Чи покинуть бджілки вулик головного пасічника?

“Щастить” блоку “Наша Україна” з Говерлою. У 2001 році найвища точка України першою офіційно довідалася з вуст Віктора Ющенка про створення блоку політичних партій його імені. Три роки потому Говерла опосередковано долучилася до створення ще однієї “Нашої України”. Поки Віктор Ющенко минулими вихідними долав круті карпатські схили та збирав сміття, один з членів блоку – партія “Реформи і порядок”, скориставшись єднанням лідерів блоку Ющенка з природою, тишком-нишком провела партійний з’їзд, на якому прийняла рішення про перейменування партії на “Нашу Україну”. Саме це рішення партії (а не підтримка кандидата в президенти Віктора Ющенка) стало головним на з’їзді.

Епопея зі зібранням усіх симпатиків Віктора Ющенка під дахом одного партійного офісу триває уже не один рік. Закономірно: харизматичний лідер, один з основних претендентів на найвищу посаду в нашій державі; віддані колеги, які дійсно вірять у неповторність свого лідера; стабільний рейтинг Ющенка як політика, який не опускається нижче 20%… Здавалося, що ще потрібно, аби з гідністю штурмувати будь-який парламентський відсотковий бар’єр за будь-якої виборчої системи в Україні? Першими ластівками у об’єднавчому процесі “Нашої України”, що також закономірно, мали стати НРУ та УНР (ще до зміни назви на УНП), як два крила колись єдиного РУХу. Проте позиціонування лідерів УНП та НРУ, як опори майбутньої єдиної партії, не дозволили започаткувати інтеграційні процеси в середовищі “Нашої України”.

Відтак призабута ПРП на порозі доленосних президентських виборів вирішила: “Якщо Магомет не йде до гори (йдеться, звичайно, не про Говерлу), тоді гора піде до Магомета”. Але маємо одне “але”: чи знає Магомет про таку ініціативу?

Рішення партії чільні представники ПРП (чи то тепер партії “Наша Україна”) пояснюють дуже просто: “Треба створювати єдину партію. Перейменування необхідне, аби прискорити процеси створення єдиної партії на базі блоку “Наша Україна”. Наш крок – ініціатива керівництва партії прискорити цей процес і створити єдину партію до кінця цього року. І ми не поспішили, ми дуже запізнюємося. Якщо ця партія не буде створена до кінця цього року, вона не буде створена ніколи”.

Важко уявити, що, приймаючи таке рішення, керівники ПРП не розуміли: “право першої ночі” на об’єднання усіх апологетів Ющенка в одну партію утікає з-під носа інших членів блоку. А це, гіпотетично, тягне за собою посилення позицій саме ПРП у непростій конкурентній боротьбі за місця у списку на 2006 рік з УНП, НРУ, та, скажімо, “Солідарністю”. Адже завше можна буде нагадати, хто став “рушійною силою” об’єднання партій-членів “Нашої України”. Незначна квота для ПРП у списку “Нашої України” у 2002 році красномовно підтверджує таку версію. Не могли також не розуміти “пеерпісти” й те, яку реакцію це викличе у представників УНП та НРУ, які вважають саме свої структури базовими в ідеологічному забарвленні “Нашої України”.

Не виключено, що скандал зі зміною назви стане початком дистанціювання від Віктора Ющенка Пинзеника та Соболєва. Обоє є впливовими, індивідуально персоніфікованими генераторами багатьох ідей “Нашої України”. Має право на життя версія, що Пинзеник ображений ігноруванням з боку лідера “НУ” партійної структури ПРП, котра першою задекларувала підтримку президентських амбіцій Ющенка ще у далекому 1999 році.

Проте, найвірогіднішою все ж видається версія, яка зводиться до спроби перехопити ініціативу у створенні єдиної партії на базі “НУ”. Проте спроба виявилася занадто невчасною, точніше – передчасною. А “приємна несподіванка” для Віктора Ющенка у вигляді першої партії з назвою “Наша Україна”, принесена на тарілочці, більше нагадує підлабузництво.

Не слід відкидати варіанту, що у когось із близького оточення Віктора Андрійовича почали здавати нерви. Знаючи реальну ситуацію в середині блоку та ймовірну нездатність амбітних колег погодитися на ліквідацію власних партійних брендів, ПРП вирішило піти у “ва-банк”: хочете цього чи ні, але розчинитися у “Нашій Україні” ви все одно зобов’язані – маєте приклад. Проте це більше скидається на крик відчаю та “медвежу послугу” самому Вікторові Ющенку. Адже “ініціативи знизу” у пострадянській Україні ще не навчилися трактувати як взірець демократії: для опонентів це неоціненна можливість вкарбувати в мізки людей безхребетність лідера “Нашої України”, неспроможного навести дисципліну в своїх рядах.

Щоб завершити повен перелік версій неможливо не згадати про вірогідне “замовлення” з боку опонентів Віктора Ющенка, адже націонал-патріотам ніколи не бракувало бойків, конєвих чи паламарчуків…

Найцікавіше у цьому всьому, чи знав Віктор Ющенко про ініціативу ПРП до їх з’їзду? Самі “пеерпісти” не можуть конкретно відповісти на це питання: “Можливо, знав, можливо, ні, принаймні, мав би знати”. Інші ж “нашоукраїнці” категорично стверджують: не знав!!!

Друге твердження виглядає більш ймовірним, зважаючи на поведінку Ющенка після того, як тема перейменування ПРП опинилася в усіх на вустах. Якби Віктор Ющенко знав про це, то принаймні прокоментував би ситуацію словами, на кшталт: “Інтеграційний процес розпочався, маємо ще одну маленьку перемогу”. Проте Віктор Ющенко ще й словом не обмовився про те, що зараз не сходить зі шпальт газет та з телерадіоефіру. А це для лідера блоку, кандидата в президенти України неприпустимо. “Пояснення” керівника центрального штабу “Нашої України” Юрія Єханурова, мовляв, “змагання за Ющенка відбувається не лише на загальнодержавному рівні, але і всередині блоку”, й так усім зрозуміло, тому доволі розмите та неаргументоване формулювання Єханурова викликало ще більше питань, ніж відповідей.

Чого ж домоглася ПРП, спробувавши приватизувати бренд “Наша Україна”?

1. Не викликає сумнівів те, що, як не крути, а рішення змінити назву партії не на часі. Конфліктна ситуація (а те, що вона набула обрисів конфліктної видно неозброєним оком) в середині блоку створює напругу перед президентськими виборами, викликає недовіру у партнерів один до одного, відволікає від проведення повноцінної виборчої кампанії.

2. Вікторові Ющенку не вдалося збалансувати різношерсті політичні сили в середовищі блоку, а головне – втримати їх мотивацію перед вірогідним світлим/туманним майбутнім.

3. Стає очевидно, що аксіома “Ющенко – Президент України” ближче до виборів почала викликати сумніви в середовищі власне “Нашої України”. Тому ситуативно “зневірені” починають проектувати своє політичне майбутнє з прицілом на 2006 рік. Тим паче, що навіть двічі відрікшись, можна покаятися.

4. Як би не завершився конфлікт, неприємний осад все одно залишиться. Опоненти “Нашої України” завше матимуть змогу говорити про публічні чвари в середовищі “НУ”, некеровану амбітність (на межі захланності) оточення Віктора Ющенка.

5. Ситуація зі з’їздом ПРП безумовно оголила слабке місце в “Нашій Україні”…

Питання в тому, чи воно єдине ?

Тарас КУХАР, Західна інформаційна корпорація

КОМЕНТАРІ:

Юрій ЛУЦЕНКО, народний депутат України, фракція Соціалістичної партії України:

“Мені сподобалася ідея “пеерпістів”: вони ще раз довели, що є нестандартними політиками, і своїми нестандартними діями викликають інтерес до себе. З іншого боку така бурхлива та агресивна реакція їх колег мені не зовсім зрозуміла. Я думаю, що під час передвиборчої кампанії все це можна було б залишити на потім, для “кухні”. А ображатися на те, що хтось взяв загальну лейблу за свій прапор, не варто. Я не вважаю, що це дуже серйозна тема для розборів польотів “Нашої України”.

Мені здається, що панове “рухівці” з обох відламів ще раз довели, що вони є надто агресивними з малим почуттям гумору щодо політичної діяльності. Саме неадекватні агресивні, заяви представників УНП дали підстави для пліток стосовно неузгодженості дій в середовищі “Нашої України”. Але вони наперед знали, що так буде, адже всі знають, що під мікроскопом розглядаються усі дії оточення Ющенка. Тому починати, як пан Гудима, публічну, всеукраїнську сварку, не підбираючи слів, було нерозумно. Мені здається, що у них просто не вистачає почуття гумору навіть для своїх колег.

Те, що Ющенко не знав наперед про такий крок ПРП є абсолютно нормальним. Це ще раз доводить, що ПРП є самостійною політичною силою, яка діє в рамках своїх уявлень про майбутнє. При цьому вона не назвалася “об’єднаною” партією, чи комуністичною партією, аби нашкодити своєму лідерові. Тоді б це завдало серйозного удару іміджеві Ющенка. ПРП назвалася словом, яке абсолютно не пошкодить іміджеві Ющенка і партіям навколо нього. А те, що хтось має образи, і розглядає це, як зазіхання на “спільний багаж, це просто нерозумно: через таку дрібницю роздмухувати такий скандал”.

Володимир СІВКОВИЧ, народний депутат України, депутатська група “Центр”:

“Усе є набагато простіше. Після створення координаційної ради, яку очолив Олександр Зінченко, і куди ввійшла фактично вся група “Центр”, окрім Віктора Пинзеника, керівництво ПРП швидше за все подумало, що вони в майбутньому не потрапляють у партію, яку планує створювати Ющенко. Тому вони спробували зіграти на випередження. Думаю, що Ющенко зараз врегулює цю ситуацію, і претензії ПРП про отримання бренду “Наша Україна” до президентських виборів будуть зняті. Ющенко переговорить з Пинзеником і ключовими політиками у ПРП, і це питання зніметься.

Стосовно того, що Ющенко не знав про такий крок ПРП, також пояснюється дуже просто: зараз період, коли Віктор Андрійович не може координувати усіх членів блоку, оскільки постійно їздить Україною. Тому в такий період ключову роль повинні виконувати люди, на яких він поклав це завдання. Це Роман Безсмертний та Олександр Зінченко. А усі перипетії свідчать про те, що ці люди (Зінченко та Безсмертний) недопрацьовують”.

Андрій ШКІЛЬ, народний депутат України, фракція Блоку Юлії Тимошенко:

“У цій ситуації присутня частка об’єктивізму, оскільки кожна партія має право брати собі ту чи іншу назву. Тим паче, коли загальнопартійне рішення приймається на з’їзді. Але, з іншого боку, я розумію незадоволення учасників блоку, оскільки наближаються президентські вибори. Гадаю, що “пеерпістам” можна було б почекати з цим рішенням. Сама ідея формування партії на базі блоку “Наша Україна” ще не знайшла свого логічного та активного підтвердження в середовищі партійних лідерів і членів політичних партій, що входять до блоку. Цей процес не можна прискорювати штучно.

Всьому оцінку має дати політрада блоку “Наша Україна”. Мене турбує, що вже у нашому спільному блоці “Сила народу” кояться подібні речі. Звичайно, неузгоджено такого робити не можна. Елемент неочікуваності потрібно використовувати проти ворогів, а у колі друзів кожен крок потрібно узгоджувати. На жаль, так не сталося. На мій погляд, це не найкращий варіант співпраці всередині блоку.

Тому тепер перетворення блоку на партію відкладеться на дуже, дуже, дуже віддалену перспективу. Тому що ті, хто хотів прискорити процес об’єднання, зробили цьому об’єднанню “ведмежу послугу”.