залучились практики-піарники. Їх президентами не обирай, однак дай завдання витягнути назовні всі найпотаємніші життєві ситуації реальних кандидатів у президенти, і вони це зроблять якнайкраще. Для прикладу, майже ніхто не має сумніву в тому, яку саме мету переслідує кандидат Дмитро Корчинський, зрештою, він і сам цього не приховує. Звичайно, знати про всі можливості та передбачити дії цього політика навряд чи можливо. Адже саме муза Дмитра Корчинського, яка впродовж останніх півроку надихала його щовечора на аналітичні оповідання, є одним із кандидатів у президенти. Проте… Можна лише уявити, як, опинившись в одному статусі з Віктором Ющенком, пан Корчинський покаже, що значить сила слова і коли слово має вагу.

Загадковим, як на перший погляд, видається намір лідера „ОУН в Україні“, який зазнав фіаско у львівському антибуняківському референдумі, Романа Козака спробувати себе ще й у президентських перегонах. Бо ж після того, як став Роман Козак чужим серед своїх, він раптом виявився в статусі „свого серед чужих“. Звичайно, питання, де взяв Козак п’ятсот тисяч гривень для реєстрації себе кандидатом, більше в компетенції фіскальних органів, хоча цікавити може кожного. А вже версії щодо цієї фінансової теми публічно можуть видавати лише політики. Так, наприклад, ще один лідер „ОУН в Україні“ Андрій Чорновіл впевнений, що цю суму його конкурентові могла дати влада, яка, за словами Чорновола, намагається не допустити синів відомої української постаті до серйозної політики.

Та застосування чорного піару під час четвертої передвиборчої кампанї в Україні не обмежується лише в плані кандидатур. Напрацювання певних технологій спостерігаються й у лонах партійних організацій і політичних блоків. Так, чорним піаром щодо СДПУ(о) секретар Львівської обласної організації та заступник голови партії Ігор Шурма назвав інформацію про масовий вихід із партії кримських “есдепівців”. І хоча лідер СДПУ(о), як і сама партія, не бере активної участі у кампанії президентських виборів, такі повідомлення у ЗМІ негативно впливають не лише на імідж цієї партії, а й сприяють тому, що її члени та симпатики серйозно зацікавлюються іншими провладними партіями-конкурентами. А ось у політичному блоці лідера „Нашої України“ Віктора Ющенка з кадрами, здається, перебрано. Днями кандидат у президенти опозиційного крила погрозився навіть позбутись окремих політиків, які не вміють стримати своїх гіперпатріотичних поглядів. У даному разі йдеться про голову Всеукраїнського об’єднання „Свобода“ Олега Тягнибока. Після його виступу 17 липня на Івано-Франківщині, де лідер цієї правої політичної сили зазначив, що “… треба вiддати Україну, нарештi, українцям…”, в якій сьогодні керує “москальско-жидiвська мафія”, Віктор Андрійович мав із Олегом Тягнибоком “жорстку і неприємну розмову”, яка закінчилась для останнього екзилом. Ющенко підкреслив, що він „не сприймає ксенофобії і антисемітизму у будь-яких проявах і буде жорстко класти край будь-яким спробам використати тему міжнаціональних стосунків у політиці“. Звичайно ж, Олег Тягнибок після цієї розмови з Віктором Ющенком “усвідомив міру своєї відповідальності і вибачився перед тими, кого образила така історична правда”. Однак лідер “Нашої України” вирішив не ризикувати своїм іміджем демократа й 21 липня прийняв рішення про виключення Олега Тягнибока з парламентської фракції. Бо ж тематика, яка була актуальною для всієї України в період Тараса Шевченка, в двадцятому та на початку двадцять першого століття залишилась сприйнятною лише в Галичині. Правда, окремі лінгвісти запевняють, що з часом в Україні змінились і самі терміни визначення певних національностей.

Наприкінці минулого тижня не лише Тягнибок був тим львів’янином-нашоукраїнцем, якому довелось стати „жертвою“ чорного піару. Про відсутність монолітного блоку у середовищі „Нашої України” опоненти Віктора Ющенка ще гучніше загомоніли після того, як цього ж таки 17 липня одна із партій блоку „Наша Україна“ ПРП перейняла собі однойменну назву. Отож, тепер головним партійним “нашоукраїнцем” став львів’янин Віктор Пинзеник, і, хтозна, чи не почнуть перед парламентськими виборами проситись до його структури ті, що виявилися менш сприйнятними. Мабуть, не варто ще раз нагадувати, як відреагували на цю несподівану для багатьох подію лідери інших політичних партій, які входять до блоку “Наша Україна”. Більшість із них визнали, що колишня ПРП, мабуть, “перепила”, що вирішила так порядно реформуватись під розкручений загальний бренд нашоукраїнців. Із приводу цієї події певна реакція надійшла й від керівника виборчого штабу Віктора Ющенка – Олександра Зінченка. Щоправда, реакція не була однобічною — її оприлюднено лише після п’ятигодинного засідання координаційної ради коаліції “Сила народу”, яке відбулось у вівторок. Під час телефонної розмови з автором цих рядків відразу ж після завершення зібрання ради коаліції, пан Зінченко повідомив, що з приводу перейменування ПРП “Наша Україна” дасть офіційну заяву. На сайті “Нашої України” офіційна реакція куратора виборчого процесу Віктора Ющенка з’явилась ввечері 20 липня. “Бажання підштовхнути об’єднавчі процеси зрозумілі, але не треба бігти попереду потяга”, – підкреслив Зінченко. — Робота за створення партії має носити комплексний характер і враховувати політичний календар. До жовтня 2004 року створення єдиної партії не є пріоритетним завданням”. Така лояльна нотація дозволяє припустити, що принаймні для найближчого з найближчого оточення лідера блоку “Наша Україна” поява однойменної партії не була вже й такою несподіваною. Безумовно, фахівці чорного піару попрацюють і над цим питанням. Тому нам, виборцям, потрібно бути готовим до того, що в недалекому майбутньому до політичного довідника буде занесено ще не одну партію, в назві якої домінуватиме словосполучення “наша Україна”.

Дублювання назв, гасел та ідеологій — річ звична для сучасного українського політикуму. Так, наприклад, виборцям, які симпатизують пролетарським гаслам, важко буде визначитись, за кого із двох кандидатів голосувати — прем’єр-міністра Віктора Януковича чи Петра Симоненка. Вже дуже схожими у них є бачення майбутнього України! І навряд чи вигідно цим кандидатам опинитись разом у другому турі.

Мабуть, саме тому не обійдуться президентські вибори і без так званої темної конячки. Окремі політики вважають, що кандидатом, якому буде відведено цю нішу, може стати колишній прем’єр-міністр Анатолій Кінах. До речі, здобутки цього екс-прем’єра свого часу теж афішувались владою не менше, аніж це робиться сьогодні. Правда, навіть вони не змогли врятувати Анатолія Кінаха від умов парламентсько-урядової коаліції, після якої прем’єрське крісло стало квотою “Партії Регіонів”. Але розкрутка “темної конячки“ (не плутати з “темниками”!) за кілька місяців до виборів, безумовно, припаде на ділянку роботи політтехнологів розмаїтого піару. А в нашій державі з реальними кандидатами в президенти „чорнопіарникам“ безробіття не загрожує! Уже тепер ледь не на кожного із претендентів на пост глави держави, що входять до так званої першої категорії, за допомогою різних із певними вказівками, так і за окрему плату. За споживання “чорного піару”, тобто антиреклами, доводиться сповна платити й пересічним виборцям: чужі інтереси коштують їм власних. Спільним же інтересом усього народу нашої держави залишається пророцтво Кобзаря — прихід праведного Вашингтона. Та чи прийшов його вже час?

P. S. Станом на 21 липня Центральна виборча комісія зареєструвала 12 кандидатів у президенти України, на черзі — ще шестеро охочих, один з яких пропонує перетворити Україну на князівство…

Оксана КОЛОДРУБЕЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...