Чому вибухають склади - „Поступ“, 15 липня

Після вибухів в Артемівську та під Мелітополем прикуто увагу до проблеми безпечності складів з боєприпасами та загалом небезпеки, яку несуть українські збройні сили. Що стосуєтсья Львівщини, то, наприклад, представники „Нашої України“ після галасу з приводу складів у Брюховичах, минулого тижня заявили про ще дві небезпеки. Одна з них пов`язана з кадровим питанням. Так, народний депутат Петро Олійник та його консультант з військових питань, донедавна заступник начальника бойової підготовки Західного оперативного командування (ЗаОК) Олександр Пушкар повідомили, що очікується звільнення заступника командуючого ЗаОКу з озброєння Володимира Поповича, а на його місце, за словами „нашоукраїнців“, претендує Юрій Костін, який раніше займав таку саму посаду на Південному оперативному командуванні, де знаходяться склади Артемівська та Новобогданівки.

Збентежені „нашоукраїнці“ вважають, що саме Костін ніс безпосередню відповідальність за ці склади і, відповідно, він також винен у цих трагедіях. „Тепер Костіна перевели до нас, бо тут вибухів ще не було“, – саркастично заявив Олександр Пушкар.

Наразі генерал-лейтенант Юрій Костін майже три місяці обіймає посаду начальника організаційно-мобілізаційного відділу ЗаОКу. Володимира Поповича, як дізнався „Поступ з поінформованих джерел, справді мають звільняти. Отож, щоб з`ясувати, наскільки небезпечною є ця кадрова ситуація, про яку говорять „нашоукраїнці“, „Поступ“ поспілкувавя з самим генералом Костіним.

— Для мене ці заяви з боку „нашоукраїнців“ стали повною несподіванкою і просто вразили. Адже я не можу зрозуміти, звідки вони взяли, що я претендую на посаду заступника командуючого ЗОКу з зброєння, а так само те, що я винен у вибухах в Південному оперативному командуванні (ПОК). І я не розумію, як Пушкар може таке говорити, якщо він зі мною навіть не знайомий. Він міг до мене прийти і дізнатися, як воно є насправді, а не робити такі заяви. Йому як офіцеру просто це не личить. Тут, насамперед, справа офіцерської честі.

— Давайте по порядку. Як сталося, що після того, як вас було усунено з посади в ПОКу після вибухів на складах, ви отримали роботу в ЗОКу?

— Після вибухів в Артемівську мене, а також ще п`ятьох генералів і чотирьох полковників, було усунено з посад. З 17 листопада минулого року я був у резерві в розпорядженні Міністра оборони. Акцентую на тому увагу, бо вибухи під Мелітополем сталися у травні цього року, тобто до них жодного стосунку я не міг мати, оскільки вже не був в ПОКу. Але так само я не бачу жодної своєї провини у вибухах під Артемівськом. Адже у наказах, за якими мене звільнено, були пункти, які до моїх обов`язків не мали жодного стосунку, а стосувалися обов`язків заступника з озброєння бригади та командира 52-ої бригади, де сталися вибухи. Це взагалі не мій склад. Ця бригада підпорядковується шостому корпусу. Я до нього теж не маю жодного стосунку.

Тому я абсолютно не був згоден із моїм звільненням. Якби тоді я судився з міністром, то впевнений, що судовий процес би виграв. Але як генерал я вважав, що якщо в нас вже на такому рівні судитися, то це вже не збройні сили, а незрозуміло що. Тому я просто написав лист міністру і спростував усе, що проти мене сфабрикували. І міністр дав завдання своїм помічникам розібратися. Після того, як вони розібралися, мені запропонували посаду в ЗОКу, оскільки лише тут була вакантна генерал-майорська посада. Тобто мене відновили на роботі, але на один щабель нижче.

— А наскільки виправданими є припущення, що саме вас мають призначити заступником командуючого ЗОКу з озброєння, яке нібито має звільнити генерал Попович?

— Я не командуючий і навіть не являюся членом військової ради, тому жодних наказів щодо його звільнення не давав. Я очолюю зовсім інший напрямок, тому хай він (Попович — М.П.) не хвилюється. Наголошую, що я абсолютно не претендую на цю посаду, бо вже на такій самій був чотири роки і більше не бажаю її займати.

Те, що припускають, що я сюди прийшов лише заради того, щоб зайняти місце Поповича — смішно. Я ж узагалі не планував йти в ЗОК. Після того, як мене звільнили в резерв, я готовий був звільнитися зі збройних сил, лише вимагав, щоб скасували наказ, за яким я був звільнений у зв`язку з вибухами в Артемівську. Однак, потім атестаційна комісія, взявши до уваги мої спростування, запропонувала роботу тут, і я таки дав згоду.

А щодо Поповича, до речі, то колись він був моїм підлеглим. І я особисто пропонував його, допомагав йому, щоб його призначили в ЗОК заступником з озброєнь. І коли я сюди прибув, то одразу йому сказав, що на його місце не збираюся, бо я вже на ньому був.

— Як ви вже говорили, жодної своєї провини ви не вбачаєте у трагедіях під Мелітополем та Артемівську. Хто ж тоді має нести відповідальність за те, що склади були в такому стані?

— Насамперед зауважу, що, як уже доведено, в Артемівську просто підпалили цей склад два прапорщики і майор, коли різали рейси прямо на складі. Сам склад був обладнаний і боєприпаси були добре складені. Саме тому практично ніхто не постраждав. Лише дівчина впала і вивихнула собі плече.

Те саме сталося і в Новобогданівці. Теж був підпал. Там рядові шмату опалювали — хотіли зробити портянки. Потім побачили, що йде старший і зібгали ту шмату і відкинули набік, а шмата продовжувала тліти. А оскільки ящики сухі, то все почало вибухати. Прокуратура, яка веде розслідування, може це підтвердити. Тому знову ж таки я не маю стосунку до цих вибухів.

— Тобто винен той, хто відповідає за дисципліну?

— Так. Проблема тут не стільки в зберіганні боєприпасів, як у дисципліні. А за дисципліну я на цьому складі не відповідав, на те є бригадир та інші посадові особи. В статуті чітко написано, хто відповідає за військову дисципліну в тих чи інших батальйонах.

— Чому ж у нас така проблема з дисципліною в армії?

— А чому лише в армії? Армія є невід`ємною частиною нашого суспільства. А дисципліна в суспільстві не менш жахлива, ніж в армії. Армія і народ — єдині і живуть невідривно один від одного. Тому говорити, що дисципліна відсутня тільки в армії, неправильно. Треба починати з наведення дисципліни в суспільстві. А подивіться, скільки в нас наркоманів. Тут проблема всього суспільства. І треба спочатку укріплювати дисципліну всередині нашого народу. І не буде дисципліни в армії, доки її не буде в суспільстві.

— Повернімось до попередніх запитань. Ви вважаєте, що справжніх винних у цих вибухах під Мелітополем було покарано?

— Я не знаю. Для цього є комісія і прокуратура, яка повинна зібратися і прийняти рішення. Але у нас підтасовуються факти, які потім оскаржуються в суді і так далі. От у нашому випадку полковник, який був замом по виховній роботі шостого корпусу, виграв процес по Артемівську, як і заступник з озброєння, мій підлеглий. Вони таки судилися з Міноборони, бо в наказі щодо них було не лише усунути від посади, а звільнити за службовою невідповідністю. Тому вони і судилися, бо втрачати їм уже було нічого. Бо звільненому за службовою невідповідністю навіть вже допомоги не передбачено. Однак, суд вони виграли і зараз звільнилися.

— Виходить, що звільняють невинних і непричетних. Кому це потрібно?

— Думаю, це робиться для того, щоб усіма цими звільненнями заткнути рот громадськості і пресі, щоб потім журналісти не говорили, що покарали другорядних людей, тобто маленьких посадовців. Але так не можна ділити — на маленьких чи великих — кожен тут відповідає за свою роботу. У нас люди перед Богом всі рівні, як і перед законом. Що найцікавіше, тих посадових осіб, підполковників, які командували в Артемівську 52 бригадою — жодного з них не звільнили і не покарали. Бо хто вони такі? У нас, якщо звільнити маршала, генерала, начальника генштабу, міністра, — оце тоді буде резонанс і матиме на громадськість ефект. За радянського часу такого не було, не було другорядних чи ні, а відповідали ті, хто мав відповідати.

— А чи це не намагання, на вашу думку, з боку міністра оборони показати главі уряду та президенту, що таким чином, звільняючи високопосадовців, він наводить порядок?

— Цим порядок не наведеш. Навіть тут згадаю фразу Жукова: „Щоб навести порядок в армії, треба, щоб сержанти командували“.

–А як ви оцінюєте слова прем`єра Януковича після трагедії в Новобогданівці, що офіцерська честь має бути вища від усього, натякаючи, що військові самі мають подати у відставку?

— Якщо би міністр нас викликав і сказав нормально: „От, товариші-генерали, трапилась така ситуація…“, — і не наказом, а просто по-людськи поговорив би з нами, то я би спокійно написав рапорт і пішов із Збройних сил за станом здоров`ям. Я не став би втрачати свідомість і намагатися втриматися в Збройних силах. Я офіцер і так робити не маю права. А з нами просто в той час навіть ніхто не хотів поговорити, запитати, що ми відчуваємо.

— Як ви вважаєте, чому в нашій армії так часто міняють високопосадовіців?

— Таке відбувається не лише в армії. Подивіться, що робиться в міліції, СБУ. Міняють щопівроку. І хіба це добре? Адже приходить новий начальник і всіх, хто не його, звільняє і ставить нових. Може, навіть непрофесіоналів. Але хіба непрофесіонали можуть навести порядок?! І так щопівроку. А повинні командувати професіонали.

— Наскільки ви ознайомлені з ситуацією на складах боєприпасів в ЗОКу?

— Ознаоймлений добре, бо раніше служив в ЗОКу 13 років. Щодо проблем на складах, то це проблема не Західного оперативного командування, а держави. І цю проблему, зокрема пошуку коштів на ремонт складів, відновлення пожежної сигналізації, тощо має вирішувати держава. А ЗОК має відповідати не за гроші, а за дисципліну, пропускний режим і додатково намагатися вирішувати проблему утилізації.

Якщо охарактеризувати ситуацію зі скадами в ЗОКу, то вона наближається до такого рівня, що треба приймати якесь рішення. В Брюховичах проблема насамперед в тому, що склади знаходяться в зоні міста. Адже колись вони були побудовані на околиці. Але, як і в Артемівську, місто почало наступати і оточило склади за кілька метрів, хоча це не дозволено. Але місцева влада дає дозволи на забудову, а військові тут нічого не можуть зробити. Тому треба поступово звідси вивозити боєприпаси і утилізовувати їх. А ще дивно, чому всі кричать саме про Брюховичі. Думаю, що просто всі чекають, коли вивезуть боєприпаси і на цій території можна буде побудувати гарні особняки. Насамперед там всі думають не про державу, а про власний ласий шматочок землі.

Розмовляла Мар`яна П`ЄЦУХ