Йонас Дагес: “Все пройшло добре” - „Львівська газета“, 22 липня

Минулого тижня у Львові завершився міжнародний жіночий тенісний турнір “Кубок Галичини – ВАБанку”, призовий фонд якого становив 10000 доларів США. Варто зазначити, що цьогоріч львівський турнір був єдиним жіночим професійним тенісним турніром на теренах України. Супервайзером (головним суддею) змагань був литовець Йонас Дагес.

Пан Йонас уже знайомий із “Кубком Галичини”, адже минулоріч працював на цих змаганнях як суддя на вишці. Цього разу він виконував обов’язки супервайзера – ключової людини турніру. “Газета” пропонує своїм читачам розмову з паном Дагесом.

– Як ви оціните “Кубок Галичини – ВАБанку-2004”?

– Це цілком нормальний, організований за всіма стандартами турнір. У світі він, звісно, нічим особливим не виділяється, адже таких турнірів у Європі відбувається по декілька кожного тижня. Проте головне те, що він не вирізняється поганими якостями – все пройшло дуже добре, до організації жодних претензій немає.

– Що ви можете сказати про якість кортів, на яких проходили змагання?

– Корти відповідають рівню цього турніру і цілком задовольнили як гравців, так і суддів.

– Ви маєте змогу порівняти, яким був турнір торік і цьогорічний…

– Насамперед цьогорічні змагання відрізняють від минулорічних тим, що у них брало участь значно більше українок, зокрема львів’янок. Думаю, на цей показник вплинув минулорічний турнір. Загалом усе як було добре, так і є. Можливо, цьогоріч погода була трохи кращою – тенісисткам було легше грати.

– Вам, мабуть, відомо, що “Кубок Галичини” – єдиний професійний жіночий тенісний турнір в Україні в цьому році…

– Так, я це знаю. Однак не слід забувати, що за кілька днів до початку львівського турніру в Україні відбувся матч Кубка Федерацій – це також частина професійного жіночого тенісу.

– Перша група Кубка Федерацій – це набагато вищий рівень, аніж той, що ми бачили у Львові, адже у тих змаганнях брали участь значно сильніші гравці. А у Львові, гадаю, саме готуються тенісистки до того ж таки Кубка Федерацій. Велика кількість українських спортсменок на “Кубку Галичини ВАБанку”, мабуть, свідчить, що попит на такі турніри в Україні є, тож не завадило б проводити ще кілька турнірів такого рівня. Адже є держави, де також відбувається один такий турнір у році, але там грають лише кілька представників цієї країни. В Україні ситуація зовсім інша. Можу сказати і те, що я набагато краще знайомий з українським чоловічим тенісом. Можливо, причина саме в тому, що в Україні відбувається мала кількість жіночих турнірів.

– А те, що на цьогорічному турнірі було кілька литовок – це ваша заслуга?

– Ні, моєї заслуги у цьому немає. Просто приходить нове покоління, яке робить перші кроки у дорослому тенісі, адже ці дівчата беруть участь ще в юніорських турнірах. Наприклад, для Цибіної, яка дійшла до чвертьфіналу у Львові, це був лише другий професійний турнір в її житті. Можливо, наступного року до Львова приїде ще більше литовських тенісисток.

– Ви казали, що більше знайомі з українським чоловічим тенісом. В якій “ролі” мали нагоду з ним перетинатися?

– Як суддя на вишці я обслуговував доволі багато “ф’ючерсів” і “челленджерів”, які відбувалися в Україні, а також “сателіт”, який відбувся кілька місяців тому. Тож я знаю українських тенісистів краще, ніж тенісисток.

– А на яких турнірах ви працювали як супервайзер?

– Здебільшого – на юніорських (до 18 років), а також був рефері на чемпіонаті Східної Європи серед юніорів, який відбувався в Єревані. У професійних турнірах я більше працюю як суддя на вишці.

– Чи можете виокремити якийсь турнір?

– Ми працюємо 20 тижнів на рік, до того ж на найрізноманітніших турнірах. Кожен із них чимось запам’ятовується. На одному ти познайомився з цікавими людьми, на іншому виступали відомі гравці. Наразі найбільш значиме моє досягнення у суддівстві – це кваліфікація “Вімблдону” цього року.

– Розкажіть, будь ласка, трохи про литовський теніс.

– У Литві більш перспективний жіночий теніс, ніж чоловічий. Зрештою, бачу, що така ж ситуація і в Україні. Однак у Литві, звичайно, тенісні традиції і його рівень значно нижчі, ніж у вас. Тож ми можемо лише по доброму позаздрити. У Литві, по суті, весь спорт – це баскетбол. Тому практично всі спортивні таланти – баскетболісти. Фінансують у Литві здебільшого цей вид спорту. Звісно, це дає свої результати, що дуже тішить. Але з точки зору тенісу – це не дуже добре, оскільки баскетболісти “відбирають” у нас значну частку і коштів, і потенційних гравців.

– Чи не спостерігається тенденція, що молоді литовські гравці, які лише починають здобувати результати у тенісі, зауважуючи безперспективність свого подальшого перебування у Литві, переїжджають до інших країн, де створено кращі умови для тренувань і професійного росту?

– Наразі таких випадків не було. На цьогорічному чемпіонаті Східної Європи серед юніорів, про який я вже згадував, переміг литовець Річард Есгаранкіс. Отож він наразі тренується в Литві. Тренери переконані, що певного рівня тенісист може досягти за великого бажання і лише в Литві. Принципових перепон, окрім відсутності ентузіазму, в нас немає.

– А чому ви не в баскетболі, а в тенісі?

– У теніс прийшов завдяки батькові, який свого часу грав за команду Литви на рівні СРСР на різноманітних союзних спартакіадах. Коли він уже закінчив виступати, то почав проводити тенісні турніри в Литві, зокрема судив на Іграх доброї волі. Тож батько і мене залучив до тенісу. Я свого часу теж грав у теніс, але згодом виходив на корт із ракеткою лише для того, щоб розважитися і провести вільний час із друзями. Натомість суддівством займався на професійному рівні.

– І на завершення, які враження від нашого міста? Тим паче, що вже не вперше приїжджаєте до Львова.

– Львів – чудове місто. Мені дуже подобається сюди приїжджати. Тут відчуваєш себе в Європі. Цього року мені особливо приємно бачити, що в центрі міста проводять реконструкцію, що певні будівлі відновлюють, і вони набувають приємнішого вигляду.

Розмовляв Захар Федорак